Прем'єр-міністерка України Юлія Свириденко – про відповідальність, моду та те, чи змінює влада людей
Vogue Ukraine продовжує щорічну ініціативу Vogue Leaders, яка вшановує професіоналів у галузях мистецтва, дипломатії, освіти та громадського активізму. Вони визначають сьогодення країни та формують її майбутнє. Однією з героїнь Vogue Leaders Class of 2025 стала нова прем'єр-міністерка України Юлія Свириденко, з якою ми поговорили про жіноче лідерство, модну індустрію як локомотив економіки країни та місця сили.
"Усміхніться, уявіть щось приємне!" – каже фотограф Степан Лісовський: без окулярів Юлія Свириденко має дещо вразливий вигляд у кадрі. "Уявила, як беру відпустку", – відповідає героїня – на той момент наймолодша в історії України перша віцепрем’єр-міністерка – міністерка економіки, і її обличчя сяє.
Омріяна відпустка ще довго чекатиме на неї: коли цей випуск Vogue Ukraine Leaders ішов у друк, стало відомо: президент запропонував Юлії Свириденко очолити уряд і "суттєво оновити його роботу", 17 липня Верховна Рада проголосувала за призначення. На новій посаді вона представлятиме виконавчу владу країни: керуватиме Кабінетом Міністрів і забезпечуватиме ефективну реалізацію внутрішньої та зовнішньої політики держави.
Бути агенткою структурних змін – професійне амплуа Свириденко. У квітні цього року вона долучилася до перемовин щодо створення спільного із США інвестиційного фонду, який допоможе відбудовувати Україну за рахунок прибутків від корисних копалин. Каже, це був один із найскладніших викликів за всю її кар’єру. Але пишається тим, що разом із командою змогла відстояти всі критичні умови: "В угоді немає положень про борг і є зобовʼязання інвестувати в Україну – вільну й суверенну". У липні, на Конференції з відновлення України URC 2025 у Римі, підписала близько 200 угод і меморандумів загальною вартістю близько 11 млрд євро: зокрема, домовилася про створення найбільшого в Європі інвестиційного фонду для відбудови держави та нові пакети допомоги на понад 2 млрд євро.
За своєї каденції в Міністерстві економіки Юлія Свириденко стала першою лідеркою, яка обрала легку промисловість та моду однією зі сфер професійних інтересів. Коли питаю, чому – не вагається: "Це наш голос у світі й одна з ключових галузей економіки. Нині географія експорту української моди охоплює 150 країн". Вона пояснює, що в Україні ринок товарів легкої промисловості – другий за обсягами після харчопрому. І наводить цифри: "Станом на кінець 2023 року в Україні було зареєстровано понад 19 тисяч компаній у галузі легкої промисловості, які давали роботу майже 100 тисячам людей". У 2023 році вони сплатили до бюджету понад 3,7 млрд грн – майже вдвічі більше, ніж у 2021-му, до повномасштабного вторгнення. Торік зростання продовжилось. В абсолютному значенні – це сенсаційні 47,3 млрд грн".
Юлія оперує цифрами з легкістю – що цілком логічно. Тим цікавіше дізнатися, що до 14 років вона мріяла про музичну кар’єру – закінчила фаховий коледж ім. Л. М. Ревуцького в Чернігові, грала на фортепіано, хотіла стати диригенткою. Тато, який присвятив себе державній службі (майже 20 років очолював Чернігівське відділення Антимонопольного комітету України) з неї кепкував: "Юлю, ну як ти собі це уявляєш – тягти важкий інструмент у підземний перехід?" Вона ображалась, але врешті обрала спеціальність "менеджмент антимонопольної діяльності" в київському Державному торговельно-економічному університеті, який закінчила з відзнакою. Про відзнаку, до речі, не згадує – для відмінниці Свириденко це звична річ.
Хай там як, свою дитячу мрію вона таки здійснила – "просто не в концертній залі, а в держапараті – фактично це теж оркестр, яким потрібно диригувати, щоб отримати гарний результат". На посаді віцепрем’єр-міністерки – міністерки економіки Юлія керувала сімома заступниками та кількома сотнями підлеглих. Коли питаю, чи пишається нею тато, в очах Юлії закипають сльози: "Батько пішов із життя сім років тому. Він був для мене моральним авторитетом і прикладом".
Це наш голос у світі й одна з ключових галузей економіки. Нині географія експорту української моди охоплює 150 країн
У глобальному розумінні Свириденко побудувала кар’єру мрії: від економістки фінансового відділу, де працювала після випуску з університету, до першої в історії України жінки на посаді першої віцепрем’єр-міністерки та міністерки економіки. І врешті – очолила уряд. Вона називає себе технократкою: "Мені важливий результат. Тому найбільше задоволення приносить розв’язання задач, запуск і втілення великих складних проєктів".
Таких із листопада 2021 року було безліч: Свириденко очолювала українську делегацію на десятках міжнародних переговорів, відіграла ключову роль у підписанні багатьох міжнародних угод про співпрацю з ЄС, США, Канадою та з міжнародними фінансовими інституціями, зокрема МВФ та ЄБРР. Паралельно з урядовою роботою вона викладає стратегічне планування в Києво-Могилянській бізнес-школі, а торік виступала як запрошена лекторка в Гарвардському інституті державного управління.
"Чи можна мою посаду назвати мрією? З одного боку, ти маєш можливість покращувати державні процеси. З іншого – це величезна відповідальність", – розмірковує вона. Ціна помилки висока. Утім, свою роботу Свириденко любить: "Вона дає можливість дуже швидко зростати, розширювати власні межі. Щомісяця – виклик, який, ти переконана, не зможеш подолати. І щоразу, коли таки долаєш, дякуєш собі за спробу і новий досвід". Каже, що ця робота – "сродна праця" за Сковородою: справжнє щастя можливе лише тоді, коли людина займається тим, до чого має природний хист і внутрішній поклик.
Свириденко захоплюється українськими модними брендами: "Ксенія Шнайдер і її лінійка, присвячена втраченим мозаїкам; спільна колекція Etnodim і Музею Івана Гончара – це приклади того, як можна поєднувати глибоку повагу до минулого із сучасним дизайном. Вони не лише створюють продукт – вони транслюють культуру, переосмислюють спадок і адаптують його до сьогодення".
Ще донедавна участь держави в розвитку модної індустрії обмежувалася тим, що перші особи та офіційні представники могли з’явитися на публіці у вбранні українських брендів. Питаю Юлію, як на посаді міністерки економіки їй вдалося змінити хід подій та довести, що мода – це потужна індустрія. "Це довела не я, а наші дизайнери й виробники. Навіть в умовах повномасштабної війни вони працюють, зростають і допомагають зростати економіці. Якщо подивитися на цифри, фешн-індустрію починають сприймати як серйозного гравця".
Разом із командою Свириденко впровадила низку прикладних економічних програм. Ініціатива "Власна справа" допомогла понад 25 тисячам українців відкрити або розширити бізнес, держава інвестувала в це 6 млрд грн; окремо 1700 ветеранів і членів їхніх родин отримали гранти на суму понад 700 млн грн, а 1200 виробників – субсидії до 8 млн грн кожен на закупівлю обладнання. Програма "Створюй!" для жінок – власниць переробних підприємств надала 65 переможницям гранти до $15 000 на придбання техніки.
Юлія, яка сама охоче купує та носить одяг українських брендів, переконана: під час війни ми маємо мислити іншими категоріями. "Нині умовні туфлі Kachorovska, головний убір Ruslan Baginskiy, костюм Litkovska – це податки до бюджету. А податки – це зарплати військовим, озброєння на передову. Це вже не просто мода, а ідеологічний, екзистенційний вибір: купити італійське і підтримати бюджет Італії чи купити українське й залишити гроші всередині країни", – палко пояснює вона.
Вранці вона прокидається о шостій і обов’язково снідає під ютуб. "Іноді це лекції історика Тімоті Снайдера, подеколи – інтервʼю з військовими. Відеоаналітика від Kyiv Independent, розмови з волонтерами, канали про Україну та українське, від The Ukrainer до "Хащі", "Слух", "Історія без міфів", а ще – репортажі з війни від Hromadske".
У її сумці – окуляри, блокноти, книжки, які вона встигає читати переважно перед сном. "Інколи ми з командою радимо одне одному якісь видання, спільно обговорюємо. Зараз читаємо "Теорію U" Отто Шармера про лідерство". Але найголовніше зберігається в машині: кілька пар взуття, жакети й сорочки, на випадок, якщо треба переодягнутися. Запасна косметика, засоби для волосся. Є навіть подушка і ковдра, "бо між відрядженнями єдиний шанс поспати – в авто".
Свириденко зізнається, що стрес – синонім роботи на високих посадах. У найскладніші періоди вона намагається мінімізувати інформаційний шум навколо – "він спричиняє тривогу". Не користується телеграмом, лімітує час у соцмережах, натомість грає на фортепіано або, якщо є час, – їде до рідного Чернігова: "Це моє місто сили, яке перезавантажує. Дорогою – ще одна терапія: вмикаю музику і підспівую улюбленим трекам".
Я наважуюся спитати, як влада змінює людей. "Залежить від самої людини. Якщо ти чесна, відповідальна, з чіткою системою цінностей, то влада вчить думати out of the box, швидко ухвалювати рішення, не боятися брати відповідальність. Вона формує вміння шукати компроміси – або навпаки, відстоювати принципи. З 2014 року до влади дедалі частіше йдуть ті, хто прагне бути корисним державі. Серед них багато гідних і чесних. Багато молодих. Обличчя українського урядування дуже активно змінюється".
Замовити свій примірник Vogue Ukraine Leaders 2025 можна за посиланням.
Фото: Stepan Lisowski
Текст: Альона Пономаренко
Стиль: Vladyslav Askerov
Зачіски: Sasha Vetrova
Макіяж: Svitlana Rymakova
Гафер: Oleksiy Kuzmenko
Асистентка стиліста: Dasha Shendierieva
