Нова костюмована драма Netflix "Бріджертони" — не тільки яскраве шоу про світські інтриги в Лондоні в епоху Регентства, а ще й дуже модний серіал. Він сповнений бальних суконь, екстравагантних ювелірних прикрас і головних уборів з пір’ям. Про те, як створювалися костюми до "Бріджертонів", читайте в інтерв’ю з художницею Елен Мірожник.
Події нового серіалу, який вигадала Шонда Раймс на основі серії романів Джулії Квінн, відбуваються в Лондоні 1813 року. Головна героїня першого сезону (а вже відомо, що на нас чекає другий!) — дебютантка Дафна, старша дочка шанованої родини Бріджертонів, яку збираються представити королеві і яка за всяку ціну має вдало вийти заміж у цьому світському сезоні. Персонажі "Бріджертонів" мають розкішний вигляд: їхнє вбрання всипане коштовностями, пір’ям і герої хизуються ним один перед одним. Тут є шовкові сукні відтінків вершкового морозива й кислотно-яскраві вбрання, тонни шлярок, пишні рукави, інкрустовані стразами, і перуки, які можуть змагатися із зачісками Марії Антуанетти.
За образи героїв відповідала 71-річна художниця костюмів Елен Мірожник, талановита дизайнерка, яка працювала над такими гітами, як "Фатальний потяг" (1987) і "Основний інстинкт" (1992). У 2013 році вона отримала премію "Еммі" за роботу над біографічним фільмом Стівена Содерберга "За канделябрами", а потім створила костюми для мюзиклу "Найбільший шоумен" (2017) і фільму "Малефісента" (2019). У "Бріджертонах" вона знову перевершила себе й перетворила знайомі силуети епохи Регентства на щось свіже й фантастичне.
"На самому початку я думала, що просто допомагаю команді Шонди Раймс. Я знайома з її студією вже кілька років, і Сара Фішер, яка керує виробництвом, зателефонувала мені. Я поговорила з нею й режисером Крісом Ван Дузеном. Мені знайома естетика Shondaland, і я розуміла, що це не буде схоже на адаптацію Джейн Остін. Як змінити естетику історичної драми, щоб вона мала вигляд скандальної й сучасної? Потім вони запитали, чи не хочу я попрацювати над серіалом особисто, і я буквально "заплигнула" в проєкт, тому що завдання було надто вже цікавим".
"Підготовка до знімання тривала п’ять місяців. У нашій команді було 238 осіб. До неї входили закрійники, видатний містер Перл, який створював корсети, відділ пошиття, відділ прикрас, вишивальниць і мій заступник Джон Глейзер. Вони були подібні на Бріджертонське місто ельфів, які постійно працюють. Команда була чудова. У підсумку вийшло близько 7500 предметів — від капелюхів до шалей і пальт — з них 5 000 предметів постали перед камерою. Для однієї тільки Фібі Дайневор, яка грає Дафну Бріджертон, було зшито 104 костюми. Це багато навіть для ключового персонажа".
"Я вивчала період Регентства в Лондоні через малюнки й картини. Потім ми вивчили різні силуети й форми, знаючи, що це має бути наснажливе вбрання, а не історично точне. Ми знали, що нам потрібно змінити колірну палітру, тому з XIX століття я відразу перейшла в 50-60-ті роки XX століття. Виставка Christian Dior: Designer of Dreams у лондонському Музеї Вікторії й Альберта слугувала джерелом натхнення для створення мудборда. Здебільшого ми вивчали сукні Dior від New Look (1947 рік) до наших днів".
"Ми хотіли поекспериментувати з об’ємами, накладаючи шари тканин один на одного. За допомогою органзи й тюлю ми створили ще один шар поверх суконь, який додав героям нового відчуття руху й плавності. Такий візуальний виверт, що змушує вас бачити образи зовсім по-іншому.
"Чіпці справді були табу, ми замінили їх нашими авторськими аксесуарами для волосся. Взяли форму півмісяця й створили солом’яні аксесуари, прикрашені квітами або пір’ям, які сидять надівали на маківку. Також під забороною були сукні з мусліну. Вони не дуже яскраві й виразні.
"Багато уваги ми надали декольте й тому, як воно підкреслює груди. Це шоу сексуальне, веселе й набагато доступніше, ніж звичайна стримана історична драма, і важливо, щоб відкриті вирізи показували це. Коли дивишся на великий план, бачиш так багато шкіри!.. Ці кадри випромінюють красу".
"Вони — найяскравіша сім’я світського сезону, тому ми хотіли, щоб їхня колірна палітра була пудровою. Блідо-синє, сріблясте й зелене вбрання, яке, здається, шепоче, таке воно ніжне. Пізніше, коли Дафна стає старшою й виходить заміж, кольори стають глибшими. Ми знайомимося з нею, коли вона як порцелянова лялька, а потім стає жінкою".
"Фезерінгтони — новачки у світському товаристві, і їхній матері Порції потрібно видати своїх дочок заміж. Вона задає тон їм як сім’ї, тому колірна палітра надто цитрусова — вона хоче, щоб ці дівчата були помітні. Але це зроблено не спеціально. Вона думає, що вони вродливі... Порція носить яскраві принти, і часто ви не впевнені, на кого вона більше схожа — Джоан Коллінз чи Елізабет Тейлор. Вони сміливіші, яскравіші й нахабніші за всіх, і все занадто прикрашено. Але вони просто не знають нічого ліпшого...".
"Я люблю королеву Шарлотту. Справжня королева Шарлотта була відома тим, що ніколи не змінювала власного силуету відтоді, як стала королевою. Наша ж королева зовсім інша. Вона схожа на цукрову вату. Для мене вона уособлює серіал".
За матеріалами Vogue.co.uk