28 листопада в український прокат виходить "Абатство Даунтон" – продовження популярного серіалу про британських аристократів, цього разу у вигляді повноцінного фільму. Дія стрічки відбувається 1927 року і зосереджена на неймовірній події: в йоркширський маєток родини Кроулі приїздить король Георг з дружиною Марією. Про улюблену знахідку на вінтажному ринку, французький муслін і особливості роботи над повнометражним фільмом Vogue.ua розповіла художниця костюмів фільму Анна Робінс.
За останній рік я зробила величезну кількість досліджень: ви маєте стати експертом тієї епохи, для якої розробляєте костюми. Для початку я відвідала Музей Вікторії і Альберта, проаналізувала багато вбрань 1920-х років і почала робити покупки на старовинних ярмарках, щоб подивитися на крій і конструкцію тих часів. Коли ми частково продумали образи, то почали зустрічатися з командою в нашій "робочій кімнаті": вирізали фігури героїв, розглядали деталі ескізів і зіставляли все.
Крім того, є сценарій, який необхідно розбити на смислові частини, щоб ви з практичного погляду знали, які костюми вам потрібні і де. Для фільму "Абатство Даунтон" це насамперед означає: вам потрібно багато різноманітних костюмів, бо сім'я Кроулі часто переодягається. Моя робота полягає в тому, щоб переконатися, що кожен костюм працює з іншим одягом у сцені, що сцена в цілому гармонійна і образи мають гарний вигляд у декораціях.
"У кіно у мене було менше костюмів, щоб розповісти історію. Протягом дев'яти епізодів "Абатства ..." у мене були сотні костюмів, щоб "намалювати" картину і розповісти історію, щоб створити сюжетну лінію для кожного персонажа. Однак під час роботи над повнометражним фільмом у мене було більше часу, щоб по-справжньому опрацювати всі сцени з боку костюмів. Я також розробила з нуля набагато більше костюмів, бо звернулася до основ – оригінальної тканини, з якої зроблений історичний костюм.
Інше міркування полягало в тому, що костюми будуть у значно більшому масштабі в фільмі. Тому я використовувала багато вінтажних, справжніх аксесуарів і тканин, але всі ці деталі, все це ремесло має витримати перевірку на величезному екрані. Контроль якості, коли ми робили покупки, тепер був набагато вищим, я ретельніше відбирала тканини.
"Ми були на ринку Портобелло, де зберігають деякі вінтажні тканини, які мені навіть не дозволили побачити, оскільки власник кіоску пообіцяв їх комусь. Мені описали все в деталях, і це майже змусило мене плакати, бо звучало так красиво! Власниця поговорила з колекціонером, який погодився, щоб ми подивилися тканини. Вони були всі ще в оригінальному вощеному папері, з оригінальним паризьким маркуванням. Ми відкрили упаковку вперше, її ніколи не використовували! Саме цей ніжний, вишитий шовковий тюль ми застосували в бальній сукні Вайолет у Harewood House.
"Мій улюблений костюм – бальна сукня леді Мері. Вона починалася як вбрання до колін з зовсім іншим вирізом. Коли я знайшла її на вінтажному ринку, то зрозуміла, що хочу, аби Мері була в чомусь досить сміливому і однотонному. Рівень декору цієї сукні просто вражає. Це французький муслін, декорований бісером, причому накидка спадала вниз по її спині. Я знаю, як Мішель Докері носить одяг, знаю її дивовижний профіль. І найпрекрасніші її сцени в цій сукні, коли вона танцює. Уявіть, для столітнього предмета одягу це справжня подорож – опинитися там, де він є!