"Голстон" нині входить до десяти найкращих шоу Netflix на головній сторінці. Постає запитання: чи такий хороший цей серіал?
Почнемо з головного — кастинг. Чим шоу передусім вражає, так це приголомшливим акторським складом, серед якого — головний герой в особі Юена Макґреґора так талановито зображає дизайнера; Білл Пуллман з’являється в ролі напосідливого, а потім жадібного покровителя; Келлі Бішоп — у ролі лихослівної Елеонори Ламберт, засновниці Тижня моди в Нью-Йорку, що називає французький модний істеблішмент "покидьками", а Кріста Родрігес зіграла молоду й бешкетну Лайзу Міннеллі.
Крім кастингу, "Голстон" чудово впорався ще з одним важливим аспектом — костюмами, які створила Джеріана Сан-Хуан. Наприклад, застаріле вбрання з леопардовим принтом Бейб Пейлі — першої покровительки Голстона — ілюструє, чому таким жінкам, як вона, потрібен такий чоловік, як він. Особливо привабливий вигляд має Ельза Перетті в сукнях з манжетами й каптанами і, звісно ж, неможливо не звернути увагу на кількох людей у водолазках і сонцезахисних окулярах (ось вам і джерело натхнення Тома Форда). Не залишають байдужими й деякі сцени: де Голстон з дивовижною простотою відрізає шматок тканини й надає йому форми тіла, створюючи сукні.
Але як сукні змінили життя жінок — їхній сенс існування у світі Голстона — не показано. Шоу Раяна Мерфі покликане зобразити життя і вплив американського дизайнера, що зажив слави як творець капелюха Джекі Кеннеді й запустив власний бренд одягу, — уособлення легкості й зручності у поєднанні зі смаком і культурою високої моди. Формат мінісеріалу переважно означає, що скупитися на деталі не будуть — глядачеві демонструють історії, які можуть не згадати навіть у біографічному фільмі, наприклад, його першу забуту й невдалу спробу у сфері кутюр. З дидактичною структурою і внутрішньокухонними діалогами, як-от згадка справжнього імені Ральфа Лорена, серіал рясніє зайвою артикуляцією, таємна мова перетворюється на низку кліше. У серіалі немає нічого секретного або чуттєвого — якостей, які визначали творчість Голстона.
Те, що залишилося в глядача, — це, по суті, повчальна історія про ліцензування вашого імені, хоча ви можете згадати, що П’єр Карден зробив те ж саме, і, схоже, у нього все вийшло порівняно добре. Критики також зазначали, що угода Голстона з JCPenny, можливо, випередила його час, передуючи колабораціям між люксовими брендами й H&M або Target, але в моді випереджати свій час просто неправильно. Мода — це тільки про мить. Для Голстона це стало наукою, коли він відмовився робити сині джинси і, за словами свого інвестора Девіда Махоні, "втратив можливість". Тож Кельвін Кляйн затьмарює Голстона як суперзірку американської моди.
За останні п’ять років масово поширений кемп визначив моду в Америці, перетворивши її в наріжний камінь попкультури. Кемп — це мова червоної килимової доріжки й моди знаменитостей. Мода тепер — один з головних інструментів громадських діячів, яким вони показують, що стоять на правильній стороні історії і використовують свою платформу в позитивних цілях. Це грубий і очевидний інструмент, за ниточки якого смикає багато ляльковиків (стилісти, дизайнери, публіцисти, впливові особи). Риторика моди має бути беззаперечною, її меседжі ретельно продумані, щоб з ними неможливо було не погодитися. Іншими словами, це протилежність тому, що уособлював Голстон, — свободі, гедонізму, почуттям замість заяв. Сучасний одяг — це те, що відповідає образу в прямому й переносному сенсі. Голстон наполягав на тому, що існує за межами, а саме на одязі, що викликає спогади. Як Пет Клівленд, одна з його улюблених так званих Halstonettes, сказала в інтерв’ю: "Все наше життя було пов’язане з прогулянками в сукнях із шифону й кашеміру, прикрашених пацьорками. Це було наше життя. Одягаючи цей одяг, ми оживляли його".
Що не ввійшло в сюжет, так це недавня історія бренду, після смерті його засновника: роки Гарві Вайнштейна, або спроба відродити компанію з участю Сари Джесіки Паркер, або проєкт Halston Heritage, який відтворює старі дизайни Halston у сучасних тканинах. Як припускають ці проєкти, в імені Halston завжди було щось приречене й декадентське, що пережило саму людину. Шоу майже передбачає це — в останньому герою заборонено розробляти дизайни під власним ім’ям. Але фінал викручують за найкращими канонами драматургії, впроваджуючи в "Голстона" голлівудський момент: дизайнер робить костюми для Марти Грем і подорожує узбережжям Каліфорнії перед смертю від СНІДу в 1990 році.
"Голстон", що, можливо, й не дивно, зазнає невдачі там, де так багато фільмів і шоу про моду так само провальні, — у сенсі. Звісно, кіно, особливо про моду, часто абсолютно випадково транслює конкретне послання. Якщо головна настанова серіалу полягає в тому, що ви ніколи не маєте продавати свого імені, то звучить вона якось надто іронічно: разом з випуском шоу виходить капсульна колекція суконь під назвою Halston x Netflix.
Текст: Rachel Tashjian
За матеріалами gq.com