Кім Джонс — про нову колекцію Fendi, власну біографію та будинок у Родмеллі
Кім Джонс, креативний директор жіночої лінії Fendi, представив дебютну колекцію Haute Couture весна-літо 2021, у якій об’єднав елементи історії Дому та власної біографії.
Замість того, щоб розмовляти з Кімом Джонсом про його першу колекцію в пронизаних світлом склепінних майстернях Fendi, ми вирушаємо за місто, до Сассексу, сірим і вітряним днем, коли через густий туман темніє заледве не після обіду. Ми далеко від італійської столиці, де майстрині зараз плетуть прикраси з перлів і покривають вигадливою вишивкою вбрання для майбутнього дебютного показу, — але місце для прогулянки вибрано не випадково. Джонс нещодавно придбав тут, у тихому селі Родмелл, невеликий будинок — за два кроки від місця, де він виріс, неподалік від котеджу Вірджинії Вулф. І привів він мене сюди на своєрідну екскурсію його дитинством. "Підлітком я багато катався на велосипеді по всіх цих селах, — усміхається він, ухиляючись від торохкітливого трактора. — Моя перша колекція вийшла майже автобіографічною. Мене надихали глибоко особисті речі".
Хоча для Джонса це перша колекція жіночого одягу, в авангарді моди він уже понад десять років. Останні три роки на посаді креативного директора чоловічої лінії Dior, де він утілював естетику засновника Дому в елегантному крої й сміливій сучасній чуттєвості, уже принесли йому майже всі нагороди модної індустрії, а також безліч прихильниць — від Белли Гадід до Наомі Кемпбелл. За попередні сім років на посаді директора лінії чоловічого одягу в Louis Vuitton він буквально трансформував модний ландшафт завдяки своїм енциклопедичним знанням культурних кодів вуличного одягу, які успішно застосував у світі надроскоші. (У 2017 році він відповідав за колаборацію Дому зі Supreme, яка вважається точкою переходу моди в нову епоху.)
Сукня із шовку й тюлю, розшита перлами, бронзою й бірюзою, шовкові чоботи, розшиті бісером, перлами та лелітками, шкіряний клатч, прикрашений перлами, сережки з муранського скла й кристалів, усе — Fendi CoutureПро юність Джонса вже багато написано: син гідрогеолога, що спеціалізувався на розробленні іригаційних систем, він виріс між Англією і Африкою, встигнувши побувати в Кенії, Ефіопії, Ботсвані, Танзанії. Легко помітити, як ранні роки накладаються на його колекції, сповнені пристрасті до подорожей і відсилань до відмінності в культурі. "Змалку я зрозумів, що у світі є на що подивитися, — каже він. — Але під час локдауну це важче з усякого погляду, тому я звернувся до внутрішніх ресурсів". Тож для Fendi, замість однієї зі своїх звичних подорожей на Амазонку або в Японію, Джонс повернувся до юності, яку він провів тут, у Родмеллі, на околицях Льюїса поруч із фермою Чарльстон, нині музеєм і галереєю, куди він заходив після школи малювати серед буколічних садів або робити ліногравюри з настінних фресок Дункана Гранта й Ванесси Белл. Саме тут, у дощовитий грудневий полудень, на тому ж кріслі, у тій самій вітальні, де майже століття тому збиралися члени "Блумсберійського гуртка", розташувалася Кейт Мосс, одягнена в новітні моделі Джонса. Мосс, до речі, — консультантка лінійки аксесуарів Fendi. "Це логічно. У неї бездоганний смак — вона багато що побачила, і її знання в моді досить глибокі", — каже Джонс, якого в 1990-х познайомив з моделлю Олександр Макквін. "Я завжди хотіла носити його чоловічі колекції — а тепер він робить і жіночі! — сміється Кейт, поправляючи вбрання, що поєднує в собі класичний чоловічий костюм і вечірню сукню, розшиту сотнями польових квітів з кристалів. — Те, що Кім робить, завжди круто й сучасно. Він точно знає, що люди захочуть носити".
Сукня з органзи, прикрашена бісером і муранським склом, сережки з муранського скла й кристалів, кольє з бронзи й перлів, усе — Fendi CoutureПізніше я питаю Джонса, що могло привабити підлітка до того маленького фермерського будинка з низькими стелями XVI століття і богемною атмосферою? "Коли в містечку живе відомий літератор або художник, це відразу відчувається, — згадує він. — У Льюїсі мені постійно траплялися на очі старовинні книгарні з книгами Вірджинії Вулф на вітрині. Я знаходив старі шкільні твори про Роджера Фрая. Вони були буквально всюди". У колективній творчості членів "Блумсберійського гуртка", увічненого в Чарльстоні, де вони працювали й заводили одне з одним вкрай ліберальні для того часу стосунки, було, за його словами, щось нестримно привабливе. "Мені здається, для того часу група людей, що переїхала жити разом у сільську місцевість, була досить прогресивним явищем. Вони були як аристократична комуна, — сміється він. — Їхні погляди на те, що відбувається, були разючими й широкими. Узяти хоча б прогресивні концепції економічної думки Джона Мейнарда Кейнса або книг Вірджинії Вулф, як-от „Орландо"".
Колективна енергія творчої групи яскраво виражена в тому, як Джонс працює нині. "Вони були соратниками, сім’єю, — розповідає він про гурток. — Мені подобається саме такий підхід". Кім відомий духом співпраці як зі своїми командами, так і з великим колом видатних друзів, від Каньє до Бекхемів, від Кейт до Наомі, а його звані обіди збирають усесвітньо відомих зірок і шкільних друзів із Сассексу. "Найбільше в Кімі мені подобається його здатність створювати сімейну атмосферу скрізь, хоч де він з’являється, — міркує Адво Абоа, одна з муз, що формують його бачення. — Він збирає навколо себе найрізноманітніших людей — художників, музикантів, молодь, кого завгодно, — тому його робота така актуальна. Він всюди знаходить натхнення".
Жакет і штани з атласу, шпилька для волосся, сережки й каблучки з муранського скла, усе — Fendi CoutureДжонс пишається знаннями про Бебі Йода не менше, аніж про Вірджинію Вулф, і цінує паковання гамбургерів від Джулієна Макдональда так само високо, як і свою колекцію творів мистецтва, — його ставлення до культури точно не назвати снобістським. Та ж енергія яскраво виражена в його дебютній колекції, для якої у ролі моделей він вибрав членів своєї сім’ї і близьких друзів. Головною вихідною точкою для неї став модерністський роман Вулф "Орландо". Це трансчасове дослідження мінливості гендеру Вулф присвятила Віті Секвілл-Вест, своїй давній коханці, син якої згодом назвав його "найдовшим і найчарівнішим у літературі любовним листом, у якому [Вірджинія] досліджує Віту, вплітає її в століття, змінює її стать, грає з нею, одягає в хутра, мережива та смарагди, дражнить її, фліртує з нею, огортає її пеленою загадковості".
На роман часто покликаються в модних колекціях: прямі вказівки на важливість одягу для самоідентифікації легко використовувати для натхнення дизайнерам, які прагнуть наповнити свої роботи сенсом, — але Джонс обрав менш прямолінійний підхід для підтвердження актуальності його колекції. Подібно до того, як Орландо кочує між світами й гардеробами різних часів, Джонс використовує біографії запрошених на його дебют моделей для досліджень архіву Fendi, добуваючи референси, що узгоджуються з датами їхнього народження та історії Дому. "Кожен образ присвячений особистості, яка його приміряє. Це розкіш від кутюр, вона створена спеціально для людини", — каже він. "Ось воно, справжнє уявлення про те, ким ти є. Ніхто ніколи не питав мене, що мені подобається", — сміється Абоа, подіумне вбрання якої постало з ескізу Карла Лагерфельда 1990 року для Дому Fendi. "Мені хотілося подивитися на Fendi в різні моменти часу — тому я й згадав про „Орландо". Хотілося запозичити в Карла орієнтири, але оновити їх, — продовжує Джонс. – Щоб поглянути на них світлішим поглядом, побачити їх по-новому, але без ностальгії".
Шовкові чоботи, розшиті бісером, перлами й лелітками, сережки з муранського скла й кристалів, усе — Fendi Couture; солом’яний капелюх, Vanessa BellТочно так само непримиренний фемінізм Вулф — та й усіх жінок "Блумсберійського гуртка", кожна з яких була самостійною силою, — репрезентує, на його думку, паралелі з матріархальною історією Fendi. Хоча Лагерфельд був креативним директором цього Дому впродовж 54 років до самої своєї смерті у 2019 році, бренд підтримували чотири покоління жінок від часу, коли його заснувала 1925 року Адель Касагранде й назвала на честь свого чоловіка Едуардо Фенді, — і саме п’ять дочок Касагранде в 1965 році найняли німецького дизайнера для модернізації естетики бренду. Коли не стало Лагерфельда, Сильвія Вентуріні-Фенді — онука Касагранде, яка керувала лініями чоловічого одягу й аксесуарів Fendi з 1994 року, — стала творчою наставницею Джонса, перш ніж передати йому кермо влади. "Мені завжди подобався Кім — і тепер, коли я працюю з ним, я розумію чому, — розповідає Сильвія, яка вважає дизайнера своїм другом понад десять років і дотепер бере участь у творчому процесі бренду. — Я щаслива: наша співпраця з Кімом дуже подібна до того, як я працювала з Карлом. Так судилося. Це карма". "Я по-справжньому нею захоплююся, — каже Джонс на знімальному майданчику, адресуючи потік компліментів Сильвії. — Мені хочеться, щоб вона мною пишалася".
Отже, дебютна колекція Джонса є чимось на зразок поєднання його давньої одержимості глибоко британським романтизмом Блумсбері й історичною італійською величчю імені Fendi. "До речі, що більше часу я проводив у Римі, то дедалі більше відсилань до цього міста помічав у членів „Блумсберійського гуртка"", — каже він. Пізніше, щоб підтвердити свої міркування, він показує альбом картин Ванесси Белл, на яких сільські краєвиди Сассексу сусідять із садами Боргезе в Римі. Вулф особливо захоплювалася "нескінченною тишею" фресок Перуджино, а Фрай у Лондоні влаштовував виставки старих італійських майстрів, транслюючи своє розуміння їхньої творчості. "І якщо ви подивитеся на бібліотеку ферми Чарльстон або книжкову колекцію Клайва Белла, всі ці алюзії там є. Всі дороги ведуть до Рима".
Сукня із шовкового атласу й органзи, прикрашена бісером і муранським склом, Fendi CoutureУ колекції напівпрозорі сукні з драпуванням на вигляд, наче застиглий у часі мармур Берніні, всипаний квітами; закрутки тканини прикріплені розпуклими трояндочками. Джонс знайшов відгомони Італії і в мармуровому папері, який колись слугував палітуркою для книг Блумсбері, а кутюрні ательє Fendi втілили цю ідею в безлічі технік оброблення тканини. Трагічна історія самогубства Вулф (чимала частина нашої прогулянки йде на те, щоб простежити її останні кроки до річки, де вона потонула у віці 59 років) відбивається в сукнях-халатах, розшитих кристалами, і в опуклих краплях муранського скла, нанизаних на прикраси, і в укладених кучерями шиньйонах. Вся ця вишукана розкіш, замість того щоб бути на вигляд абстрактно ефемерною, — якщо не брати до уваги сукню з органзи, яка видається набагато легшою за повітря і яку від польоту утримує хіба що поділ з кристалів, — рішуче вкорінена в чуттєвому світі Джонса. І Кейт, що сидить за столом, пригорблюючи плечі в бездоганно пошитому шовковому брючному костюмі, — тому підтвердження. "Ми живемо в сучасному світі, тому мені подобається реальність", — стверджує Джонс. Між іншим, ніхто не сказав про це краще, ніж Вікторія Бекхем: "Кім добре розбирається в популярній культурі — і в поєднанні з неймовірної широти баченням і бездоганною майстерністю це робить його справжньою силою, на яку потрібно зважати". Абоа погоджується: "Я в захваті, адже я знаю: він спостерігає за нами, він постійно дивиться на всіх і на все, його мета — створювати одяг, який хочуть носити жінки. Я дуже рада приміряти ці вбрання й почуваюся в них чудово. Тому що Кім більш ніж талановитий".
Жакет із жоржету, сукня із шовку, органзи й муранського скла, шовкові туфлі, розшиті бісером, усе — Fendi Couture Коли ми повертаємося із Сассексу в лондонський дім Джонса, він і далі знайомить мене з артефактами Блумсбері, які збирав роками. Його гігантський брутального вигляду "бункер" в Ноттінг-Гіллі з плавальним басейном для ранкових тренувань, величезною кухнею, обладнаною для недільного барбекю, і предметами сучасного мистецтва, колекції яких позаздрило б багато музеїв, став добре ізольованим притулком від зовнішнього світу (у Лондоні Джонс — рішучий домувальник), і ця полірована бетонна "рамка" — ідеальне тло, що підкреслює його прихильність до гуртка Блумсбері. Тут, крім творів мистецтва, зібраних за багато років, — Рене Магрітт, Френсіс Бекон, Амоако Боафо, — є комод, що його розписала Ванесса Белл для дому Вірджинії Вулф у Річмонді; роботи Дункана Гранта у вітальні; ширма Роджера Фрая, згадана в "Поверненні до Брайдсхеду"; нескінченна бібліотека, заповнена першими виданнями, рукописами видавців та анотованими копіями книг, що належать клану Блумсбері. "Я одержимий, — сміється він. — Мені здається захопливою думка, що можна купувати ці речі, особливо книги, які люди дарували одне одному. Ось цих самих книг торкалися не тільки їхні руки, а й руки людини, яку вони любили і якій хотіли зробити такий подарунок... Наче в них збереглася якась енергетика. І насправді ви ніколи нічого не маєте у власності, просто зберігаєте в себе, поки ви тут".
Це почуття перегукується з відчуттями Сильвії з приводу того, чому Кім ідеальний для Дому її сім’ї — Дому, який, за її словами, вона любить більше, ніж себе. "Перше, що зробив Кім, коли вступив на посаду, — попросив Дельфіну (Дельфіна Делеттре, дочка Сильвії. — Прим. ред.) приєднатися до нас. І це було найкращим рішенням — знаком любові й свідченням того, що він зрозумів Fendi і що історія Дому триває", — усміхається вона. "Передусім я хотів переконатися, що Дельфіна приєдналася до нас, тому що вона представляє наступне покоління родини, — вторує Джонс (Дельфіна, однойменний ювелірний бренд якої процвітає вже понад десять років, тепер доглядає за прикрасами для Fendi). — Я поважаю Сильвію і думаю про спадщину Дому. Fendi весь про них: про сильних, розумних жінок, які знають, що роблять, про жінок-новаторок, як-от жінки з Блумсбері, як моделі нашого показу. Моя мета — віддати данину поваги Fendi й історіям усіх цих дивовижних жінок". І це вихідна точка нового розділу історії Дому.
Текст: Олівія Сінгер
Фото: Mert Alas & Marcus Piggott
Стиль: Edward Enninful
Зачіски: Sam McKnight
Макіяж: Isamaya Ffrench
Манікюр: Adam Slee
Продакшн: April Production
Диджитал: Dreamer Post Production
Подяка — Charleston Trust
