Дім на плечах: інтерв'ю з Марією Грацією К'юрі
Арт-директорка Дому Dior, Марія Грація К'юрі називає себе куратором і вважає, що мода стала частиною сучасного мистецтва. З нею не посперечаєшся.
І наостанок будинок вийшов до саду. Він був золотим і блискучим. Йому аплодували, а він крокував хоч би що. Будинок завершував модний показ Dior, займав те місце, яке зазвичай належить вбранню нареченої. Кумедна золота сукня зображувала фасад будинку №30 на авеню Монтень у Парижі, тобто за знаменитою адресою Крістіана Діора. Історичну будівлю на Монтень готують до ремонту, тому на кілька років Dior змінить головну адресу, і наостанок Марія Грація К'юрі віддала їй шану – відпустила в оповитий трояндами сад на зразок того, що цвіте навколо вілли Діора в Нормандії.
Щоразу до своїх показів К'юрі запрошує художників, точніше – художниць. Спочатку це була нігерійська письменниця Чімаманда Нґозі Адічі. Її слова We Should All Be Feminists прикрасили сукні Марії Грації. Потім з'явилася італійка Бьянка Пуччареллі Менна, вона ж Томасо Бінга, поетеса і художниця, яка склала з власного оголеного тіла (не зовсім відповідного в її 88 років комерційним стандартам жіночої краси) літери для нової феміністичної абетки. І ось тепер партнеркою Марії Грації стала англійка Пенні Слінгер, що прославилася в 1960-х скульптурами-сукнями на кшталт величезного весільного пирога, всередині якого, гола, сиділа вона сама, – що більше його розрізали, то більше відкривалися ті найсолодші частини тіла нареченої, які повинен, відповідно до столітніх традицій, скуштувати чоловік. Британська публіка тоді була дещо шокована. Тепер зрозуміло, звідки будинок родом? Добре ще, що в ньому не відкривалися ворота.
Коли ми розмовляли з Марією Грацією, вона тільки готувала цей показ разом з Пенні. Паралельно ми обговорювали попереднє шоу: Томасо Бінга мовчазно була присутня під час нашої розмови – її букви-фотографії висіли на стіні, розставивши ноги і руки. "Подивіться, як вона використала себе, своє тіло для свого мистецтва, – каже Марія Грація. – Вона зв'язала його з метафізикою, з поезією, не побоялася ні віку, ні чужих поглядів – і вийшла на подіум. Мені здається, це метафора сучасної моди. Вона дуже смілива". А мені от здається, що сміливість проявила К'юрі. Запитую, як вона вибирає художників, як вмовляє Dior прийняти її вибір і як організовує їхню роботу. "Організовую? – дивується Марія Грація. – Хіба я запрошую художників, щоб підпорядкувати їх собі? От уже ні. Я їм кажу: "Ти придумуєш декорації, сцену, це – твоя справа". Єдине, що потрібно мені, – щоб ходили моделі. І ходили в моїх сукнях".
Правда це чи ритуальний жест, але вона запевняє, що її вибір ніколи не оскаржували, яким би гострим він не був: "Dior – компанія, яка є відкритою до нового і з радістю зустрічає сюрпризи. Тут нічого не треба затверджувати на партзборах і худрадах. Аби було талановито. Навіть вперше, коли я готувала колекцію, мені тільки одне сказали: "Дивись сама, тобі видніше. А хто така Чімаманда?".
Італійка Марія Грація прийшла в Dior три роки тому, напередодні значного ювілею: бренд святкував 70-річчя New Look. Масштабні виставки відбулися тоді в паризькому Музеї декоративного мистецтва і в лондонському Музеї Вікторії та Альберта. Це був парад всього, що почергово робили на авеню Монтень дизайнери: спочатку сам Діор, потім Ів Сен-Лоран, Марк Боан, Джанфранко Ферре, Джон Гальяно, Раф Сімонс і моя співрозмовниця Марія Грація К’юрі. Її нова колекція Haute Couture осінь-зима 2019/2010, що завершилася виходом "золотого будинку", теж стала виставкою і парадом. Видно було, скільки всього Марія Грація переглянула в діорівських архівах, де зберігаються речі прекрасної сімки дизайнерів. "Я проводила там цілісінькі дні". – "Де це "там"? – "Там! Сказати не можу, не маю права. В околицях Парижа, в таємних місцях зберігаються всі ці сукні, архів самого Діора і його послідовників. Це печера скарбів для будь-якого дизайнера. Як можна було цим не скористатися?".
Але якщо Марія Грація ним і скористалася, то не очевидно. Цитати були прихованими. Хоча в новій колекції фігурувала жилетка, схожа на незабутній хрестоматійний "бар", але у Діора він опирався на монументальну спідницю, а тут з-під жилетки визирали стрункі ніжки – і газова тканина їх нітрохи не приховувала. Ніяких підборів – панчохи з підошвами. Все схоже, але несхоже – і не дарма першу ж сукню прикрасив напис Are Clothes Modern?. Хто ж зараз відповість на запитання, що сучасно в моді, що задав архітектор Бернард Рудофські ще за три роки до діорівського New Look. Книжка Рудофські Are Clothes Modern? починається, до речі, з цитати з "Попелюшки". Не милої диснеївської, а кривавої гриммівської, де, щоб приміряти омріяний черевичок, треба відрізати п'яту. Невже за сучасність і моду треба платити кров'ю? "Мода ж змінюється, – каже Марія Грація. – І як сильно! Вона була маленьким герметичним світом. Зараз це колосальна всесвітня індустрія. Усе! Всюди! Завжди!".
Марія Грація впевнена, що тільки з таким розумінням моди можна зараз працювати в Dior. І ще К'юрі важливий французький акцент бренду: "Dior – це частина Франції. Це не звичайний Дім моди, а сходинка національної свідомості. Після Другої світової Париж був у жахливому стані: безробіття, голод, безнадія. А месьє Діор дав надію, відкрив двері в майбутнє. Він показав всьому світові силу французької культури. Я італійка і люблю Італію, але ніколи не забуваю, що сам бренд – французький. Більше того – паризький". – "Що для вас означає "паризький"? – "Париж тому і став Парижем, що був землею обітованою для художників, які тут шукали свободу. Це місто голодне талантів, і таланти самі сюди тягнуться, щоб цей вічний голод втамувати. Сам Діор до того, як стати модельєром, був художником і галеристом. Любов до мистецтва – найважливіша частина французької культури. У Парижі це усвідомлюєш".
Марія Грація народилася в Римі. Там живе її син, донька – в Лондоні, а вона ось уже третій рік дивиться з вікна вранці на Люксембурзький сад, ходить на роботу пішки, робить колекцію за колекцією і не страждає від життя відразу на три країни. – "Моя донька вивчала історію мистецтва в Лондоні, вона там щаслива. Боюся, в душі вона англійка. Ви не повірите, вона воліє читати англійською, а не божественною італійською. Я її розумію: теж колись хотіла до Лондона, просилася у мами. Мені відповіли тоді: "Заробиш – їдь". – "Ну а син залишився на батьківщині, в Італії?" – "Він у Римі, так, але чи в Італії він – запитання. Він живе зовсім в іншому світі – на просторах інтернет-простору. Для мене цей світ – загадка... адже він невидимий. Син занурився в нього з головою і лише іноді тішить нас своєю присутністю. Я погано це розумію і боюся, що він щось втрачає. Але треба прийняти, що він інша людина. – "Не така, як ви чи я?" – "З громадянами інтернету складно мати справу, вони навіть не пишуть на папері. Зате вміють те, що нам і не снилося. Одного разу я втратила картку і залишилася без цента, а син мене врятував, знявши якимось хитрим способом усі гроші з мого банківського рахунку. Я довіряю йому, але він, звісно, в будь-який момент може мене обібрати до нитки, ха-ха. Коли я роблю колекції, я думаю і про таких, як він. Їм не потрібна колишня мода з її зацикленістю на формі, силуеті і тканині.
Один з образів нової колекції Марії Грації – жінки-каріатиди, красуні з архітравом, фризом і карнизом на голові. Дизайнерка вважає їх уособленням сучасних жінок. Вони граційні, але не крихкі, на них все тримається: "Сила в поєднанні з грацією, – ось мій ідеал краси!" – "Так, Марія Грація, в грації – сила, а мода тепер не мікроскоп, а калейдоскоп. Чи впливає це на вашу роботу? Що змінилося, крім феміністських гасел?" – "Я не шукаю скривджених жінок, боротьба за свої права – це не злість і не образа. Раніше що було головним? Красиві колекції – інше неважливо. Краса далі цінується, але бути креативним директором Dior зараз – зовсім не те, що раніше. Потрібні художники з їхніми широкими поглядами. Якщо сьогодні, займаючись модою, ви не куратор, не працюєте з художниками, то ви просто недалекоглядні".
Колись у Будинку на авеню Монтень відбулася велика лютнева естетична революція. Крістіан Діор запропонував жінкам філософію New Look – щоб забути війну, окупацію, продуктові картки і зажити нарешті щасливим життям всьому всупереч. 70 з гаком років потому Марія Грація К'юрі вважає, що "тоді сукня була лише сукнею. Одягнувши її, жінка виходила на прогулянку – сьогодні ж вона виходить на роботу, а можливо, навіть на війну! Ідея, що в Dior можна просто торгувати минулим, є хибною". Так, золотий будинок Марії Грації доречний, як не важко його нести.
Текст: Олексій Тарханов, "Ъ"
Фото: William Waterworth @Michele Filomeno
Стиль: Darcy Backlar @TheLink Mgmt
Зачіски: Vi Sapyyapy @Management + Artists
Макіяж: Adrien Pinault @Management + Artists
Сет-дизайн: Felix Gesnouin @WSM
Продюсер: Kateryna Kudinova @Boundless Paris
Асистент фотографа: Jack Younger
Асистент стиліста: Celia Moutawahid
Асистент перукаря: Miwa Moroki
Асистент візажиста: Mouna Benouhoud
Асистент продюсера: Lada Gronskaya @Boundless Paris
Моделі: Pol Ivochkina @Supreme Management, Lily Ashley @Storm Models, Edie Rae @Premier Model Management
Подяка – Paris Ouest Sotheby’s International Realty