The Garden of Nothing: як створювалася обкладинка нового числа Vogue Ukraine Edition
The Garden of Nothing — візуальне дослідження фотографки Василини Врублевської про досвід війни, один із кадрів якого став обкладинкою першого числа Vogue Ukraine Edition від початку повномасштабного вторгнення.
У розмові Врублевська описує свій проєкт The Garden of Nothing за допомогою стихій, бо в ньому багато робіт "про небо". На перший погляд, цього навіть достатньо. Мальовнича блакить на фотографіях Василини не потребує тлумачень, бо викликає захоплення. Однак естетичною бездоганністю її проєкти ніколи не обмежувалися, а складалися в пазли візуальних досліджень.
Василина Врублевська, роботи якої експонувалися на групових виставках у Парижі, Києві, Лісабоні й Відні, за свою 15-річну кар’єру експериментувала з жанрами модного знімання, портрета і репортажу, досліджуючи сприйняття фотографії в різних середовищах, від глянцю до галерей. Почавши з модних історій для медіа та брендів Karavay, RCR Khomenko, ELENAREVA й Gunia Project, вона поступово перейшла до портретного жанру та зняла чимало представників української творчої індустрії для вітчизняних і зарубіжних видань, як-от Vogue UA, Financial Times, Rolling Stone, Forbes. Під час знімання репортажних артпроєктів для Музею Івана Гончара про святкування Маланки і Великодня на Заході України Врублевська, досліджуючи народні традиції, віднайшла візуальну мову документації сільського побуту — ще на початковій стадії тренду масових паломництв київських креативників по українських селах. Паралельно в персональних проєктах щоденникових фотознімань виявляла візуальні образи емоційної пам'яті.
Після повномасштабного вторгнення Врублевська почала працювати над проєктом The Garden of Nothing. Він містить наративні та абстрактні роботи, створені за допомогою камери. Наративні світлини із зображенням реальності — це прямий результат фотографування, абстрактні ж є наслідком експериментів з експонуванням плівки у фотоапараті й не передбачають знімання реальності. Різниця не завжди може бути помітною спостерігачеві, і це навмисне. Василина міркує про документальність у фотографії та навіть пропонує глядачеві гру: вгадати, де зображення хімічних процесів на плівці, а де — справжньої краси природи. Якщо різниця непомітна, то чи має фотографія фіксувати реальність, щоб уважатися документуванням?
"Едемський сад, з якого не виганяють, але водночас руйнують. Як це — відчувати, що твій рай нищать, поки ти перебуваєш у ньому, як це — спостерігати за процесом зсередини?" — так Врублевська описує свою нову серію The Garden of Nothing. Назва походить від біблійної легенди про вигнання з раю, а сам проєкт є метафорою сьогодення, в якому перебуває фотографиня як українка, що залишилася працювати у своїй країні й відображати війну у власній художній практиці.
Одна зі світлин проєкту належить до репортажної серії, яку Василина створила, документуючи роботу вибухотехнічного підрозділу на околиці Києва. Саме це фото потрапило до насиченої інстаграм-ротації з шоукейса Tripolar, що відбувся восени 2022 року в Парижі. Цей артпроєкт змістовно презентував українську культуру візуально зрозумілою і цікавою для західного глядача та охоплював три хронологічні частини — минуле, сучасне, майбутнє. До останньої з них увійшли прев’ю The Garden of Nothing. Фотографії Врублевської про вигнання з райського саду, розміщені в інтер'єрі паризького Hôtel de La Salle XVII сторіччя, ніби набули нового сенсу. Попри реальність, дали змогу оглянути цей крихкий рай так, щоб насолодитися його вишуканою естетикою.
Текст: Тетяна Соловей
Повне знімання виходить друком 16 квітня — замовити свій екземпляр можна за посиланням.
