Помилки минулого: чому повернення Topshop стало тривожним сигналом для моди
Журналістка британського Vogue Емілі Чан, відома своїми матеріалами про моду та сталий розвиток, пояснює, чому повернення Topshop у 2025 році викликало хвилю дискусій. Показ Topshop на Трафальгар-сквер у Лондоні, присутність у першому ряду Кари Делевінь, Адвоа Абоа та мера міста Садіка Хана, культові джинси Jamie і ностальгія за колекціями бренду з Кейт Мосс, Christopher Kane та Meadham Kirchhoff знову змусили світ говорити про Topshop. Та за яскравим шоу постають старі питання: як швидка мода впливає на довкілля, що змінилося після трагедії Rana Plaza, і чи дійсно Topshop сьогодні дотримується принципів сталого розвитку та прозорості? У своєму матеріалі Емілі Чан доводить, що це повернення радше сигналізує про повторення минулих помилок, ніж про новий початок.
Коли я була підлітком, більшість вихідних проводила у своєму місцевому Topshop, розглядаючи стійки з новим одягом. Для цілого покоління, яке виросло в нульових, цей бренд став першим кроком у світ моди. Саме тут я купувала свої перші вузькі джинси Jamie, квіткові комбінезони чи блискучі вечірні сукні. Я хотіла мати все. Не випадково капсульні колекції Кейт Мосс для Topshop, а також колаборації з Christopher Kane та Meadham Kirchhoff і досі вважаються культовими й за ними полюють колекціонери.
Але повернення Topshop у 2025 році нагадало мені й про мої колишні шкідливі звички. Кожен візит до магазину закінчувався покупкою — і хоча деякі речі залишилися актуальними, більшість давно втратили свою цінність. Зрештою моя мама віддала цілий гардероб Topshop до благодійних магазинів після того, як я виїхала з дому. І тепер я думаю про те, що багато з цих речей могли опинитися не в руках нових власників, а на сміттєзвалищах у Чилі чи навіть на берегах Гани.
Ще тоді, у часи найбільшої популярності Topshop, було видно, що така модель споживання має темний бік. У 2008 році я подивилася документальний фільм BBC "Кров, піт і футболки" (Blood, Sweat and T-shirts) і була приголомшена умовами праці швачок в індійських цехах. Я шкодую, що не зупинила себе тоді й не припинила купувати речі з категорії fast fashion, але привабливість нового одягу за низькою ціною здавалася надто сильною.
За останнє десятиліття світ моди зазнав радикальних змін. Трагедія Rana Plaza у 2013 році, коли 1 138 людей загинули під час обвалу восьмиповерхової фабрики у місті Савар в Бангладеші, відкрила очі світу на справжню ціну швидкої моди. Водночас питання сталого розвитку та впливу індустрії на клімат стали частиною публічного дискурсу, і вже у 2019 році слово sustainability закріпилося у свідомості мільйонів людей. У 2020 році материнська компанія Topshop — Arcadia, що належала Філіпу Гріну, — збанкрутувала. А згодом ASOS придбала Topshop, і легендарний магазин на Oxford Circus у Лондоні закрили.
Саме тому нове шоу Topshop на Трафальгар-сквер у Лондоні викликало так багато суперечок. На подіумі з’явилися моделі у штучних хутряних пальтах, зебрових принтах і знову у джинсах Jamie. А в першому ряду сиділи Кара Делевінь, Адвоа Абоа та мер Лондона Садік Хан. Атмосфера створювала відчуття, ніби останнього десятиліття просто не існувало.
Цю думку підтвердила і Лів Сімплічіано, керівниця напряму політики та досліджень Fashion Revolution: "Коли світ у такій кризі, будь-яке повернення брендів видається поверховою розвагою. Планета горить, працівникам швейної галузі досі відмовляють у гідній оплаті, хоча саме вони на передовій кліматичної катастрофи. Вуглецевий слід моди росте неконтрольовано. Якщо від цього не стає краще ні людям, ні планеті, то що ми святкуємо?".
На оновленому сайті Topshop.com сьогодні можна знайти 720 моделей одягу. Але асортимент знову виглядає як класика швидкої моди: сукні зі 100% поліестеру, светри з акрилу, поло з бавовняних сумішей. Навіть там, де використані натуральні тканини, немає жодної інформації про походження матеріалів — чи це органіка, чи перероблені тканини, чи сертифіковані постачання.
В інтерв’ю BBC нова керівниця Topshop Мішель Вілсон заявила, що вищі ціни нібито пов’язані з більш сталою бізнес-моделлю, а бренд робить акцент на "добробуті людей у ланцюгу постачання та екологічному впливі". Проте конкретних доказів компанія не надала. На сайті лише зазначено, що Topshop "очікує від підрядників дотримання принципів, викладених у Supplier Code of Conduct".
Про ширші політики у сфері сталості чи соціальної відповідальності інформації теж немає. Представники бренду лише посилаються на стратегію ASOS Fashion with Integrity. Вона передбачає скорочення викидів парникових газів на 42% до 2030 року порівняно з 2022-м, а також обіцянку використовувати більш сталі матеріали. Але без чітких планів і цілей це виглядає радше як загальна заява.
Відсутність прозорості у Topshop демонструє, що сталий розвиток для бренду не є пріоритетом. Це втрата унікальної можливості. Адже перезапуск — ідеальний момент, щоб поєднати спадщину та ностальгію з новими цінностями. "Нам потрібен великий бренд, який стане сміливим лідером і покаже приклад іншим, — наголошує Орсола де Кастро, креативна директорка Estethica. — Було б чудово, якби саме Topshop наважився на це".
До речі, Topshop колись мав лінійку Reclaim To Wear, створену з залишків тканин із фабрик у Великій Британії та Туреччині. А в підвалі Oxford Circus HQ навіть були вінтажні полиці. Такі невеликі кроки доводили: бренд почав думати про sustainability задовго до того, як це стало мейнстримом.
Щоб повернення Topshop стало справді успішним, бренд має серйозно ставитися до сталого розвитку. Це не вибір, а вимога часу. "Справжній шанс — не у поверненні назад, а у побудові нового майбутнього, — зазначає Анна Вудс, колишня баєрка Topshop та засновниця Positive Retail. — Topshop може вести важливу розмову, демонструвати прозорість, брати зобов’язання щодо відповідального постачання і ставити в центр людей, які шиють одяг. Саме так поєднуються прибуток і сенс".
Поки цього не відбувається, я шукатиму культові сукні Christopher Kane на своїх улюблених сайтах із вінтажем.
За матеріалом vogue.co.uk
