Лист Ірини Данилевської до українських дизайнерів
28 березня День народження святкує Ірина Данилевська — очільниця оргкомітету Ukrainian Fashion Week. Уже понад 20 років вона бере активну участь у розвитку модної індустрії в нашій країні. Багато хто з дизайнерів навіть називає її "мамою української моди" й дякує за підтримку як на старті кар’єри, так і тепер. Сьогодні, коли для всього fashion-ринку настали нелегкі часи через епідемію коронавірусу й загальний економічний спад, Ірина написала емоційну колонку про те, що відбувається.
Ірина ДанилевськаВирізняйся або помирай...
Вирізняйся або помирай! Хіба це не найперше гасло моди? Не найперша місія дизайнера? Створити щось, що скаже про людину хто вона раніше, ніж прозвучить перше слово.
"Вирізняйся та епатуй! — провокують дизайнерів медіа. — Інакше ми не бачимо тебе! Де ти, апологете витончених пропорцій та ідеального крою? Ми тебе не бачимо. Ти нам не потрібен без потворної плетеної кофти, нафталінового піджака чи власної голови в руках".
"Вирізняйся і банкрутуй! — залякують маркетологи у вишуканих костюмах і з рахівницями в руках. — Як це можна продати?!" — кричать вони, а кісточки рахівниць вистукують моторошний апокаліптичний ритм.
"Вирізняйся і продавай! Але продавай off-line. Люкс продається тільки так…".
"Переходь в online. Кому потрібен „старий світ" з його манірністю й претензіями…".
"Не роби показ. Виклади все в інстаграм. Там куплять усе — заради однієї ефектної картинки себе „в тобі"".
"У жодному разі! А як же головні редактори глянцю у front row? А як же емоції, атмосфера, світ, який ти створюєш? Магія цих 15 хвилин… А як бути з нашим бажанням плакати й сміятися з тобою? Під твою музику і шурхіт тканини…".
"Ще про мурах на шкірі розкажіть", — хіхікають Z, сплачуючи маминою карткою за твою худі, помічену на твоєму ж шоу в ютубі.
"Це занадто складно…" — скорботно хитає головами команда.
"Це занадто просто!" — розпачливо вигукує клієнт.
"Хто твоя аудиторія?! — рве на собі волосся піарник. — Гайз, я не бачу вас! Де ваші руки? У ФБ чи в ТікТок. Ти, дизайнер, зовсім не такий, з яким мені зручно працювати", — сичить він наостанок, грюкаючи дверима.
"Це непогано, але візьмуть у бежевому або camel. Camel робить будь-який образ багатшим, — мудрий не по роках баєр потягує золотий айкос. − Як ти міг зробити це в червоному!".
"У кризу завжди купують помірковане", — потойбічним, як на спіритичному сеансі, голосом промовляє історик моди.
"Шо за отстой!" — верещить екзальтована інфлуенсерка й прикидає кадр для свого мільйоноокого блога. Яскравіше, ще яскравіше. Ще.
"Світ вже не буде таким, як раніше", — виголошують з кожного носія філософи та економісти, редактори глянцю й астрологи.
Світ вже не буде таким. Але він буде. Без твого власного погляду на цей світ і на людину в ньому ми ще більше ризикуємо перетворитися на масу безликого планктону, тотально керованого тоталітарними урядами.
Світ вже не буде таким, як раніше. Але в цьому світі маєш бути ти, мій зневірений і знесилений дизайнере. Мій недолюблений дизайнере… Я з тобою. Я люблю тебе. Тільки будь собою.
Вирізняйся і живи.
