Мода та війна: 3 повсякденні речі, які прийшли з армійського гардероба
Ми й далі стверджуємо, що мода – це візуальне віддзеркалення своєї епохи, а актуальна довжина спідниць може розповісти про настрої в суспільстві не менше, ніж докладний економічний звіт. У новій частині нашої серії "Мода та війна" vogue.ua згадує вже звичні нам предмети одягу, які прийшли з армійського гардероба.
Сучасний гардероб складно уявити без кардигана – укороченого або об’ємного, на зав’язках або великих ґудзиках, із гардероба шанувальниці Jacquemus або коханого дідуся. А ось його винахід приписують сьомому графу Кардігану, який брав участь у 1854 році в Кримській війні. Кажуть, що під фірмовий мундир він одягав в’язаний жакет без коміра та на ґудзиках. Такий "светр" не обмежував рухів і водночас у ньому було набагато тепліше.
Граф Джеймс КардіганНосили цю річ і його солдати, які були не готові до погодних умов у зимовому Криму, насамперед холодних вітрів. Сам Джеймс Кардіган був відомим денді в Лондоні, тому після повернення до Британії светр з глибоким викотом отримав не тільки популярність, але і його ім’я.
Жіночий костюм з кардиганом авторства Марка Боана, 1960-тіСеред жінок кардигани здобули популярність завдяки Коко Шанель у 1918 році, коли вона представила публіці жіночий костюм, що складається з прямої спідниці та вкороченого кардигана з контрастним оздобленням. А модна історія останніх ста років засвідчує, що кардиган посів своє місце як у чоловічому гардеробі, так і в жіночому. До речі, дизайн класичних чоловічих моделей майже не змінився з часів Кардігана.
Під час Першої світової війни надзвичайно популярним став тренч з непромокного габардину, що його придумав Томас Берберрі. Цю функціональну річ оцінили офіцери британської армії — плащ був легким, захищав від вітру й дощу, а також не завдавав незручностей військовикам під час пересування. Команда Burberry розповідає, що тренч проєктували з огляду на всі військові потреби: до погонів прикріплювали свисток і рукавички, до пояса — гранати, кокетка на плечах захищала на полі бою, а кокетку на спині армійці називали "парасолькою". Завдяки її крою краплі води стікали на землю й не давали змоги одягу промокнути. Після війни британські офіцери повернулися додому, а армійські плащі захищали їх від дощу й у цивільному житті.
Свого часу легендарні тренчі носили Вінстон Черчилль і Бернард Шоу. 1955 року королева Єлизавета II видала Burberry так званий Royal Warrant ("королівський дозвіл"), офіційне підтвердження того, що компанія є ексклюзивним постачальником королівського двору.
Історія бомбера починається з часів гвинтових літаків, коли льотчики носили модель шкіряної куртки, відомої як А-2. Підкладка з флісу робила її теплою, а з погляду моди вона була стильною навіть за сьогоднішніми мірками, з еластичними манжетами на рукавах і талії, високим коміром із заходом і нашитими кишенями. Проте з винаходом реактивного літака, здатного літати на набагато більших висотах, а отже за набагато нижчих температур, льотчикам довелося змінювати форму, адже шкіряні куртки промокали від дощу або поту, а на великій висоті вода замерзала, роблячи їх жорсткими, холодними та надзвичайно незручними.
Тонка, легка й водночас тепла куртка стала потребою через розвиток технологій. І вона з’явилася у вигляді моделі B-15, яку вважають безпосереднім предком сучасного бомбера. Ця модель мала хутряний комір, а сама була зроблена з бавовни: хоча нейлон винайшли до Другої світової війни, спершу його переважно використовували для конструкцій парашута, що було раціональнішим і доречнішим розподілом матеріалу під час війни. Після 1945 року нейлон став ходовою тканиною для курток-бомберів через простоту в догляді, водостійкість і практичність.
У 1949 році B-15 була модернізована і стала MA-1. Дизайн куртки знову став своєрідною реакцією на технічний прогрес у будівництві літаків і відповідав потребам пілотів: кабіни були краще ізольовані, тому зникла потреба в теплому хутряному комірі. Його замінили плетеним еластичним, який залишав більше місця для парашутних систем. Саме на цьому етапі була додана знакова помаранчева підкладка, щоб у разі авіакатастрофи пілот міг вивернути куртку навиворіт і бути помітнішим для рятувальників.
Фото: Alpha IndustriesВажлива подія в історії бомбера сталася в 1963 році, коли компанія Alpha Industries отримала військовий контракт на виробництво курток. Саме тоді вони стали поширюватися в Європі та Австралії, тому що Alpha почала експортувати їх як для європейських ВПС, так і для комерційних клієнтів.
