Чому Шрі-Ланка — ідеальний пункт призначення будь-якої пори року.
Кінематографічні заходи сонця і світанки, солодкі тропічні фрукти, дешева й неймовірно смачна їжа, теплий океан, серфінг, велика кількість зелені й чайні плантації. Це лише деякі з причин вирушати на Шрі-Ланку.
Текст: Олена Пономаренко
Шрі-Ланка робить тебе залежним. Уже через кілька годин після прильоту я розумію, що не треба було тягти з собою льон та шовк; достатньо було б пари шортів, сорочок і купальників, а вільне місце варто було б приберегти для карі, кориці, кокосових засобів з догляду за шкірою, центелли азійської (яку тут їдять замість салатів), перцю чилі, манго, чаю, кокосів, крихітних бананів, горіхів кешью і так далі, далі, далі.
Після прильоту, просто в аеропорту Коломбо, я знімаю в банкоматі 10 тисяч рупій шрі-ланкійських (це приблизно 1350 грн). Дію навмання: для мене поки що загадка, що піна-колада з найсвіжішою кокосовою водою або мохіто з м'якоттю стиглої маракуї в перерахунку коштує 135, величезна порція каррі з креветками — 80, а 300 мл келих мангового смузі — всього 40 гривень. Це певним чином розслаблює, і треба відразу мати на увазі: надзвичайно смачна їжа й напої згубні для фігури.
Шрі-Ланка — це колишня колонія — португальська, голландська, згодом — британська. До 1972 року країну називали Цейлоном, за назвою острова, на якому вона розташована. Звісно, "Шрі-Ланка" — звучить красивіше: хоча б тому, що у перекладі з санскриту це означає "благословенна земля".
Вплив голландців і британців відчувається досі — до прикладу, в архітектурі. І в культурі споживання чаю. Саме британці вирішили, що замість кави на острові має рости чай. Культивували плантації — і тепер маленька Шрі-Ланка посідає третє місце у світі з виробництва чаю після величезних Китаю та Індії.
Культурна спадщина країни просто вражає. Неодмінно варто вирушити в один із старовинних храмів, щоб побачити велетенські статуї Будди, старовинне різьблення й розпис, квіти, які люди приносять до статуй, відчути, як давнє каміння обпікає ступні (на територію храму можна зайти тільки босоніж), і фізично відчути, як сповільнюється час.
Шрі-Ланка — дуже зелена й тепла. Найнижча температура в океані — +24 градуси, а це означає, що сезон — цілий рік. Тут можна побачити, як росте кориця: це дерево, що нагадує ліщину, з тонким стовбуром і гілками. Запашну кору знімають, а гілки використовують, щоб гріти воду (до слова, зубочистки з коричного дерева з ароматом кориці — чудовий сувенір). Мангові дерева, дерева франжипані, ананасові плантації, бананові й кокосові пальми... Звикнути до цього буяння неможливо: здається, що потрапив до епіцентру знімання фільму про райський куточок.
Long story short, я привезла з подорожі 2,5 зайвих кілограма. Ні про що не жалкую — надто смачно все було. Головна їжа Шрі-Ланки — каррі. Його готують із куркою, креветками та рибою, з бобами й овочами, подають із рисом, і цю їжу місцеві жителі можуть їсти тричі на день. Їжа гостра, але вислів 'no spicy' — гарантія того, що туристу приготують ніжну версію страви.
Свіжовиловлений тунець коштує тут 3 долари за кілограм. Він зовсім інший на смак, ніж ми звикли: ніжний, кремовий, майже вершковий. Зупинитись, звісно ж, неможливо. Я знайшла собі виправдання: це дикий вилов, жирні кислоти, цінний білок.
Якогось дня я відкрила для себе салат із чогось, схожого на дрібну кокосову стружку, з украпленнями перцю чилі. Було дуже смачно. Персонал люб'язно пояснив, що це готу кола. За допомогою Google з'ясувалося: друга назва інгредієнта — центелла азійська, та сама, що входить, наприклад, до складу сироваток Dior і зміцнює шкірний бар'єр, знімає запалення й лікує шкіру. До слова, у супермаркеті можна знайти готу кола з позначкою "зелена вівсянка". Для зовнішнього застосування, звісно.
Тропічні фрукти тут — просто якесь благословення небес. Один побічний ефект: потім усе життя доведеться жити з розумінням того, що манго, мінібанани, авокадо, папайя і так далі, які доступні в Європі, — це жалюгідний ерзац, бліда тінь тих найсолодших райських плодів, які на Шрі є на кожному кроку і коштують копійки.
Тут дуже поширені жовті кокоси, в яких усередині приємна на смак вода (впевнена, вона багата на антиоксиданти, мікроелементи і все, що тільки можна собі уявити). Чи є потреба казати, що піна-колада з такою водою — це зовсім не та піна-колада, яку ми коштували вдома.
Більш дисциплінованого підходу до носіння масок я не зустрічала ніде. За весь час у країні я не бачила жодної — буквально, жодної людини — ні на вулиці, ні в готелях, ні в ресторані — без маски. Навіть люди, які самотньо прямують дорогою або мчать на скутері в шоломі, — у масках.
Для прильоту та вильоту знадобляться результати ПЛР-тесту, зробленого не пізніше ніж за 72 години до прильоту й вильоту. Також потрібна віза (її оформлюють і оплачують онлайн); страховий поліс з покриттям від COVID-19; у літаку або онлайн слід заповнити анкети про стан здоров'я, а перед паспортним контролем — заповнити ще одну форму. Все перевіряють доволі уважно, тож усі документи краще мати під рукою.
Відразу в аеропорту раджу заглянути на стійку Шрі-Ланкійського представництва з туризму. Там безліч буклетів, карт, брошур, а персонал допомагає спланувати подорож і дає слушні поради.
Перший пункт призначення — розкішний курорт ANI Private Resort Sri Lanka у селі Діквелла на півдні острова Цейлон. З Коломбо туди можна дістатися на таксі або замовити трансфер з готелю. Власне, це комплекс вілл. Їх лише 15, і орендувати їх можна тільки всі одразу. Новий туристичний тренд, спровокований пандемією, бурхливо розвивається у світі, і тепер люди, які хочуть мінімізувати контакти із зовнішнім світом і чітко фільтрувати своє оточення у відпустці, можуть зайняти весь курорт цілком. Безпечно, розкішно, і ні з ким не доведеться ділити увагу персоналу.
Це дороге задоволення: доба оренди коштуватиме 16,5 тисячі доларів, але, якщо розділити витрати на компанію, ціна не буде здаватися шокуючою. Подібні умови десь у Швейцарії чи Франції коштують набагато дорожче.
У ANI Private Resort Sri Lanka сніданки влаштовують з видом на океан, на свіжому повітрі. Їжа космічно смачна, види просто збивають з ніг, і за їжею можна сидіти нескінченно, вбираючи в сітківку відбиття пальм у басейнах і білі баранчики хвиль.
Усі пляжі на Шрі-Ланці — громадські. Це означає, що жоден готель, яким би розкішним він не був, не облаштовує приватні куточки на березі океану. Так що на березі можна зустріти місцевих собак, які кінематографічно вриваються в кадр, доки ти без кінця знімаєш краєвиди, рибалок, місцевих жителів. Втім, їх зовсім, зовсім небагато, і є відчуття, що ти з природою — віч-на-віч.
Але, звісно, це ілюзія. Коли о 5-30 ранку я йду до сходів, що ведуть до пляжу, щоб зустріти світанок, мене зустрічає хтось із персоналу, а потім простує за мною на шанобливій відстані на випадок, якщо мені знадобиться допомога (до прикладу, робити ефектні фото чи розповідати, що це за мініустриці примостилися на камінні). До слова, місцеві жителі приходять на узбережжя, збирають устриці, відкривають їх і тут же їдять, приправляючи олією.
В ANI Private Resort Sri Lanka влаштовують вечері просто на березі. Палають смолоскипи, шумить океан, мерехтять свічки, а зірок у небі — не злічити. І це ті враження, що залишаться в пам'яті назавжди.
Найважливіше і найпрекрасніше, що можна подарувати собі на Шрі-Ланці, — це заходи сонця і світанки. Такої краси я не бачила ніде у світі. Ні в Лос-Анджелесі, ні в Африці, ні на Маврикії. Несамовито, неймовірно красиво. До сліз. Можна пропустити все, що завгодно, але заходи сонця і світанки на Шрі пропускати в жодному разі не можна. Світлини в ранковому та вечірньому сонці виходять казковими. Просто заводьте будильник згідно з розкладом сонця в iPhone — і живіть згідно з ним.
Дуже раджу вечері та сніданки на пляжі. Це може бути імпровізований пікнік або сервірований за всіма канонами стіл — зі свічками, ліхтариками, накрохмаленими скатертинами, але океан і пальми, шум прибою, відблиски сонця або зірок роблять усе незабутнім.
На Шрі-Ланку їдуть серфити з усього світу. Тому, що тут є хвилі різної складності і для новачків, і для професіоналів. Я не найспортивніша людина у світі, але навіть мені вдалося стати на дошку. Зрозумілий інструктаж і лагідна, тепла вода перетворюють катання на задоволення.
Найперше, що я гуглю, збираючись у дорогу, — "отруйні змії". І вони на Шрі-Ланці, звісно, є, що загалом зрозуміло: весь острів покритий буйною рослинністю, а клімат — спекотний і вологий. Із 83 видів, — каже Вікіпедія, — лише 5 отруйні. Забігаючи наперед: я не бачила жодної. Навіть іздалеку.
Завдяки особливостям клімату та географічного розташування, на території країни є 12 національних парків, три заповідники й понад п'ять десятків природоохоронних зон. Всі рекомендують їхати в Яла, і саме туди ми вирушаємо з півдня, з Діквелла, на північний схід. Усього три години шляху.
Сафарі в Яла стартує о 6-й ранку. Падає злива, але джипи захищені від дощу тентами, тепло, і ми вирушаємо в дорогу. Зграї туканів, у воді плавають крокодили. Павич на вершині дерева (!)— виявляється, павичі літають?
Невдовзі дощ стихає, і ми помічаємо варанів, які гріються на камені. Родину слонів, що вигулює потомство у мокрих джунглях. Мавп, які діловито обривають ягоди. Стада диких кабанів. І наприкінці сафарі на дорогу зненацька виходить леопард. Бежевий, у плямах, він велично рухається, а потім завмирає, як модель, для ефектного кадру. Тріумфальне завершення сафарі ми їдемо святкувати у готель.
Треба сказати, що готелі у джунглях — це окремий вид розваг. Просто під вікнами пролягає слоняча стежка; до басейну виходять то дрібні кабанчики, то корови. Періодично пробігають пустотливі звірята зі смугастими хвостами (ймовірно, опосуми), а мавпи влаштовують веселу метушню в кронах дерев. У себе в номері я застаю гекона; в готелі під стелею мирно спить кажан; а в розкішній ванні з видом на океан я несподівано бачу сліди життєдіяльності якогось звірятка. Викликаний з рецепції бой на моє панiчне запитання "Хто це?!" незворушно відповідає: 'Maybe butterfly?' Я волію прийняти цю ідею — і зрештою сплю зі світлом, а ранковому чекауту тішуся, як ніколи.
Океан тут як на заставці Big Little Lie — величний і зухвалий водночас. Купатися наважуються лише м'язисті стрункі британці, які пірнають під хвилі замість того, щоб намагатися винестися на них на берег.
Нувара Елія — регіон, де росте чай. Багато, багато чаю. "Найхолодніший регіон у країні", — округляючи очі, застерігають гіди. Я беру із собою тренч, але швидко розумію, що "холод" — це +18 о 23-00 (які, втім, відчуваються як +25).
Тут любили селитися й жити британці — насамперед через клімат, — і тому архітектура подекуди абсолютно англійська. Дуже раджу зупинитися в Langdale Boutique Hotel by Amaya, бутиковому готелі на 11 номерів. Бездоганний сервіс, увага до гостей, нереальна їжа, а також затишок і види на гори й чайні плантації. У готелі є басейн просто неба, і там можна сидіти годинами, навіть з настанням темряви.
Звідсіля можна поїхати на екскурсію на чайну фабрику і подивитися, як насправді виготовляють чай. До слова, крупнолистовий (його любить мій тато) заварюється слабо; а для тих, хто любить оксамитовий насичений смак чаю, краще вибирати дрібніший лист. Одне з найсильніших вражень після візиту на фабрику — стіни відтінку слабозавареного чаю й чайні мішки у "оксамитові", утвореному чайним пилом. Не втрималася і намалювала там своє серце, яке вкрала Шрі-Ланка.
