Життя королеви Єлизавети ІІ у світлинах Vogue

Королеву Єлизавету II, одну з найчастіше фотографованих жінок у світі, безумовно, можна було часто побачити на сторінках журналу Vogue. В історичному архіві British Vogue зберігаються коробки, повні плівок та ілюстрацій церемоніальних портретів, офіційних сувенірів й особистих моментів удома й на відпочинку самої Її Величності. Vogue.ua згадує життєвий шлях королеви Єлизавети II у світлинах Vogue.

Герцогиня Йоркська та принцеса Єлизавета, 1928 рік. "Маленьких принцес" часто фотографував для Vogue Маркус Адамс. Вони швидко стали знаменитостями в усьому світі, а принцеса Єлизавета з’явилася на обкладинці журналу Time в 1929 році, коли їй було три роки

Принцеса Єлизавета вперше з’явилася у Vogue в 1927 році. Тоді їй було всього рік, і вона стояла на колінах у матері. Відтоді британський Vogue порівнював своє життя з нею: журнал бачив чотирьох монархів, коронованих і некоронованих; три коронації; похорони двох правлячих королів; одне зречення; багато королівських шлюбів; і цілу скриньку ювілеїв – срібло, рубін, золото, діамант, сапфір, а тепер і платина.

Принцеса Єлизавета і принцеса Маргарет, 1945 рік. У післявоєнні роки надія на світле майбутнє була закріплена в юних принцесах, а ймовірна спадкоємиця Єлизавета наближалася до свого 20-річчя. Вони витримали війну з гідністю та почуттям обов’язку, заслуживши теплоту британської публіки. "Лілібет — моя гордість, — сказав їхній батько, — Маргарет — моя радість".

На момент її народження 21 квітня 1926 року дядько принцеси Єлизавети, Девід, принц Уельський і майбутній Едуард VIII, все ще був неодруженим чоловіком, і передбачалося, що коли він одружиться, це підштовхне його до подальшої лінії спадкоємства. Але з його зреченням від престолу в 1936 році, лінія порушилася, і принцеса Єлизавета – тоді третя в черзі на престол – виявилася спадкоємицею погано підготовленого, але сумлінного короля, брата Едуарда, її батька, Георга VI.

Принцеса Єлизавета в уніформі, 1942 рік. Принцеса почала війну в патрульній команді Girl Guides, а закінчила її молодшим командиром допоміжної територіальної служби, здобувши освіту механіка. У свій 16-й день народження змінила свого хрещеного батька, герцога Коннотського, на посту полковника гренадерської гвардії, чий особливий значок з вибуховою гранатою носила з явною гордістю

Напередодні Другої світової війни, коли принцеса була підлітком, саме Vogue почав відігравати ключову роль у покращенні іміджу монархії, зображуючи її як об’єднувальну силу для добра, де велич і обов’язок межують із сімейною відданістю, вірою та простотою. Велику цікавість викликала освіта принцеси Єлизавети: "Як найкраще підготувати маленьку дівчинку, щоб зайняти найвище становище у світі?" — запитав Vogue. Світ був зачарований "ніжною усмішкою, кольором обличчя та довгими чутливими пальцями" Єлизавети, які протиставлялися тому факту, "що вона легко може впоратися із 16-цівковою рушницею".

Принцеса Єлизавета й герцог Единбурзький, 1947 рік. Пара одружилася 20 листопада, під час чергової зими обмежень і суворого заощадження. Тут зображено щасливу пару, яка повертається з Вестмінстерського абатства. Єлизавета носить тіару з діамантовими торочками, яку позичила королева Марія

Головним фотографом королевської родини став зірковий іміджмейкер Сесіл Бітон. Не буде перебільшенням стверджувати, що його перші фотографії матері Єлизавети, зроблені в 1939 році останнього літа перед війною, змінили уявлення публіки про Віндзорський дім. Це було зображенням того, якою має бути монархія для сучасної епохи: осяйна і віддалена, але водночас близька і людяна.

Принцеса Єлизавета і принц Чарльз, 1948 рік. Перша фотографія принца Чарльза у Vogue, зроблена перед Різдвом 1948 року, коли йому ледве виповнився місяць, також була першою королівською фотографією в журналі, відтвореною в кольорі

Романтизація Бітоном королівської родини призупинилася з майбутньою війною. Тепер він намагався зобразити короля, його дружину й доньок як громадян, які поділяли обмеження, накладені купонами на одяг. На одне зі знімань принцеса Єлизавета вдягла сукню, перероблену з однієї з довоєнних вечірніх суконь її матері.

Принцеса Єлизавета і принц Чарльз, 1950 рік. На території Кларенс-гауса, навпроти колони, молодий принц простягає листок, що, мабуть, свідчить про пристрасті до садівництва, архітектури та захисту довкілля. Як принц Чарльз розповів Vogue майже через 60 років, він відкривав ті самі сади для іншої близької йому справи — "12-денного фестивалю сталого розвитку"

Кілька років по тому, на Різдво 1947 року, Vogue побажав новоспеченій 21-річній принцесі Єлизаветі та її чоловікові Філіпу Маунтбеттену успіхів у спільному житті. Звісно, тоді королівське подружжя не усвідомлювало, що до лютого 1952 року принцеса Єлизавета стане королевою Єлизаветою II. Її чоловікові, герцогу Единбурзькому, тепер судилося йти на кілька кроків позаду дружини.

Три королеви в чадрах, 1952 рік. У лютому 1952 року король несподівано помер уві сні. Вшанування Vogue монарху, який провів Корону в темні часи, завершилося словами: "Люди любили його як милостивого та сміливого чоловіка, свого короля та свого друга". Він залишив трьох королівських жінок, чиї титули та посади змінилися за одну ніч: його дочка, тепер королева Єлизавета II; його мати, королева Марія, втратила статус королеви-вдови; і його дружина стала королевою Єлизаветою, королевою-матір’ю.

Королева Єлизавета II, 1953 рік. Зійшовши на престол у 25 років, тобто в тому ж віці, що і Єлизавета I, нова королева обійняла посаду свого батька як глави Співдружності Націй, пропагуючи принципи Хартії Співдружності. Почалася друга єлизаветинська ера

У роки, що передували Срібному ювілею 1977 року, зростало усвідомлення, що треба краще відповідати цінностям, які поділяє більшість народу. Королева також була дружиною і матір’ю, дочкою і сестрою, і світлини з уривків спільного сімейного життя давали змогу їй бути доступнішою.

Королева та принцеса Анна, 1959 рік. Біля озера у Фрогмор-гаусі, Віндзор, королева та її дев’ятирічна донька Анна, одягнені для кінних занять. У 1976 році зі своїм конем Гудвіл принцеса Анна була членом триденної команди Великої Британії з триборства на Олімпійських іграх у Монреалі

Королева і принц Філіп, 1977 рік, на сходах собору Святого Павла, де вони відвідали службу подяки. Національні святкування відбувалися влітку, коли по всій країні тривали "вуличні вечірки" з майорінням прапорів. Найупізнаванішим модним образом королеви цього року стала сукня з крепу, пальто й палантин від королівського фаворита Гарді Ейміса з капелюшком-дзвіночком Фредеріка Фокса.

Оскільки світ змінювався, королева Єлизавета II непохитно дотримувалася своїх зобов’язань щодо державної служби. "Коли мені був 21 рік, я пожертвувала своїм життям служінню нашому народові й просила Божої допомоги виконати цю обітницю, — сказала вона в 1977 році. — Хоча ця обітниця виголошена в дні, коли я була "зеленою", я не шкодую і не відмовляюся від жодного слова".

Королева у Віндзорському парку, 1985 рік. У дитинстві майбутню королеву запитали, ким би вона хотіла бути, і вона відповіла: "Жінкою, яка живе в селі з великою кількістю коней і собак". Її уніформою часто ставали шовкові хустки Hermès, твідові спідниці та черевики, які вона носила у Віндзорському парку, її святилищі

Принцеса Єлизавета, 1948 рік. Неопублікований портрет, зроблений у Музичній кімнаті Букінгемського палацу

У 1952 році, на початку нового правління, британський Vogue писав: "Якщо нація наслідуватиме її приклад – вловить щось із її ентузіазму й відданості, її хороброго духу та юнацької сили, – ми можемо справді виявити, що досягли слави другої Єлизаветинської епохи".

Текст: Robin Muir

За матеріалами vogue.co.uk.