Напередодні Дня Незалежності Vogue.ua публікує історії молодих українок та українців, які популяризують нашу культуру, науку, моду й спорт. Сміливі, амбітні і принципові — вони щодня творять нову історію країни і її майбутнє. Новому поколінню талантів присвячене наше літнє число. Наша нова героїня — диригентка та співачка Вікторія Вітренко
За три тижні до початку повномасштабної війни україно-німецька співачка та диригентка Вікторія Вітренко представила на фестивалі у Штутґарті новий перформанс Limbo. Це п’ять циклів пісень, в яких Вікторія — авторка ідеї та виконавиця — дослідила різні емоційні стани душі в умовах тоталітарних режимів та загалом — соціальної та політичної невизначеності. З перших хвилин її виступу шкіра береться сиротами: Вітренко, замотана в бинти з голови до п’ят (костюми німецької художниці Астрід Айзенберг), співала, ковзаючи сценою, потім підіймалась та акомпанувала собі на фортепіано. Кожен виконаний твір символізував різні стани душі. Одна з п’яти композицій у Limbo — авторства відомої української композиторки Алли Загайкевич "Знаки присутності" про передчуття війни. На календарі було 6 лютого 2022 року.
Вікторія Вітренко називає себе сподвижницею сучасної академічної музики. Те, що займатиметься саме цим, а не, скажімо, оперним співом, вона зрозуміла ще підліткою — коли навчалася у Київському державному музичному ліцеї імені М. В. Лисенка. Згадує, що на уроках сольфеджіо їй понад усе подобалися "музичні вправи зі складною мелодією та ритмами" — в них аналітичне мислення переплітається з абстрактним.
На другому курсі Національної музичної академії України Вікторія разом з колежанкою Ольгою Приходько стояла у витоках ансамблю Alter Ratio, аби виконувати академічну музику ХХ та ХХІ століть. Перший концерт з назви "60 хвилин авангарду" відкривався твором сучасного італійського композитора, піонера електронної музики Лучано Беріо "Крики Лондона".
Ще на другому курсі консерваторії я зрозуміла, що Бах, Шуберт, Бетховен – це далеко не все, що є у світі
"Коли отримали ноти, майже ніхто не міг їх прочитати, а ще спочатку треба було перекласти партитуру з англійської, — згадує Вітренко. — Але для мене це був шалений запал — я взагалі тоді почала інакше сприймати і відчувати музику. Зрозуміла, що Бах, Шуберт, Бетховен — це далеко не все, що є у світі".
У 2013 році Вікторія вступила до музичної академії в Штутґарті. Там познайомилася зі співачкою Ангелікою Луц, зіркою сучасного академічного вокалу, та вступила до неї на магістратуру. Сьогодні 33-річна Вікторія, володарка яскравого лірико-драматичного сопрано, — одна з найзатребуваніших співачок свого покоління: вона виступає на сценах Німеччини, Великої Британії, Норвегії, Нідерландів, Франції, Італії, Бельгії, Швейцарії, має контракти зі Штутґартською оперою та французьким театром Opéra national de Lorraine, диригує кількома оркестрами. На запитання, як вдалося досягти таких вершин у молодому для світу академічної музики віці, Вікторія відповідає, що її історія "неканонічна": "Особливо як для співачки, бо я ніколи не вчилася класичного співу і не йшла тим шляхом, яким ідуть оперні співачки. У 2016 році я ще не закінчила музичну академію, а вже мала запрошення на пів року наперед і ангажементи в театрах. Проте я працюю не тільки як співачка, але й як диригентка, креативна директорка, кураторка, тобто об’єдную у професії різні скіли".
Останні десять років Вікторія живе в Німеччині, але щороку має кілька масштабних проєктів в Україні. З 2016-го працює з агенцією сучасної музики "Ухо". Один з найулюбленіших реалізованих разом з агенцією — твір угорського композитора Дьордя Куртага "Послання покійній Р. В. Трусовій", який грали у клубі "Плівка" в київському Довженко-Центрі. "Я дуже люблю українську публіку — вона відкрита і все сприймає з цікавістю. У країні з 2014 року відбулося неймовірне піднесення, зумовивши інтерес до сучасного мистецтва".
Я впевнена: сучасна музика може і має говорити про складні теми: війну, диктаторські режими, тиранію
Академічна музика, з якою працює Вітренко, дійсно має більше спільного зі світом сучасного мистецтва, ніж, наприклад, з оперою. Як і художники та куратори, Вікторія виступає на перетині жанрів — музики та перформансу, танцю, технологій. Зараз вона є учасницею відомої на весь світ художньої резиденції Akademie Schloss Solitude, де розробляє музично-театральний перформанс на тему трансгуманізму. Він присвячений темі еволюції та перетворення нашого біологічного тіла на машину.
Цей сезон у Вікторії, як завжди, насичений: вона бере участь у фестивалях Transart в Італії, німецькому Musica Nova та дебютує в Opéra national de Lorraine у Франції у складі NOX — лабораторії сучасного музичного театру. Як диригентка керує оркестром Гайдна в Італії та Мюнхенським симфонічним оркестром в Німеччині. Але найголовнішою подією називає вихід свого альбому Limbo на українському лейблі Kyiv Dispatch, заснованому директоркою "Ухо" Сашею Андрусик. Limbo записували рік тому у студії Германа Сафонова в Музичах, між Києвом та Бородянкою: Вікторія згадує, як засиджувалися до самого вечора — таксі, що везло її дому, залишалося ночувати на блокпосту через комендантську годину. Почути Limbo можна буде вже в серпні.
"Я впевнена: сучасна музика може і має говорити про складні теми: війну, диктаторські режими, тиранію; адже музика вражає емоційно більше, ніж будь-що інше, — міркує Вікторія. — Чому люди бояться сучасної музики? Тому що вона сягає тих чакр, які все життя були закриті за сімома замками. Саме музика здатна їх відкрити".
Більше про молоде покоління українських талантів – дизайнерів, фотографів, моделей, артистів, спортсменів та науковців, за якими спостерігає весь світ, – читайте в літньому числі Vogue Ukraine Edition. Замовляйте в офіційному онлайн-магазині українського Vogue.
Текст: Дарія Слободяник
Фото: Serhii Morgunov
Зачіски та макіяж: Maryna Dubova
