Ми з України: 10 фактів про Соломію Крушельницьку
23 вересня 1872 року народилася славетна оперна співачка Соломія Крушельницька, чий дивовижний голос почули та полюбили мільйони людей, від Львова до Нью-Йорка. Вона підкорила найпрестижнішу оперну сцену La Scala, постійно вчилася новому та вдосконалювала свою майстерність, а завдяки шаленій популярності й таланту змогла познайомити з українською піснею весь світ. Vogue.ua зібрав 10 фактів про життя великої українки.
Соломія КрушельницькаЗа кордоном завжди підкреслювала, що українка
Українську співачку в Італії й Польщі називали своєю та вважали національною гордістю, але вона завжди повторювала, що є українкою, а свої особисті концерти скрізь закінчувала українськими народними піснями. "Національність мою знають усі, я її не змінювала й ніколи не зміню, попри те що підлизування й ставання під прапори сильніших іноді приносять вигоду", — казала Соломія Крушельницька. Вже бувши зіркою найвеличніших оперних сцен світу, вона щороку приїздила з виступами в рідний Тернопіль, а також у Львів, Бережани, Чернівці чи Збараж. А на власні гастролі брала із собою як талісман збірку "Кобзаря" Тараса Шевченка.
За 5 років зробила приголомшливу світову кар’єру
Дебют Соломії Крушельницької відбувся в 1893 році на сцені Львівського театру Скарбека в опері Доніцетті "Фаворитка". Талант молодої співачки помітила оперна діва Джемма Беллінчоні, яка тоді гастролювала у Львові, і запропонувала їй продовжити навчання в Італії, а також допомогла в цьому. На батьківщині bel canto Крушельницька вдосконалює свій голос у професора Фаусти Креспі і вже через кілька років з успіхом виступає на сценах відомих театрів, здобувши велику популярність. На її честь у Чилі випускають білих голубів у театрі, а в Кракові після вистави студенти випрягають коней та самі везуть її екіпаж до готелю. У 1898 році 25-річна співачка стає примадонною Варшавської опери, а за кілька років підкорює сцени Парижа та міланського La Scala. Як відзначають критики, співаючи в Петербурзі з Карузо й Баттістіні, наша землячка не раз затьмарювала своїм успіхом цих італійських оперних зірок.
Врятувала кар’єру Джакомо Пуччіні
У лютому 1904 року тоді вже відомий італійський композитор Джакомо Пуччіні представив на сцені La Scala прем’єру "Мадам Баттерфляй". Це був приголомшливий провал — примхлива італійська публіка знехтувала виставою і навіть освистала. Пуччіні попросив саме Соломію Крушельницьку врятувати його оперу, і вона не злякалася ризикнути кар’єрою, хоча запропонувала маестро скоротити вступну арію, яка, на її думку, втомила глядача. І вже у травні вони показали оновлену прем’єру у театрі Ґранде в Бреші. Успіх був надзвичайний — Пуччіні й Крушельницьку викликали на біс 7 разів. Співачка тріумфально виконувала партію знаменитої гейші в найбільших театрах світу понад сто разів і досі вважається найкращою виконавицею ролі Чіо-Чіо-Сан.
Соломія Крушельницька в ролі Чіо-Чіо-СанВ її репертуарі понад 60 оперних партій вісьмома мовами
У світовій пресі співачку як тільки не називали: "незабутньою Аїдою", "єдиною у світі Джокондою", "найчарівнішою Чіо-Чіо-Сан", "неповторною Галькою", "ідеальною Брунгільдою", "неперевершеною Саломеєю", "винятковою Валькірією". Диригувати виставами з її участю вважали за честь Артуро Тосканіні й Леопольдо Міньйоне, а за своє творче життя вона виконала понад 60 партій на сцені всіх великих оперних театрів Європи й Америки.
Найкраща інтерпретаторка Ріхарда Ваґнера
Завдяки італійським педагогам голос Соломії Крушельницької набув надзвичайної сили й відтінків, відкрив її лірико-драматичне сопрано діапазоном у три октави (у Львові її голос визначили як мецо-сопрано, що в майбутньому зумовило повну зміну репертуару), яке гіпнозувало поціновувачів мистецтва. Проте Соломія на цьому не зупиняється й націлена на самовдосконалення. Вона їде вчитися до Відня, де опановує німецьку вокальну школу, щоб співати в операх Ріхарда Ваґнера, твори якого вимагали спеціальної підготовки та витривалості. Після навчання з успіхом виконує головні партії в 6 операх німецького композитора. У 1902 році після виступу в опері "Лоенґрін" в Opéra Garnier преса писала, що Крушельницька підкорила Париж за один вечір.
Соломія Крушельницька в ролі Ельзи з опери "Лоенґріні"Мала велике кохання
Зі своїм майбутнім чоловіком Чезаре Річчоні, італійським аристократом і тонким знавцем мистецтва, Соломія познайомилася в домі Пуччіні. Їхні шляхи перетнулися ще раз у залі суду, коли він був її адвокатом у справі проти театру в Неаполі, куди вона не з’явилася на виступ через виверження Везувію. Він виграв справу. Згодом симпатія переросла в закоханість і в 1910 році, під час гастролей співачки Південною Америкою, пара побралася в Буенос-Айресі та прожила разом 26 років, маючи віллу в Тоскані та подорожуючи світом, доки смерть Чезаре не розлучила їх. Своїм сестрам вона розповідала, що Річчоні був її другом, близькою людиною та єдиним чоловіком, якого вона кохала.
Була незалежною та сильною
На навчання Соломії в Італії батько майбутньої зірки взяв позику, бо дуже вірив у її талант. Донька завжди була вдячна за своє навчання й докладала максимум зусиль, щоб виправдати цю велику довіру. Вона днями музиціювала й вивчала мови, а працюючи, могла виконувати по п’ять різних партій на тиждень. У надзвичайно вродливої та шалено популярної Соломії Крушельницької було багато залицяльників, які пропонували їй весь світ і навіть побудувати театр на її честь. Проте музика та самостійність для неї були надважливими. Вона не приймала подарунків від чоловіків, завжди поводитися як рівна в усьому, і всі свої статки заробила сама, завдяки працьовитості та таланту. Для родини у Львові співачка придбала триповерховий будинок, де завжди могли знайти прихисток українські митці.
Щодня робила гімнастику та сама керувала авто
Соломія Крушельницька була вродливою жінкою, яка знала, як підтримувати себе у формі: щодня — гімнастика та здорове харчування. Вона гарно трималася в сідлі, любила вечірні прогулянки та своє авто, яким завжди сама керувала.
Соломія КрушельницькаПережила дві окупації
У серпні 1939 року, після смерті чоловіка, співачка приїхала в гості до рідних на Галичину з двома валізами, але через початок Другої світової війни вже так і не повернулася додому в Італію. За радянської окупації нова влада націоналізувала будинок Крушельницької, залишивши їй із сестрою Ганною тільки квартиру на верхньому поверсі. За німецької окупації співачка намагалася вижити за гроші від приватних уроків вокалу. У післявоєнний період Крушельницька починає викладати у Львівській консерваторії, однак світову зірку ледве не звільняють, бо її диплом про вищу освіту зник. До Італії її не випускали, громадянства СРСР та пенсії їй не давали, доки вона не передала свою тосканську віллу радянській державі, яку та продала. Її талант, голос і життя опинилися за "залізною завісою".
Співала до 79-річного віку
Свій останній концерт Соломія Крушельницька дала у Львові, у 77-річному віці, де таким же чистим, але вже не таким сильним голосом заспівала "Родимий краю" у Львівській філармонії. Але з піснею вона була до кінця життя: адже навіть із раком горла на 79-му році життя (упродовж 8–16 квітня 1951 р.) Крушельницька записала чотири твори — це були обробки українських пісень Андрія Штогаренка, Станіслава Людкевича, Бориса Лятошинського та Віктора Матюка. Сьогодні в Україні є два меморіальні музеї Соломії Крушельницької — у Львові та в селі Біла на Тернопільщині. На честь співачки названо вулиці в Києві, Львові, Тернополі, Рівному, Житомирі та Бучачі. А у великій залі музею театру La Scala, між портретами талановитих італійців Роджеро Леонкавалло та Енріко Карузо, стоїть барельєф великої українки Соломії Крушельницької.
[READ_ALSOholder=content_1;]
