Ukrainian Women in Vogue: Наталія Ємченко
Журнал Vogue UA за підтримки Symbol випустив книгу Ukrainian Women in Vogue. Вона присвячена українським героїням, які з’являлися на сторінках нашого журналу. Моделі й художниці, письменниці й спортсменки, музикантки й дизайнерки, балерини й засновниці благодійних фондів. Кожна з них — сильна особистість, яка має свій стиль, надихає власним прикладом і гідно представляє Україну на міжнародній арені. У спеціальних інтерв’ю для vogue.ua героїні міркують про баланс між кар’єрою і сім’єю, публічність і власне розуміння щастя. Цього разу читайте інтерв’ю з Наталією Ємченко.
Наталія ЄмченкоЯк Ви вважаєте, балансувати між кар’єрою й особистим життям сьогодні важче, ніж раніше, чи в наш час нескладно встигати все?
Я не дуже вірю в баланс між кар’єрою й особистим життям. Я починала кар’єру як фінансистка й добре знаю, що таке "зводити баланс" — це звідкись брати й кудись віддавати. У моєму житті і робота, і сім’я — актив, джерело радості. Це те, що для мене по-справжньому важливе, за чим я стежу.
Я не вірю, що зараз жити простіше, ніж раніше. Чому? Тому що швидкість зростає. Жити на швидкості складно — бракує сил і уваги розважливо все вирішувати. Головне — утримати рівновагу й не впасти на повному ходу.
Я вірю в те, що все важливе для мене — сім’я, робота, друзі, я сама — має бути активом і приносити більше енергії, ніж я віддаю. Тоді я тішуся й перебуваю в ресурсному стані.
Вимога "бути найкращою у всьому", яку суспільство висуває до сучасної жінки, заважає Вам жити власним життям чи, навпаки, спонукає прагнути нових успіхів?
Бути кращою, ніж хто? Ніж я вчора? Ніж мій супутник? Ніж оточення? Очевидно, що бути кращою в усьому — неможлива, марна річ. Конкурувати з усім світом на світовій швидкості — непосильний тягар для будь-кого, і я впевнена, що його не варто брати на свої плечі. Самовдосконалення на власній швидкості та у важливих для мене напрямах, — ось, що сповнює мене. Порівнювати себе сьогоднішню із собою вчорашньою й ніколи — з іншими.
Я абсолютно впевнена, що робота над собою має бути в радість. Не можна бути кращою в усьому, але важливо ставати найкращою версією себе в по-справжньому важливих для себе напрямах, які наповнюють ресурсом і показують твій потенціал.
Як Ви даєте собі раду з публічністю?
Насправді це не дуже складно, якщо ти щирий. Ми нині живемо в таку епоху, коли єдиний спосіб правильної взаємодії зі світом — це щирість і чесність у будь-яких проявах, особливо в публічних. Мені здається, нещирість робить тебе вразливим і тьмяним, а щирість знезброює й освітлює. У публічному просторі я говорю майже про все, окрім короткого списку занадто інтимних тем. Це дає великий ступінь свободи.
Як Ви знаходите час лише для себе і чому його присвячуєте?
Час для себе — дуже важлива частина відносин із собою, тому я його не викроюю, а приділяю. Я віддаю час спорту — це величезна частина мого життя, яка почалася чотири роки тому, і з кожним роком це дедалі усвідомленіші відносини, тому що це одне з ключових джерел енергії й пізнання власного тіла. Потім подорожі. Навіть невеликі й короткі — це можливість повністю перемкнутися. Я завжди подорожую з родиною і вважаю, що це традиція й досвід, які створюють між нами глибокі зв’язки. Ще одна з моїх головних духовних практик полягає в спробі долучитися до чогось нового. Принадність нового в тому, що воно може стосуватися роботи, сім’ї, мене й мого тіла. Також я дуже багато часу спілкуюся. Нині, наскільки це можливо, я повертаю живе спілкування й воно мене нескінченно сповнює.
Із чого складається Ваше щастя і чи є щось, чого бракує для нього?
Щастя, як на мене, поняття глянсове. Я більше вірю в радість. Відчуття глибокої радості, яке не затьмарює все, а радше звучить фоном — це те, що я ціную і до чого ставлюся дуже дбайливо. Головні джерела радості ті ж: мої люди, моя робота, мій спорт, моє нове. А ще перемоги близьких людей для мене не менша радість, ніж мої власні перемоги.
З ким із жінок — сучасниць або історичних персонажів — Ви хотіли б поспілкуватися щиро й відверто? І про що була б ця розмова?
Така розмова не зовсім мій жанр. Мені більше до вподоби розмова з цінним співрозмовником — це передусім обмін ідеями, думками й досвідом. Якби прямо зараз я могла б загадати розмову з ким завгодно, то вибрала б бесіду з кимось дорослим. З кимось, хто емоційно та інтелектуально доросліший за мене. В розмові я зазвичай шукаю імпульсу, щоб на виході всередині мене народилося прагнення втілити нову, щойно виниклу ідею.
