Please be nice: помилки, яких варто уникати біженцям
Через війну понад 4 мільйони українців перетворилися на біженців за межами України; понад 9 мільйонів людей стали вимушеними переселенцями у власній країні. Вже з’являється купа історій про неетичну поведінку біженців та хостів – людей, що їх приймають. Яких помилок треба уникати тим, хто шукає прихистку, розповідає Анна Чаплигіна, фахівчиня з етикету й моделювання поведінки.
"Я дуже довго не хотіла писати цей допис, – пише Анна у фейсбуку. – Два дні обмірковувала та ще третій день переписую. Але мене попросили, наполегливо — волонтери, які допомагають українцям у Європі. Йдеться про поведінку окремих наших співгромадян, через яку у волонтерів „опускаються руки та зникає бажання допомагати". Невміння окремих людей поводитися цивілізовано може зіграти проти всіх українців".
Анна структурувала помилки в три категорії.
Порушення елементарного, побутового, повсякденного етикету, на яке звертають увагу місцеві:
- куріння в непризначених для цього місцях, викидання недопалків;
- розмови через відеозв’язок у громадському транспорті;
- порушення маскового режиму попри те, що маски є в безплатному доступі.
Людська невдячність, нездатність її приховати чи адекватно сформулювати:
- зателефонувати серед ночі, попросити допомоги, потім не виходити на зв’язок, коли вже підняли на вуха натовп. За добу відповісти, що все гаразд. Без вибачень, без пояснень, без подяки.
ЯК ПРАВИЛЬНО. Кожен проживає стрес і шок по-своєму, це право не оскаржується. Але щойно ви опинилися в безпечному місці, нарешті, і не ви згадали про волонтера дзвінком, а він про вас, — поясніть прямим текстом, що забули і вдячні, що про вас хвилювалися, і вам шкода, що самі не згадали вчасно.
- відмова від особистого житла, що його пропонують прості люди. Не соромлячись в оцінках, висловлюваннях та бажаннях.
ЯК ПРАВИЛЬНО. Неприємно про це говорити, але житлом перебирають переважно люди, які не пережили реальної, безпосередньої загрози життю. А проте, якщо умови не відповідають вашим базовим, а не естетичним потребам, — подякуйте за турботу, відведіть волонтера на приватну хвилину (щоб не ображати власників житла, які, можливо, пропонують найкраще, що в них є) і спитайте, чи можливо взагалі і якщо можливо, то коли, знайти житло з певними умовами. Водночас поясніть, чому саме такі умови потрібні. Формулювання "Не подобається", "Не звикла", "Не мій рівень" — абсолютно нормальні, якщо ви винаймаєте житло власним коштом.
- викидання в урни харчування та іншої допомоги на очах у волонтерів – удар у серце.
ЯК ПРАВИЛЬНО. Якщо ви в стресі взяли не те, чого потребуєте, — не полініться повернутися і віддати річ волонтерам. Те, що не треба вам, може знадобитися іншій людині. Помилитися — не страшно, страшно знецінити кошти й зусилля людей, які надають допомогу без будь-якого зворотного обміну, безоплатно.
Якщо серед речей виявився непотріб… Так теж буває. Ви маєте право не приймати цю допомогу. Ви маєте право озвучувати свої базові потреби. Питання завжди в тому, як ви це озвучуєте. Про претензії до такої неадекватної допомоги, будь ласка, і, на жаль, забудьте. Хоча б тому, що це ми на чужій території і нам в принципі ніхто нічого не винен. Знову ж таки, озвучте свою потребу через запит: "Чи можливо", "Чи є в наявності" запаковані, а не використані засоби гігієни, чисті речі або речі без слідів псування. Якщо є, а волонтери змучилися й не помітили, — вам дадуть. Якщо іншої допомоги реально немає, — тоді вам вирішувати, приймати те, що є, чи ви зможете знайти в іншому місці.
Зловживання допомогою та "бездонне споживання" :
- "Аби не біла риба, краще червона";
- "Пошукайте нам клініку для операції (не термінової) – страхова ж сплатить?";
- "Щоб до сьомої ранку був фен";
- "Нехай допомагають, однаково в них грошей неміряно".
Ці приклади не є масовими (хоча деякі становлять 20%, на жаль, — кожний п’ятий). Але проблему важливо зафіксувати, щоб працювати над розв’язанням. Негативний досвід взаємодії запам’ятовується яскравіше за позитивний і залишається на довший час, а тому потребує великих зусиль для відновлення.
Наразі ми в Європі не туристи. Якщо звичайний європеєць отримує негативний досвід взаємодії з українцем, то наступні п’ять українців допомогу можуть не отримати.
Що робити? У мирних умовах робити зауваження щодо неналежної поведінки — погано. Але сьогодні не мирні умови. Сьогодні лице неосвіченої людини — це і моє лице, і ваше, і шанс на підтримку кожного українця, якому, можливо, доведеться виїхати до Європи — війна ще триває.
Тому якщо ви, українець, побачили приклад неналежної поведінки іншого українця — скажіть про це. Не публічно, не у формі засудження, — в максимально м’якій формі. В іншому разі можна підійти до волонтера й вибачитися від себе.
Сьогодні кожен українець, який здобув безпеку в Європі, працює над створенням бренду людини з України. Повсякденна поведінка й кількість сказаних "дякую" – це робота. Ось така робота сьогодні. У мене така сама — в межах України, але така сама.
