"Оберігати спокій та добробут наступного покоління — першочергове завдання": інтерв'ю з Оксаною Лебедєвою
Оксана Лебедєва, засновниця Gen.Ukrainian — громадської організації, яку створено, щоб зробити максимум задля подолання психологічних травм у дітей, котрі зіштовхнулись із жахіттями війни. У рамках Gen.Ukrainian створено Gen.Camp — табір для психологічної реабілітації дітей. Друга зміна цього року, і четверта загалом в історії проєкту, зараз проходить у Карпатах. Проєкт реалізується за підтримки фундації Олени Зеленської. З Оксаною ми поговорили про перші підсумки роботи, важливість таких таборів для маленьких українців і плани на майбутнє.
Про перші підсумки роботи
Минулого року проєкт почався саме з усвідомлення, що повномасштабна війна несе за собою серйозні травмуючі наслідки для нашої, та особливо дитячої психіки, з якими необхідно працювати вже зараз. І за ці майже 10 місяців ми впевнились, що зможемо подолати травматичний досвід, який стався з нашими дітьми через агресію росії. У серпні Gen.Ukrainian виповнюється рік, і головним досягненням за цей час ми вважаємо наукову діяльність, що всі ці місяці в умовах війни постійно відбувається — ні на день не зупиняючись, як ні на день не зупиняються і наші фахівці. Ми займаємось розробкою новітніх і модернізованих, надзвичайно потужних українських протоколів реабілітації для українських дітей в рамках нашої програми "Захищені любов’ю" або "Sheltered by love". Наразі ці протоколи апробовані, визнані нами як ефективні та передані у відповідні медіа.
Так само успіхом ми вважаємо роботу з дітьми і досвід, який ми отримуємо при наданні допомоги для них. Працюючи з дітьми абсолютно різних вікових категорій з різними видами травм з різних регіонів України.
Про новий набір
Загалом, через наші реабілітаційні кемпи та нашу програму пройшли 210 дітей віком від 6 до 16 років. Цього року ми плануємо допомогти ще мінімум 100 дітям, але наша мета, власне, допомагати не сотням і навіть не тисячам дітей, а всім дітям, які постраждали від цієї війни тієючи іншою мірою. Травма війни — абсолютно неосяжна; і виключається можливість визначити, хто постраждав більше, або менше, адже психологічні розлади і травми неможливо побачити. Це не поранення в руку — це поранення в серце, яке наче радіація забирає в наших дітей майбутнє. Визначити найбільш постраждалих дуже важко. В наших літніх таборах ми працюємо з дітьми з втратою. Адже об'єктивно — це надзвичайно важка травма, але суб'єктивне переживання дитини не може визначити ніхто. І тільки фахівець після тривалої роботи з дитиною може визначити, наскільки глибокі її переживання.
Якщо ж казати про табір загалом — його концепція дуже цікава. Це потужна програма психологічної реабілітації, надзвичайно інтенсивна, яка вдало та вміло замаскована під формат дитячого літнього табору. Зміна такого кемпу триває 21 день, і вся програма побудована у такий спосіб, щоб навіть дозвілля було терапевтичним і на перший погляд не до кінця зрозумілим дітям — що насправді відбувається у цьому таборі. Звісно, мета табору, щоденна робота психологів 24/7 не залишає сумнівів, що кемп — це саме психологічна реабілітаційна форма, професійно завуальована і для дітей, і для дорослих. Адже в Україні досі не подолано страшного внутрішнього ворога — стигматизацію щодо ментальної допомоги. На жаль, у країні не було сформовано культури піклування про своє психічне здоров'я та про здоров'я своїх близьких, через це ми дуже часто зіштовхуємось із загальною стигмою. Тому замаскувати таку інтенсивну форму клінічної допомоги в літній табір — було вдалою формою для надання допомоги.
Зробити реабілітаційний центр в Україні набагато легше, ніж минулого року в Іспанії, через логістику та рідні стіни. Рідні гори та природа Карпат слугують додатковими терапевтами в цьому випадку. Не важливо, де ви знаходитесь. Важливими є наповнення, програма реабілітації та рівень фахівців.
Поділюсь двома основними складнощами організації кемпів. Однією стороною етапу організації табору є саме організація приїзду дітей на реабілітацію. Найважчий процес — зробити так, щоб люди, які потребують допомоги, все ж таки дісталися до місця, де їм можуть допомогти. Велика кількість наших волонтерів шукають постраждалих, а потім переконують їх на участь. Трапляються ситуації, коли батьки самостійно звертаються за допомогою, але більшість перебуває у травмі і травмованому середовищі, а це сприяє лише відмові або нерозумінню важливості реабілітації. І, звичайно, другою стороною і складністю є утримання ефекту від наданої допомоги. Адже дитина може повернутись у травмоване середовище. Саме тому ми працюємо з батьками та опікунами — допомагаємо їм, а також підвищуємо їхню педагогічну компетентність. Адже, повертаючись додому, діти перебувають в ресурсному стані, вони пропрацьовані, і в такий момент їм дуже потрібна підтримка дорослих. Надійний дорослий зараз потрібен кожній дитині.
Тому бувають випадки, коли Gen.Ukrainian працює з дітьми і після інтенсивів, і супроводжує їх протягом необхідного терміну: допомагаємо з освітніми програмами або продовжуємо працювати з терапевтом, або залучаємо психіатра.
Як стати учасником Gen.Camp
Для тих, хто хоче відправити до нас своїх дітей — все надзвичайно просто. Потрібно мати бажання допомогти своїй дитині та собі. Для того, аби дитина з травмою потрапила до табору, достатньо тільки заповнити анкету або написати нам в соціальні медіа: просто в Instagram або у Facebook. Ми завжди швидко реагуємо на запит, після обробки якого наші психологи запросять вас до інтерв'ю. Зараз ми сфокусовані на дітях із втратою, бо таких надзвичайно багато. Але, як я казала раніше, наразі плануємо розширюватись задля охоплення більш широкого загалу дітей.
Як допомогти Gen.Camp
Допомога для нас залежить від того, ким ви є. Якщо ви — психолог, то закликаємо вас до навчання за програмою "Захищені любов’ю", а після її успішного закінчення — запрошуємо працювати з важкими дітьми у реабілітаційних таборах, які робить Gen.Ukrainian. Якщо ви педагог, то можете доєднатися до команди Gen.Ukrainian. Якщо ви маєте бажання допомогти — тоді ділимось посиланням на донати. Якщо ви меценат — ми маємо посилання на всі наші реквізити й, безумовно, ми шукаємо глобальної підтримки та потребуємо її. А також, якщо ви маєте змогу долучитися до програми підтримки, ми завжди відкриті: тобто організовувати навчання для постраждалих дітей; допомогти дітям з житлом; інколи навіть просто оплатити школу, а інколи — відправити за кордон. Все залежить від того, яка підтримка необхідна дитині — можна просто зараз долучатися до програми підтримки вже підопічних дітей, які пройшли Gen.Camp.
Про майбутні плани
Головне наше завдання на майбутнє — і надалі допомагати та масштабувати наш досвід, який було напрацьовано на надважких кейсах. Необхідно масштабувати його до національного досвіду, який допоможе цілому поколінню українців не втратити майбутнє, і, незважаючи на травмуючі історії, вирости сильними, здоровими українцями.
Ми будемо продовжувати дослідження ефективності програми "Захищені любовʼю" у подоланні стресових переживань, повʼязаних із травмою війни. Нам надзвичайно важливо продовжувати шукати інструментарій для допомоги нашим дітям — для справжньої фахової допомоги, з науково доведеною ефективністю. І це триватиме роками, бо треба збирати катамнез для того, щоб упевнитись у стійкості результатів.
Ми — це те, через що ми проходимо і що ми долаємо. В Ізраїлі кажуть: "Страшні часи породжують і народжують сильних людей — і це абсолютна правда. Так, у нас страшні часи, і, з одного боку, ми можемо пишатися тим фактом, що стоїмо в авангарді розробки новітніх протоколів для допомоги дітям України та, в майбутньому, всього світу, а з іншого — нікому не побажали б таких обставин, які нас вимусили взятись за роботу. Але ми не жаліємо себе, ми — українці. Ми просто робимо, що маємо, тому абсолютно серйозно віримо у посттравматичне зростання, і в покоління найсильніших людей в історії. Все, щоб це стало правдою, робимо вже зараз. Адже, як на мене, зараз ми стоїмо на такій межі, де ми маємо шанс виростити покоління найсильніших, найрезильєнтніших, найсміливіших людей в історії країни, що стануть прикладом не тільки для своїх громадян, але й для всього світу, — щоб це зробити, безумовно, потрібно починати боротьбу за них вже зараз.
Кожна дитина заслуговує на щасливе та наповнене дитинство. Війна забирає в дітей найцінніше — батьків, рідних, найближчих людей. Вони гинуть, захищаючи майбутнє своїх дітей. А першочергове завдання нашого та будь-якого суспільства — оберігати спокій та добробут наступного покоління, попри будь-що.
