Багато хто з нас за останні два роки переосмислив поняття "любов". Воно набуло цілком конкретного значення: любов починається з нас самих, вона в усьому, що ми робимо, адже любити — це значить діяти. Разом з ювелірним брендом Pandora ми представляємо наснажливий спецпроєкт "Будь любов’ю", в якому про почуття міркують наші героїні: сержантка ЗСУ Маргарита Рівчаченко, дизайнерка та засновниця бренду BOBKOVA Крістіна Бобкова та інфлюенсерка, співведуча ютуб-шоу "ебаут" Наті Гресько.
Маргарита Рівчаченко, сержантка ЗСУ
26-річна Маргарита Рівчаченко — справжня героїня нашого часу: смілива, свідома і неймовірно надихає. До 24 лютого Рита займалася журналістикою та комунікаціями, а з початком вторгнення доєдналася до лав територіальної оборони. Перші місяці дівчина виконувала функції санітарної інструкторки та парамедикині, а згодом стала пресофіцеркою Збройних Сил. Понад півтора року Рита пропрацювала на Донецькому, а потім Харківському напрямках, допомагаючи українським та світовим журналістам висвітлювати бойові дії. Рита зізнається, що повномасштабна війна перевернула все її життя, зокрема і в особистому плані: під час роботи на Донеччині Рита зустріла свого коханого, який є офіцером та служить вже понад 7 років. Восени 2023 року, у День захисників і захисниць України, вони одружилися — а в березні готуються стати батьками.
Саме через почуття любові я пішла служити — мною рухала любов. Є чудова цитата Романа Шухевича, яку я запостила в інстаграмі на самому початку вторгнення — я побачила її на дошці в одній зі шкіл на Київщині, де тоді служила. "Ми боремося не тому, що ненавидимо тих, хто перед нами, а тому, що любимо тих, хто у нас за спиною". Зараз, як бачите, у мене додаткова мотивація щось робити (усміхається. — Прим. ред.).
Будь-яке рішення в нашому житті має ефект доміно. Для мене рішення доєднатися до війська — про прояв себе, про мій обов’язок, а ще про доленосність. Якби я не вступила до Збройних Сил, у мене не було б нового професійного досвіду, а ще я не зустріла б свого чоловіка. Можливо, у мене зараз не було би того, до чого я завжди прагнула — сім’ї. Незважаючи на те що 24 лютого принесло багато болю і страждань, це рішення дало мені розуміння, що є важливим, і визначило своїх людей поруч — і загалом я стала щасливішою.
У мене не було класичної пропозиції вийти заміж. Навесні 2023 року, коли коханий збирався на ротацію в Бахмут і ми знали, що там буде дуже важко, він вдягнув на мій палець червону обгортку від пляшки вина і запитав, чи стану я його дружиною. Я погодилася (Сміється.). Ну а справжню обручку вже подарував після ротації.
Дуже важливо, піклуючись про себе, займатися улюбленою справою. Мене робить щасливою моя служба. Про вагітність я дізналася, приїхавши з ротації з Харківщини. Звісно, було трошки страшно, але в мене були заплановані знімання, тож я продовжила роботу. Понад пів року вагітності я працювала: робила документальні фільми разом з українськими та закордонними медіа, перекладала, літала на гелікоптерах. Насправді, може це прозвучить дивно, але саме під час вагітності я відчувала найбільше сил та мотивації щось робити, ніж будь-коли.
Бути любов’ю — це значить робити щось, що потім продукує більше любові. Говорити добрі слова, підтримувати, піклуватися, служити своїй країні. Я впевнена, що показати любов можна саме через дію.
Коли у мене запитують, навіщо у війну народжувати дітей або одружуватися, я відповідаю: саме тому, що йде страшна війна, тобі хочеться дарувати цьому світові щось більше і краще, масштабувати цю любов, яка є у тебе всередині. Саме це дає сили боротися далі.
Наті Гресько, співзасновниця та співведуча ютуб-шоу "ебаут"
За два роки існування ютуб-каналу "ебаут", заснованого колишньою продюсеркою видання The Village Україна Наті Гресько і дизайнеркою та блогеркою Катериною Мотрич, він трансформувався з шоу про стосунки у потужний соціальний проєкт, що порушує важливі теми: корупція та безбар'єрність, культура скасування та ментальне здоров’я тощо. Роботу над шоу Наті Гресько поєднує з волонтерською діяльністю, використовуючи власну впізнаваність для зборів коштів для ЗСУ. Також вона виховує сина Марка, з яким нещодавно повернулась додому в Україну з Бельгії. Наті впевнена: любов, чи то почуття до коханого, чи то до сина, власної країни або до самої себе, — це насамперед вміння нести відповідальність та працювати над собою.
Для мене слово "любов" завжди йде поруч із поняттями "поважати" та "піклуватися", тому любов до себе — це насамперед про турботу. У такий складний час важливо мати невеличкі ритуали і хоча б трохи уваги приділяти тільки собі, щоб відновлювати ресурс. Я не роблю нічого особливого: просто ходжу в зал, намагаюся, наскільки це можливо, нормально спати та, звісно, спілкуюся з людьми, які мене наповнюють і з якими мені комфортно. Взагалі під час повномасштабної війни я зрозуміла, що люди — це найбільший ресурс та інвестиція у житті.
Якщо ти відстоюєш свободу своєї країни, то я впевнена, що ти просто зобов’язаний в тилу бути частиною волонтерського руху. Для цього не треба додаткової мотивації, це навіть не варто пояснювати. Для мене волонтерство — це про те, що по-іншому я не могла. Першим був збір на швидку для мого батька — він тоді був бойовим медиком на фронті. Він подзвонив і сказав: "Треба швидку", — тож вибору в мене не було. Є завдання — потрібно його виконати. Пізніше я вже зрозуміла, що я займаюся волонтерством і для себе зокрема, адже від цього напряму залежить моє майбутнє в цій країні. Це моя потреба — я хочу жити тут, вдома, хочу, щоб тут була українська мова та незалежність, і волонтерство — мій шлях це відстоювати, наразі він саме такий.
Бути любов'ю — це завжди про дію. Любов потребує активності, залученості та ресурсів. Нещодавно я прочитала книгу Еріха Фромма "Мистецтво любові" — це нелегка книжка, я кілька разів починала її, і в різних емоційних станах сприймала її по-різному. Осягнула її тільки недавно. Подумала: ого, як багато треба працювати над любов’ю! Любов не падає з неба — я думаю, це дуже інфантильна позиція, що ніби ти такий чи така як є і хтось має полюбити тебе зі всіма твоїми недоліками. В сучасному світі так не працює.
Любов до сина змінює мене щодня. Руйнуються всі мої стереотипи, адже сучасні діти зовсім інші: у них свої погляди на світ, вони мають чіткі кордони та вміють комунікувати про свої почуття, вміють їх висловлювати, чого зовсім не вчили нас. Тому Марк змінює та надихає мене.
Крістіна Бобкова, засновниця бренду BOBKOVA
Дизайнерка Крістіна Бобкова — яскравий приклад того, наскільки щасливою та успішною є людина, коли вона займається улюбленою справою. Все життя вона малювала, вже з чотирьох років навчалась у художній школі. "Я могла годинами просиджувати за цим заняттям, і мені не було нудно". Свою першу лінійку одягу Бобкова створила ще в університеті, на початку 1990-х. В 1998 році вона випустила дебютну колекцію, відкривши Український тиждень моди, і вже понад 20 років керує власним модним брендом BOBKOVA, який добре знають далеко за межами України та люблять за його естетику мінімалізму. Мода — важлива частина життя Крістіни, як і родина: чоловік, який служить у Збройних Силах, та доньки — 16-річна Поліна та 14-річна Варвара. Дівчата взяли участь у нашому проєкті разом із Крістіною.
Повномасштабна війна загострила всі почуття: ми стали і любити, і ненавидіти набагато сильніше. Я думаю, що сьогодні любити й турбуватися про близьких — це те, що може врятувати.
Мені дуже пощастило: мої гобі та професія — це одне й те саме, адже моя робота — одна з багатьох великих любовей у моєму житті (Сміється.). Я малюю з чотирьох років і в юності думала, що обрати: дизайн чи архітектуру. Зрештою, об’єднала обидві професії, адже одягові BOBKOVA властивий архітектурний крій. Тож я вибрала для себе найкращу справу життя: я створюю красу, яка несе людям користь. Тому і працюю так давно, вже понад 25 років, — бо це не робота, а любов.
Взагалі я часто кажу, що мій бренд — моя третя дитина. Під час війни я спочатку рятувала дітей, а потім — бренд. Найчутливіший момент у моїй роботі — це мить, коли закінчується показ, згасає світло і я виходжу на уклін до публіки. У цю мить я розумію, що колекція починає нове життя. А ще я дуже ціную командну роботу: люблю своїх колег, вважаю, що у нас найкращий колектив — від швачок до таргетологів. Моя команда обожнює свою справу — тому нам вдається показувати хороший результат.
Мої доньки дуже різні. Старша, Поліна, фешн-блогерка — у неї чудовий смак, вона обожнює моду, веде інстаграм і тікток; а молодша, Варвара, зовсім інша: грає на електрогітарі і дуже любить метал (Сміється.). Я не тисну на них і вважаю, що головне — аби вони самостійно обрали улюблену справу. Я дуже вдячна своїм батькам за те, що вони не давали порад, що робити. Ніхто не казав "Яка мода у 1990-ті!?", коли в нашій країн не було ні Vogue, ні інстаграму. Тож і мої доньки мають робити те, що їм подобається, — я би не хотіла обмежувати їх.
Я знаю, що все, що ти робиш з любов’ю, до тебе повертається. У стосунках із чоловіком для мене дуже важливо піклуватися. Мій чоловік військовий, ми не так часто бачимося, як би нам хотілося, тому кожна година разом —велика цінність та радість. Я намагаюся розуміти його без слів, думати про те, як його потішити, робити сюрпризи. Адже любити — значить відчувати твою найближчу у світі людину.
Я дуже активна людина, для мене жити — значить діяти. А ще я оптимістка і вмію радіти дрібницям: коли бачу сонячні промені на білому снігу, як сьогодні зранку, — мені хочеться жити.
ПРО PANDORA
Всесвітньо відомий ювелірний бренд Pandora щодня надихає мільйони людей у всьому світі. Цього сезону він презентував нову кампанію "Будь любов’ю", головним меседжем якої є переконання, що любов починається з кожного та кожної з нас. Любов — це те, що ми випромінюємо, відчуваємо, приймаємо та даруємо. Нова колекція прикрас Pandora створена, щоб стати особливим проявом любові для вас та тих, хто має особливе місце у вашому серці. Сьогодні та завжди — будьте любов’ю.
Інтервʼю: Daria Slobodianyk
Відео: Anna Bugakova
Камера: Yuliia Pikhotska
Фото: Nazar Chornyi
Стиль: Tanya Nemchenko
Звукозапис: Xenia Vynogradova
Світло: Olesandr Mishchenko
Асистентка стилістки: Anastasiia Liubenko
