Жан-Поль Сартр: 10 фактів про визначного екзистенціаліста
21 червня 1905 року народився Жан-Поль Сартр — батько екзистенціалізму, один з визначних французьких філософів XX століття і лауреат Нобелівської премії з літератури. З нагоди дня народження письменника ми зібрали 10 цікавих фактів з його біографії, про які, можливо, ви ще не чули.
Рання творчість
Перші кроки в літературі Жан-Поль зробив у вісім років — у цьому віці він написав романи Le marchand de bananes ("Торговець бананами") і Pour un papillon ("Заради метелика"). Таке захоплення письменництвом активно підтримувалося родиною хлопчика.
Ґрунтовна освіта
Сім’я з раннього віку турбувалася про навчання Жан-Поля, дідусь наймав для нього найкращих вчителів. Освіту Сартр отримав у ліцеї Ла-Рошель, закінчив Вищу нормальну школу в Парижі з дисертацією з філософії, стажувався у Французькому інституті в Берліні (1934). Викладав філософію в різних ліцеях Франції (1929–1939 і 1941–1944); з 1944 року цілком присвятив себе літературній праці.
Муза Симона де Бовуар
Сартр перебував у відкритих стосунках з письменницею та ідеологинею фемінізму Симоною де Бовуар, з якою познайомився в студентські роки. Вони не визнавали традиційних цінностей і виступали проти інституту сім’ї. У своїх мемуарах вона писала: "Це був мій двійник, в ньому я виявила доведеними до останньої межі і мої смаки, і мої уподобання". Пара залишалася разом до смерті Сартра в 1980 році.
Екзистенціалізм
Філософські погляди Сартра сформувались в роки гострої геополітичної кризи в Європі, пожвавленої Другою світовою війною. Людина залишилась без гарантій існування індивідуальної волі і навіть істини як такої.
Розвиток науки також зіграв свою роль у зміщенні акцентів: теорії підтверджуються експериментами, постають закони. В результаті індивід стає залежним від фізичних процесів, ним керують культура та суспільство. В цій системі стає менше місця волі. Людина губить свою ідентичність, більше не має права обирати, все вирішено задовго до її народження. Екзистенціалізм запропонував своє вирішення цієї філософської проблеми: визначити природу свободи волі і покласти її за основоположний принцип людського існування.
Табір військовополонених
У 1940 році німецькі війська увійшли на територію Франції. Жан-Поль Сартр опинився у таборі для військовополонених. Незабаром йому дивом вдалося втекти. Після повернення до окупованого Парижа він став активним учасником руху Опору.
"Здоровий спосіб життя"
За свідченнями біографа Анні Коен-Солаль, денний раціон Сартра складався з двох пачок цигарок, кількох люльок тютюну, приблизно літра алкоголю, заборонених речовин, а також кави та чаю.
Сартр і Камю
Сартр близько товаришував з Альбером Камю — "колегою" з філософії екзистенціалізму. Вони познайомилися в окупованому Парижі і зійшлися у поглядах на те, що світ, який припустився кровопролитної війни, абсурдний і вимагає докорінних змін. Однак їхні методи відрізнялися: Камю різко виступав проти жорстокості та деспотизму, визнаючи насильство неприпустимим за будь-яких обставин. Цьому питанню він присвятив есе "Бунтівна людина", публікація якого в 1951 викликала у Сартра практично "нудоту". На думку Жана-Поля, питання етики та моралі мають хвилювати людей набагато менше, ніж досягнення кінцевої мети — загальної рівності та справедливості.
"Нові часи"
Разом з Симоною де Бовуар і Морісом Мерло-Понті Сартр заснував журнал "Нові часи". Він виступав як прихильник миру на Віденському конгресі народів в 1952 році, а за рік був обраний членом Світової ради миру.
У 1956 році Сартр і редакція журналу "Нові часи" дистанціювалися (на відміну від Камю) від прийняття ідеї французького Алжиру і підтримала прагнення до незалежності алжирського народу. Філософ виступав проти катувань та захищав свободу народів визначати свою долю. Сартру неодноразово погрожували французькі націоналісти і двічі підривали його квартиру в центрі Парижа, а редакцію "Нових часів" захоплювали п’ять разів.
Сартр і Україна
У травні 1964 року Жан-Поль Сартр відвідав Україну. Сюди його запросив Микола Бажан на святкування Шевченкового ювілею — 150-річчя з дня народження. Разом із Сартром приїжджала і його муза, письменниця і феміністка Симона де Бовуар. Про перебування екзистенціалістів у Києві відомо не так багато. Існують спогади Ліни Костенко та Івана Драча про спілкування з філософом та деталі його візиту. Дорогою Жан-Поль Сартр заїхав і у Львів, де теж зустрічався з публікою та прочитав кілька лекцій у Львівському університеті.
Нобелівська премія
Сартр був першим, хто добровільно відмовився прийняти Нобелівську премію з літератури у 1964 році. Таке нестандартне рішення він пояснив небажанням почуватися зобов'язаним будь-якій соціальній інституції.
