Українська класика про літо: вірші, які хочеться перечитати
"Що в нас було? Любов і літо".
Ці рядки Ліни Костенко, написані 1977 року, виринають у голові одразу, коли йдеться про вірші, присвячені літу. Томне, млосне, замріяне, духмяне, ніжне, спекотне київське літо або літо в горах, степах, біля води: українські поети й поетки писали про літо так, що його хочеться жити на повну.
У нашій добірці – вісім особливих віршів про літо, від текстів Михайля Семенка до Юрія Іздрика.
"Що в нас було?", Ліна Костенко
Що в нас було?
Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
не так і мало, як на двох.
Ось наші ночі серпень вижне,
прокотить вересень громи,
і вродить небо дивовижне
скляними зорями зими!
І знову джміль розмружить квітку,
і літо гратиме в лото.
І знов сплете на спицях плітку
сторукий велетень — Ніхто.
І в цьому днів круговороті,
де все минати поспіша,
як та пташиночка на дроті,
спочине стомлена душа.
"Літо", Олена Теліга
Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий віддатись поцілункам!
В день такий цілим натхненням жить!
П'яним сонцем тіло налилося,
Тане й гнеться в ньому, як свіча,-
І тремтить схвильоване колосся,
Прихилившись до мого плеча.
В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість — жить!
І за те, що стільки уст палило
І тягло мене вогнем спокус,
І за те, що замінить не сила —
Ні на що — твоїх єдиних уст!
"Без назви", Василь Стус
Сонце пада, як дощ,
Сонце пада, як злива,
Сонце плавиться
І стікає ринвами хмар.
Пий
Крізь соломинку променя
Літа
Червоне вино!
"Все, що у тебе є", Юрій Іздрик
все що у тебе є – все воно може боліти
те чого в тебе немає боліти не буде
тож позбувайся добра допоки ще літо
і не ховайся від зла бо воно повсюди
і не звертай із дороги якої не видно
і зупиняйся скрізь де знайдеш спочинок
краще обходити збоку все необхідне
краще не підбирати з дороги піщинок
"свій" і "чужий" – це слова що нічого не значать
"хочу" і "можу" – ілюзія для олімпійців
майя суцільна – усе що ти чуєш і бачиш
пік параної – біг у мішках на милицях
воля й бажання – проекції термодинаміки
смерть і життя – лиш питання сухої статистики
годі шукати на небі підказок і натяків
годі пройти вздовж межі уникаючи ризиків
все що ти маєш і любиш – усе воно буде боліти
все що вже втратив – не станеться навіть журбою
є тільки простір і час – і обидва вони відкриті
є тільки біль у тобі що минеться разом із тобою
"Без назви", Микола Драй-Хмара
Здрастуй, липню кучерявий!
Із дванадцяти братів
тільки ти м'які отави
стелеш на моїй путі;
тільки ти один зi мною
слухаєш під скрип гарби,
як вечірньою добою
перепели б'ють в забій,
як бджола летить iз поля
до пахучих щільників
i в душі ростуть поволі
ритмів золоті разки
"Літо", Грицько Чубай
двоє несамовито
двоє задихано
завчили одне одного напам’ять,
як хрестоматійні вірші і навіть
пісок та трава тепер безсилі
створити їм ілюзії таємності
і не можуть їх врятувати
двоє несамовитих жаркого полудня
мовчки сидять у кімнаті думають про
єдиного хто зміг би їм принести
порятунок думають про сніг який
міг би їх надовго засипати
чути знадвору шелест піску
чути знадвору шелест трави
чути знадвору голос
продавця морозива
"За літом літо", Микола Вінграновський
За літом літо, літо літо лове,
Чорніє ніч, де вчора день ходив.
І сивіє життя, як поле ковилове,
Як дивне диво з-поміж дивних див.
Що посміхалося — сьогодні у задумі.
І що журилося — не журиться, мовчить.
Мовчить печаль, і сум мовчить у сумі.
І ти мовчиш. Мовчання, й те мовчить.
Не оглядайся! Що ти, що з тобою?
Не оглядайсь! Біжи, біжи бігом.
А тихо як… І місяць під водою,
Неначе совість плаче під вікном…
Дурний, та й все!.. Дивись, яка пора!
Дивись, яке зіходить товариство!
І в твоїй долі вибито вогнисто:
Земля твоя й Вітчизна — не мара!
Є правда і любов! і є святий поріг,
Де тиша битви виліплена з крику.
Її творив ти. Нею бив, як міг.
Священна сивина життя цього довіку.
"Кохання", Михайль Семенко
Як мрію світлу і прекрасну
Я образ твій ловлю
Як море любить сонце ясне
Так я тебе люблю
Всю ясність серця що плекаю
Віддам тобі тобі
Відтак я тьми в душі не маю
І не піддамсь злобі.
