Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.
Соглашаюсь

Що сталося із Салманом Рушді та чому йому погрожували за роман «Сатанинські вірші»

15 августа 2022

13 серпня в штаті Нью-Йорк, просто під час виступу, було скоєно напад на одного з найвідоміших у світі письменників, двічі лауреата Букерівської премії Салмана Рушді. 75-річний письменник зазнав важких поранень та два дні був під’єднаний до апарата ШВЛ. Наразі його стан стабілізувався. Чому ісламські фанатики понад 30 років погрожували Рушді за його роман "Сатанинські вірші"? Розповідаємо в цьому матеріалі.

Салман Рушді

75-річний Салман Рушді — справжня зірка світової літератури. Двічі лауреат Букерівської премії, твори якого перекладені 40 мовами світу; президент американського ПЕН-центру, окрім цього, ще й володар лицарського титулу. Світову популярність йому приніс роман "Опівнічні діти" (1981), який входить до списку 100 найкращих творів сучасності. Ну а скандал, викликаний публікацією його роману "Сатанинські вірші" в 1989 році, який ісламські фанатики визнали богохульним, ще й зробив письменника знаковою постаттю сучасного політичного процесу.

Салман Рушді народився в Бомбеї в ісламській родині. Здобув освіту в престижній школі у Великій Британії, закінчив Кембридж. Після університету Рушді працював журналістом і копірайтером — зокрема, у відомій лондонській  агенції Ogilvy & Mather, де вигадав деякі рекламні слогани, які ви точно чули. У 1964 році Рушді став підданим Великої Британії. В 1981 році він опублікував роман «Опівнічні діти», який і нині вважається вершиною його творчості. Ця пронизлива історія індійської сім’ї, від імені якої Рушді оповідає історію XX сторіччя, стала сенсацією: Рушді дістав Букерівську премію, премію Джеймса Блека, а згодом і «Букер Букерів» — нагороду за найкращий роман, що коли-небудь здобував Букера. Тоді світ зрозумів, що народився великий письменник: в алегоричний спосіб населяючи свої книжки вигаданими, іноді магічними персонажами й фантастичними подіями, Рушді говорить про екзистенційні питання — свободу, сенс буття, пошук миру всередині себе.

© Christopher J. Morris/Corbis (Vogue.co.uk)

У 1989 Рушді опублікував роман "Сатанинські вірші" — і це назавжди змінило його життя (і не тільки його) та змусило одного з найвідоміших у світі письменників жити під прикриттям упродовж щонайменше 15 років. Через лічені тижні після публікації роману прихильники ісламу назвали роман "Сатанинські вірші" "віровідступницьким і блюзнірським", його публікацію заборонили в Єгипті, Індії, Саудівській Аравії, Судані, а тодішній лідер Ірану аятола Хомейні видав документ — февт, згідно з яким приговорив Рушді до смертної кари й заохотив кожного правовірного ісламіста вважати за честь убити Рушді. Нагорода за вбивство письменника сягала 3 мільйонів доларів.

Презентація роману "Сатанинські вірші"

Що "не так" з романом «Сатанинські вірші»? Салман Рушді, представник літературної течії магічного реалізму, створив алегоричну історію про проблеми міграції й силу власного коріння та складність або навіть неможливість асиміляції в іншій культурі. Головні герої книжки — індійські актори Джибріл Фарішта та Саладін Чамчі, які дивом виживають під час терористичної атаки в літаку й потрапляють до Англії, де Саладін поступово перетворюється на диявола, а Джибріл — на архангела Гавриїла. Обидва герої — мігранти в Англії, і подорожують у просторі й часі між сучасним Бомбеєм, Лондоном та давньою Меккою, де, власне, і зустрічають пророка Мухаммеда. Саме зображення пророка  ісламські фанатики сприйняли як образливе.

Протести проти роману "Сатанинські вірші", 1989

Февта аятола Хомейні справді назавжди змінила життя Рушді. Багато років він перебував під захистом Скотленд-Ярду (наприкінці 80-х Британія розірвала дипломатичні відносини з Рушді через погрози письменникові), змінював конспірологічні квартири й узагалі не з’являвся на публіці. Того ж 1989 року аятола Хомейкі помер, але не скасував своєї февти — тож для радикальних ісламістів вона залишалася чинною. Варто зазначити, що через цю февту постраждало багато людей, адже уряд Ірану закликав вбити не тільки письменника, а й видавців та розповсюджувачів його книжки. Так було вбито перекладача «Сатанинських віршів» на японську мову, поранено норвезького видавця та італійського перекладача. Англійську крамницю «Penguin Books», де продавалася книжка, підірвали. 

Поліція охороняє видавництво, де вийшов роман

Але сучасний світ усе ж таки цивілізований і вільний, тож погрозам ісламістів не вдалося зупинити творчість Рушді. «Сатанинські вірші» ввійшли до списку найвпливовіших книжок XX сторіччя та їх перекладено багатьма мовами. Зокрема, 2016 року роман вийшов українською у Видавництві Жупанського, у перекладі Тараса Бойка. У вступі до українського перекладу видавці пишуть: «Сатанинські вірші» стали найкращим підтвердженням того, що література й сьогодні не втратила свого значення та впливу, що художнє слово й досі стоїть на передових рубежах захисту свободи людської думки і свободи світогляду".

Власну позицію та ставлення до ісламу Рушді виклав у програмній статті «Час для реформування ісламу» («The Right Time for An Islamic Reformation») у виданні The Washington Post, у якій закликає ісламістів сприймати релігію в історичному контексті та бути терпимими. Багато пояснюють і мемуари Рушді "Джозеф Антон", що були опубліковані у 2012 році: в них він описує своє конспірологічне життя впродовж більш як 10 років, згадує про вбивство японського перекладача його роману та міркує про те, як все ж таки йому вдалося жити "нормальним" життям увесь цей час. Зокрема, після оголошення февти Рушді написав ще 7 романів, був одружений чотири рази, народив двох синів. У 2017 році королева Британії Єлизавета посвятила його в лицарі Британської імперії, що викликало хвилю спротиву в деяких ісламських країнах. Формально Іран ще 1998 року відновив дипломатичні відносини з Британією, завіривши, що февта Хомейні вже не акутальна, але за голову Рушді призначали нагороду щонайменше до 2012 року.

У 2001 Салман Рушді знявся у фільмі "Щоденник Бріджит Джонс"

13 серпня 2022 року, через 33 роки після оголошення "смертного вироку" письменникові, Салман Рушді мав виступ у місті Чокотуа в штаті Нью-Йорк. Не пройшло й кількох хвилин з початку виступу, як на сцену вибіг чоловік і кілька разів вдарив письменника ножем. 75-річний Рушді зазнав важких поранень шиї, живота й ока, відтак його доправили гелікоптером у клініку в Пенсильванії. Зловмисника затримали — ним виявився 24-річний Хаді Матар, мешканець Штатів. Письменник два дні перебував на апараті ШВЛ, але сьогодні стало відомо, що Рушді отямився й заговорив.

Напад на письменника сколихнув світ. У колонці Vogue UK замах на письменника називають "нападом на силу слова", а Рушді — одним з небагатьох письменників, "які стали справжніми представниками вільного розуму, голосу, не обтяженого обмеженістю та порожніми погрозами". Що ж, світ чекатиме нових творів геніального письменника, в яких він напевне спробує осмислити все те, що відбулося. 

До речі, в літературному світі Рушді один з найпалкіших критиків російського вторгнення в Україну. У лютому Рушді приєднався до інших видатних діячів літератури й підписав відкритий лист, що закликав росію терміново зупинити загарбницьку війну проти України. Сам Рушді неодноразово публічно висловлювався про те, що без вільної України не буде вільної Європи.

Салман Рушді

Поки варто перечитати його  роман "Джозеф Антон", який, мабуть, для розуміння позиції та філософії Рушді є найважливішим. У тексті Рушді —  мусульманин за своєю вірою — відверто міркує про власні відносини з релігією й пропонує розділяти «реальний іслам» кривавих теократій та Істинне Вчення, що говорить про мир і любов". Письменник пише про дорогу серцю мусульманську культуру — літературу й архітектуру, живопис і поезію, філософію та науку, каже про "дух милосердя" та м’яку мудрість мусульман, але критикує фундаменталізм та екстремізм. Ниже наводимо цитату з роману.

"Під час телепередачі, коли його запитали про його реакцію на загрозу, він сказав: «Знав би — написав би ще гострішу книгу». Він пишався цією відповіддю — і того дня, і незмінно потім. То була правда. Він не вважав, що дуже вже гостро критикує у своїй книзі іслам, але, як він заявив того ранку по американському телебаченню, релігія, чиї лідери так поводяться, ймовірно, заслуговує на деяку критику"... (цитата з роману "Джозеф Антон").

Еще в разделе BOOKS

Популярное