Книга на вихідні: "Бійня номер п’ять" Курта Воннегута
"Бійня номер п’ять" — одна з найзахопливіших книжок про Другу світову війну. Американський письменник Курт Воннегут у дуже недбалій манері описав бомбардування Дрездену (потреба якого донині викликає суперечки), але в такий спосіб підкреслив всю абсурдність не тільки війни, а й життя.
Курт Воннегут"Бійня номер п’ять" — нетипова антивоєнна проза. Головна відмітна ознака — науково-фантастичний вектор, яким рухається сюжет. У центрі оповідання історія Біллі Пілігріма, що охоплює як і ранні роки його життя, так і статус військовополоненого під час Другої світової війни, і післявоєнні роки, коли вже успішний Біллі подорожує в часі, періодично повертаючись до найбільш запам’ятного моменту — бомбардування Дрездену (досвід, який сам Воннегут пережив як американський військовослужбовець).
Перше видання книги "Бійня номер п’ять", 1969Нелінійне висвітлення подій, простота стилю й структури речень, іронія, прихована сентиментальність, чорний гумор і ненав’язливий дидактизм, унікальне поєднання форми й змісту, автобіографії, історії, соціології, психології, сатири й фантастики — роман "Бійня номер п’ять" став прикладом неперевершеної моральної ясності.
Дрезден, 1945Одна з причин, чому "Бійня номер п’ять" не втрачає своєї популярності й актуальності, полягає в тому, що вона є одним з найобразніших романів про війну, коли-небудь написаних. Як не парадоксально, Воннегут вирішив навіть не намагатися описати саме бомбардування — ніч, коли літаки союзників скинули понад 4000 тонн фугасних і запалювальних бомб і спустошили територію того, що Воннегут назвав "можливо, найпрекраснішим містом у світі". Замість цього він зіставив гумор і наукову фантастику для створення сюрреалістичного, трагікомічного роману.
Кадр з фільму "Бійня номер п’ять", 1972Проте під глибокою іронією прихований неймовірний смуток. І саме манера, у якій написано роман, привела до того, що його здебільшого неправильно розуміли. "Бійню номер п’ять" звинувачували в надмірному "спокої", у тому, що автор змирився і прийняв найгірші події у світі. Однією з причин цього є фраза "такі справи", яку автор повторює в книзі десятки разів і зазвичай використовує в контексті, коли згадує смерть. Але саме цей рефрен і прості філософські істини життя, які лежать на поверхні, справляють незабутнє враження на читача й повертають його до реальності. Все геніальне — просте. Одна з головних думок книги про те, що все стається так, як має статися, і кожен має робити те, що він робить — незаперечна. Це не смиренність, не прийняття, це — факт, про який ми часто забуваємо.
