В ніч з 12 на 13 березня в Лос-Анджелесі відбудеться церемонія "Оскар". Цьогорічна премія особливо активно піддається критиці з боку світової преси — зокрема, британський Vogue зробив серію статей про те, що кіноакадеміки майже забули про жінок у ключовій номінації (серед дев'яти стрічок, висунутих у категорії "найкращий фільм", тільки одна знята жінкою), а Vogue USA вийшов із гучним есе про те, що остання не біла актриса, яка отримувала "Оскара" — це Голлі Беррі 20 років тому.
Тим часом в українців також є питання до кіноакадеміків, адже президенту Володимиру Зеленському офіційно відмовили у можливості виступити на церемонії. Про боротьбу меседжів цьогорічного "Оскару" міркує кінознавець та виконавчий продюсер Суспільне Культура Лук'ян Галкін.
За три дні до початку ювілейної 95-ї церемонії вручення "Оскара" з Голлівуду надійшла неприємна звістка: президенту Зеленському знову відмовили у можливості звернутися до американської та світової аудиторії в межах церемонії. Так само, як і минулого року. На організаторів премії ніяк не вплинув той факт, що подібні промови стали хорошим тоном підтримки України серед найбільших культурних подій, включно, приміром, із Каннським, Венеційським та Берлінським фестивалями.
Гаразд, "Оскар" справді не зобов’язаний транслювати звернення президента України — а що натомість? Торік підтримка мала вигляд стрічечок на знак солідарності з refugees та обережних обтічних фраз про facing invasion, conflict і докупи ще й prejudice. Війна не названа війною, агресор — агресором. Чи будуть якісні зміни цього року? Якщо ні — чи доведе цим "Оскар" свою неспроможність як міжнародний майданчик для донесення ціннісних меседжів і здійснення культурної дипломатії?
Пропоную звернути увагу на кілька факторів, які змушують замислитися про непрозору гру.
Перш за все: "Клондайк" Марини Ер Горбач, висунутий Україною на здобуття "Оскара", не отримав номінації. Власне, це вже 14-та наша нерезультативна спроба за роки незалежності. Чому увагу варто приділити саме цьому кейсу і в чому полягає сумнів?
Річ у тім, що "Клондайк" мав суттєвий перелік ознак майбутнього номінанта. Для робіт у категорії "Найкращий міжнародний фільм" чимало важить фестивальна історія — що ж, у "Клондайку" така є. Прем’єра на головному американському кінофестивалі "Санденс" та нагорода за режисуру, відзнака на Берлінале, далі — розмаїття світових фестивалів із захопленими критичними відгуками.
Авторитетне видання Variety у жовтні-листопаді регулярно враховувало "Клондайк" у щотижневих прогнозах на номінацію — подекуди розміщувало на четвертому місці, часом на шостому, іншим разом фільм очолював другу десятку. Окрім цього, доданою вартістю "Клондайку" є світовий контекст. 17 листопада 2022 року суд Гааги оголосив довгоочікуваний обвинувальний вирок по справі збиття рейсу MH17 контрольованими росією терористами. Саме про катастрофу над Грабовим Донецької області у потужній художній формі оповідає "Клондайк" через оптику головної героїні (видатна роль Оксани Черкашиної), підіймаючи складну проблематику виживання і вибору людей, які опинилися на окупованих територіях через російське вторгнення.
Звісно, номінація з політичних причин — не те, про що нам мріється. Але якби сталося саме так, це було б одним із небагатьох вичерпно доречних політичних рішень у царині мистецтва. Зрештою, "Оскар" не лишається осторонь глобальної проблематики та політичного контексту — пригадаймо хоча б численні протести проти політики Трампа, включно із зовнішньою, просто зі сцени Dolby Theatre.
Певна множина фактів свідчить про те, що в данськім королівстві якщо і не прогнило щось, то принаймні незайману свіжість втратило. Наприклад, до українського медіапростору практично не долітав скандал із номінацією акторки Андреа Райзборо — справедливо не долітав, бо ж маємо важливіший порядок денний. Однак кейс вкрай цікавий: режисер фільму "За Леслі" Майкл Морріс, де акторка виконала головну роль, майстерно хакнув систему і замість традиційної промокампанії заручився підтримкою зірок першої величини, серед яких, за свідченнями Los Angeles Times, були Кейт Бланшетт, Кейт Вінслет, Шарліз Терон, Дженніфер Еністон та багато інших.
Те саме видання назвало номінацію "однією з найбільш шокуючих в історії "Оскара"". Чи було тут формальне порушення? Саме в цьому розбиралась Кіноакадемія — але суттєвим фактором стало те, що формально сама акторка не брала участі у промокампанії. Тож 31 січня Кіноакадемія заявила, що номінація лишається в силі, втім, висловила свій concern. Підозрюю, що deep one.
Зауважу, що тут не йдеться про акторські якості самої Райзборо — скоріше про механіку промокампаній, які виявилися вразливими до не дуже складного лобіювання. Втім, я анонсував множину фактів — то ось іще один. Нещодавно Світовий конгрес українців звернувся до президентки Кіноакадемії із закликом "переглянути відповідність вимогам" блокбастера "Топ Ґан: Меверік", представленого в шести номінаціях.
Чому Світовий конгрес українців зацікавився кіноатракціоном із Томом Крузом? Через російські гроші. Якщо максимально скоротити заплутану індустрійну історію, російський олігарх Дмітрій Риболовлєв, проти якого Україна ввела санкції, мав тіньове фінансування у фільмі. Про що б ми й не дізнались — якби не судовий позов колишнього топменеджера студії, в якій Риболовлєв був у ролі "мовчазного партнера". Всіх усе влаштовувало до моменту, коли Риболовлєв почав виводити активи із західних бізнесів після оголошення санкцій, спричинених російським вторгненням... До чого ця непрозора історія? До підводних течій та усвідомлення прихованого від сторонніх очей російського впливу. Зрештою, мова не просто про сиквел гіта 80-х — "Топ Ґан: Меверік" став одним із найкасовіших фільмів року, зібравши в прокаті більше $1,5 мільярда.
Тобто оскарівську систему можна хакнути і тобто ми не знаємо всього про схеми фінансування голлівудських блокбастерів (а отже, і про важелі впливу на індустрію). Загалом не звучить як новина, але в цьому контексті історія з відсутністю номінації для "Клондайку" може набувати нових вимірів — звісно, виключно як припущення. У коментарі Суспільне Культура продюсер Денис Іванов, чиї фільми були серед висунутих від України на здобуття "Оскара" у попередні роки, також зауважує, що фактів ми не маємо, — але припускає, що лобістська робота проти "Клондайку" могла відбуватись, як траплялося на інших культурних майданчиках, де українські стрічки були атаковані російською "м’якою силою".
Дещо тривожним починає виглядати також номінація фільму "Навальний" Деніела Роера, який створював і просував гігант індустрії HBO. Стрічка номінована в категорії "Найкращий документальний фільм", фахові видання вважають її ймовірним переможцем. В коментарі Суспільне Культура режисерка "Клондайку" Марина Ер Горбач зазначає, що промокампанія "Навального" мала гасло ""Оскар" для "Навального" врятує життя Олексія". Звучить дещо маніпулятивно — навряд чи нагорода Американської кіноакадемії вплине на долю ув’язненого російського опозиціонера.
У тій же категорії за здобуття "Оскара" змагається фільм "Будинок зі скалок" Сімона Леренґа Вільмонта, створений у копродукції з Україною та на українському матеріалі. Стрічка оповідає про українських дітей у дитячому будинку, чиї долі понівечило російське вторгнення. Другий режисер стрічки Азад Сафаров зазначає, що номінація є можливістю привернути увагу до України на важливій платформі, а сам фільм є адвокаційним інструментом для донесення правди про злочини росіян проти українських дітей. Без сумніву, це так. Без сумніву, це важливо. Але чи будуть ці меседжі почуті вповні, зважаючи на потужні інструменти промоції HBO свого кандидата, чия оптика нам, м’яко кажучи, не є близькою?
Ми можемо лише сподіватись на краще і пишатися кроками, що вже були зроблені. Фактом є те, що Україна цього року має свого номінанта — так, "Будинок зі скалок" копродукційна стрічка, але ми є в цій копродукції, і у фільмі розказана саме наша історія. Хто переможе у боротьбі меседжів та які двері відчиняться нам надалі (а вони, без сумніву, відчиняться) — стане зрозумілим після 13 березня.
В Україні трансляцію церемонії "Оскар" можна ексклюзивно подивитися на телеканалі Суспільне Культура 13 березня о 2:00. Коментувати церемонію будуть Ірма Вітовська та Лук'ян Галкін.
