Що треба знати про фільм "Будинок зі скалок", який представлятиме Україну на "Оскарі"
9 березня у прокат виходить українська документальна стрічка "Будинок зі скалок", яка змагатиметься за "Оскар" в категорії "найкращий документальний фільм". Картина розповідає пронизливу історію дитячого будинку в Лисичанську, нині окупованому росіянами.
Про що фільм
Стрічка показує будні вихованців дитячого Центру соціально-психологічної реабілітації в Лисичанську, які потрапили сюди через неспроможність батьків про них подбати. У команди притулку є 9 місяців, щоб вирішити майбутнє дитини. Якщо біологічні батьки впораються зі згубними звичками, знайдуть роботу, покращать умови життя, тоді сина / доньку їм повернуть. Якщо ні – їм шукають нову сім’ю. Та якщо родину не знаходять – неповнолітні опиняються в інтернаті. За словами виховательки Ольги Тронової, більшість дітей мріють повернутися до рідних батьків, попри все.
Знімання стрічки почалися 2019 року. Тоді лінія розмежування між українськими та окупаційними військами була лише в 40 кілометрах від притулку. Ось так до боротьби із сімейними труднощами додалася трагедія війни в Україні. Діти, як розповідають творці фільму, опинилися між двох воєн: домашньої і розв’язаної Росією.
До того ж, після початку війни у 2014-му вихованців у притулку побільшало, додає його очільниця Маргарита Бурлицька: "Не всі дорослі змогли психологічно витримати обстріли, постійну загрозу і напругу. Багато хто знайшов заспокоєння у пляшці. Та й рівень життя впав. У нас місто депресивне. Раніше було багато підприємств. А зараз і працювати немає де".
Знімання "Будинку зі скалок" тривали два роки. Зараз місто під тимчасовою окупацією Росії.
Хто знімав фільм
Режисером стрічки став данець Сімон Леренг Вільмонт. Це вже другий його фільм про Україну. Першою була історія 10-річного Олега з Донбасу, який живе в центрі бойових дій, розв’язаних Росією. "Віддалений гавкіт собак" презентували у 2017 році. The Hollywood Reporter описав стрічку як "детальну розповідь про жорстокість війни та невинність дитинства". Згодом Сімон задумався: як живуть інші діти Донбасу, які не мають родичів? Так почалася історія "Будинку зі скалок".
Лінійним продюсером і другим режисером стрічки став український журналіст Азад Сафаров, який допомагав Сімону і з попереднім фільмом. Стрічка є спільним виробництвом України, Данії, Швеції та Фінляндії за підтримки Держкіно. Українськими співпродюсерками виступили Дар’я Бассель і Вікторія Хоменко (Moon Man).
У чому особливість зйомки
Особливістю "Будинку зі скалок" є те, що режисери Азад Сафаров і Сімон Леренг Вільмонт знімали самі, без додаткових операторів, освітлювачів тощо. Їм важливо було не бентежити дітей, щоб ті не боялися камер і поводилися природно.
Оскільки це документальна стрічка, її знімали без репетицій та сценарію. Щоби права дітей були дотримані, режисерів консультувала правозахисниця Олена Розвадовська. Олена пригадує, як годинами проговорювала з Азадом і Сімоном ймовірні моделі поведінки вихованців. Наприклад, такі діти можуть сприймати будь-якого дорослого на горизонті як потенційного тата/маму. Тому важливо було не давати надії, що знімальна група забере їх додому. Чітко проводити межу, що творці кіно будуть їхніми друзями, а не батьками.
Спершу команді фільму треба було зламати кригу настороженості і дітей, і працівників закладу. Тож вони відклали камери і просто присвятили своїм героям увагу і час: гасали у футбол, грали в карти, пили чай. І багато спілкувалися – чесно і правдиво. Азад пригадує, що вони багато жартували з дітьми, часто з ними сміялися – і потроху герої відкривалися. Самі почали приходити зі своїми історіями, просили порад, розказували внутрішні правила притулку.
"Апогей довіри стався тоді, коли діти дозволили нам знімати, як вони курять, – каже Сафаров. – Спершу підлітки з цигарками втікали, ховалися. Але згодом зрозуміли, що нам можна довіряти".
Згодом розслабилися перед камерами не тільки діти, але й працівники. Вихователька Ольга Тронова згадує, що спершу воно ретельно стежили, щоби все було ідеально: "Ми завжди слідкуємо, щоб вихованці були охайними. Але тут прискіпувалися до деталей: десь дитина бігла, волосся розтріпалося – треба терміново причесати. Але згодом розслабилися, перестали усе контролювати, дали знімальній групі змогу повністю побачити і зафільмувати усю "виворітну сторону" життя дітей".
Її колежанка Маргарита Бурлицька додає: "Азад і Сімон постійно повторювали під час знімань: "Нас тут немає, не дивіться на камеру". Вони багато спілкувалися з нами поза роботою, і це допомагало, викликало довіру". Цю щирість знімань помітили й критики. The Guardian вказали, що діти танцюють, граються та розчісують лялькам волосся так, немов камери немає. А Variety називає "Будинок зі скалок" вишукано-інтимним.
"Азад і Сімон розуміють, що таке гідність дитини, – каже Розвадовська. – Ми багато комунікували про те, що фільм не може бути сенсаційно-криваво-шоковим. Він має не вражати, а показувати реальність".
"Будинок зі скалок" уже здобув кілька престижних відзнак. Зокрема, нагороду "За найкращу режисерську роботу" на американському кінофестивалі "Санденс", за "Найкращий фільм документального конкурсу" у шведському Гетерборзі та два призи на грецькому кінофестивалі у Салоніках. Завдяки численним відзнакам стрічка пройшла кваліфікацію на "Оскар". Спершу її відібрали у довгий список серед 115 претендентів, згодом у шорт-лист (25 кандидатів). Потім картина увійшла до переліку 5 фільмів-номінантів.
Дорога на "Оскар"
Команда фільму впевнена: те. що стрічка представлятиме Україну на церемонії "Оскар" – важлива нагода вкотре нагадати світові про війну Росії проти України.
На церемонію нагородження "Оскара" режисери хотіли поїхати у звичайному худі з написом "Україна", адже поки захисники сидять в окопах, немає настрою одягати смокінг. Але, оскільки протокол забороняє кежуал, Азад і Олена вирішили вбратися повністю в українське, щоби промовляла кожна деталь одягу. Так, над образами команди для церемонії працювали українські дизайнери та бренди Kachorovska, Etnodim, Guzema, Gunia Project, Федір Возіанов (VOZIANOV), Andreas Moskin. На церемонії фільм представлятимуть режисер Сімон Леренг Вільмонт та Азад Сафаров, правозахисниця Олена Розвадовська та виховательки притулку Ольга Тронова та Маргарита Бурлуцька.
У номінації "Найкращий документальний фільм" "Будинок зі скалок" змагатиметься з такими стрічками: "Все, що дихає" (AllThatBreathes), "Вся краса та кровопролиття" (AlltheBeautyandtheBloodshed), "Вогонь кохання" (FireofLove) та "Навальний" (Navalny). Та найважливішу нагороду фільм уже отримав. Один із героїв стрічки, підліток Коля, знайшов завдяки фільму нову сім’ю.
В українському прокаті "Будинок зі скалок" можна побачити з 9 березня.
