До VOGUE UKRAINE LEADERS 2024 залишилось:
КУПИТИ КВИТКИ

Чому треба подивитися "Клондайк" — фільм про катастрофу літака МН17

В український прокат 3 листопада вийшов "Клондайк" чи не найгучніша стрічка року, яка здобула приз за найкращу режисуру на кінофестивалі Sundance, а потім стала претендентом на "Оскар" від України. Фільм, що розповідає про збиття російською ракетою літака МН17 у небі над Донеччиною, режисерка Марина Ер Горбач задумала ще у 2017 році, зокрема й для того, щоб подолати відчуття власної безпорадності під час війни. Але після 24 лютого стрічка набула нових сенсів.

Кадр із фільму "Клондайк"
Як виникла ідея "Клондайку"

17 липня 2014 року в небі над Донеччиною збили літак авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував пасажирський рейс із Амстердама до Куала-Лумпура. На борту перебувало 298 людей, всі вони загинули. Слідство з’ясувало, що ракету пустили з російського ракетно-зенітного комплексу "Бук" і відповідальною за трагедію є росія. Справу про авіакатастрофу досі розглядає нідерландський суд — оголосити вирок він має 17 листопада.

Реклама

Ця катастрофа сталася на день народження режисерки Марини Ер Горбач — того дня вона була на Одеському кінофестивалі, де презентувала свою роботу "Люби мене". Після катастрофи режисерка уважно стежила за перебігом слідства, а згодом була шокована з того, що світова спільнота дедалі менше уваги надавала теракту, який вчинила росія.

Марина Ер Горбач (фото Rafal Nowak)

"Клондайк" — четверта повнометражна робота режисерки. Марина одружена з турецьким режисером Мехметом Багадиром Ером, живе в Стамбулі, але попри фізичну відстань із самого початку гостро переживала війну в Україні. Мотивом зняти "Клондайк" стала потреба подолати відчуття власної безпорадності перед війною, зізнається режисерка. А ще — відсутність адекватної реакції світової спільноти на російську агресію.

"Коли ми у 2020 році знімали цей фільм і показували його світові, ситуація була іншою, — розповідає режисерка. — Відчувався міжнародний ігнор, війну не називали війною. Я не хотіла почуватися жертвою, не хотіла говорити іноземцям: ну так, росія велика держава, має потужну армію, а нас всіх окупують і ми помремо. Саме тому я зняла цей фільм. Це було моє мистецьке висловлювання проти власного відчуття жертви. В січні, коли стрічка здобула приз на Sundance, її ще так і сприймали глядачі — лише як певний образ, як антивоєнний фільм про життя жінки під час війни або під час катастрофи".

Герої стрічки "Клондайк" — молоде подружжя, яке скоро стане батьками. Пара живе на Донеччині в селі Грабове, що стало епіцентром катастрофи у 2014 році. Ірка (акторка Оксана Черкашина) готується до зими, тим часом на горизонті з’являються невідомі озброєні люди. Чоловік і брат героїні (Сергій Шадрин та Олег Щербіна), попри постійні сварки і перебування по різні боки політичної барикади, прагнуть одного — евакуювати вагітну жінку. Та вона відмовляється їхати — навіть коли село захоплюють озброєні угруповання…

Кадр із фільму "Клондайк"

Режисерка зізнається: після 24 лютого особисто для неї фільм набув нового значення і став таким собі life safe jacket. "Якби в мене не було цього фільму, можна було б збожеволіти. Принаймні я була в роботі. Я знала, чим маю опікуватися — дистрибуцією, фестивальними показами, комунікацією з пресою. У мене був план виживання. Тут можна порівняти з нашою героїнею Іркою — їй також будь-що треба готуватися до зими, хоч скільки сепарів навкруги. Так і я: мала фільм і мусила представити його якнайкраще".

Цікаво, що після 24 лютого сприйняття фільму глядачем різко змінилося. "Зараз це вже не фільм-метафора, як було в січні, — він сприймається як історія, що ґрунтується на реальних подіях. Ніхто не питає більше, а чому Ірка не тікає зі своєї землі… Глядачі тільки дивуються: як так вийшло, що фільм став пророчим?.."

Як реагують на "Клондайк" глядачі від Латинської Америки до Балкан

"Клондайк" має блискучу фестивальну історію. Вона розпочалася в січні з гучної прем’єри на Sundance, в лютому картина була представлена на Берлінському міжнародному кінофестивалі, де здобула Приз екуменічного журі та Приз глядацьких симпатій. Після цього були фестивалі та покази в Клівленді й Генті, Гонконгу й Сантьяго, Стамбулі й Сараєві... У світі картину сприйняли тепло як кінокритики, так і глядачі: її рейтинг на платформі IMDb становить 7,2, а на сайті Rotten Tomatoes — 96% зі здебільшого схвальними відгуками міжнародної преси. Видання Vox вважає, що "Клондайк" належить до фільмів, які цього року стануть найбільш обговорюваними.

Марина Ер Горбач на Берлінському кінофестивалі

Український "Клондайк" вже встигли подивитися глядачі від Латинської Америки до Балкан. Чи однаково реагують на нього жителі різних країн? "Дуже важливим є те, що через цей фільм глядач переживає історії простих українців, — міркує режисерка. — Тому що новини апелюють до статистики, а фільм — до живих людей. Загалом враження після перегляду в 99% випадків — це тиша. Хоч де відбувається показ, люди сидять, не рушають з місця й проживають фінал "Клондайку".

Команда фільму "Клондайк"

Коли діляться враженнями, здебільшого кажуть про те, що однаково, навіть знаючи про події в Україні, тільки завдяки мистецтву можна емоційно відчути, що переживають прості люди. Наскільки війна є руйнівною силою, наскільки вона нівечить долю окремої людини. І наскільки це протиприродний процес".

Режисерка розповідає, що чує від глядачів і журналістів також провокативні політичні запитання. Найпоширеніше з них видається ледь не диким: чи є в українців зброя і чи вони стріляють у відповідь?.. "Це маніпулятивне запитання, я на нього не відповідаю. Натомість кажу: чи вважаєте ви, що Україна суверенна держава? Чи вважаєте ви, що росія порушила кордони України? Коли людина це чує, вона починає усвідомлювати, що ми — суверенна країна й маємо захищатись. А відповідати на запитання, чи є в нас зброя, — ні, я не годую маніпуляторів".

Режисерка каже, що запитання на кшталт цього її не дивують, адже за час життя за кордоном вона звикла до потреби розповідати світові про те, якою є сучасна Україна. "Я не живу в ілюзії, що весь світ тримає прапор Україні. Українці тримають цей прапор. Світ — ні. „Клондайк" і створено, власне, тому, що мені набридло повторювати: не треба шукати геополітичних пояснень злочину з боку росїї. Він має бути засуджений — однозначно".

Які джерела стали основою документальної частини фільму

Хоча події "Клондайку" і відбуваються на тлі катастрофи рейсу МН17, насамперед це фільм про життя людей під час війни. Але також і фільм-запитання: що сталося насправді? Хто винен у катастрофі? Що з цією справою буде далі?

Кадр із фільму "Клондайк"

"Була потреба в певний момент у досить щільно наповненому образами фільмі перейти на документальний контекст, — розповідає Марина Ер Горбач. — У фільмі є такий хід, коли ми з глядачів кінотвору стаємо глядачами новини. Це мало особливе значення. Тому що війна відбувалася тоді й зараз відбувається, і ці паралелі з реальністю важливі".

Все, що є у фільмі про катастрофу літака МН17, передано з прискіпливою правдивістю й документальною точністю. Відтворити події тих днів допомогли чотири місцеві консультанти, яких не названо, втім, у фільмі на їхнє бажання. Також у роботі над стрічкою допомогли журналісти інформаційної агенції, що опинилися першими на місці події. Ще одне джерело інформації про катастрофу — матеріали Bellingcat, зокрема розслідування відомого журналіста Христо Грозева.

Знімання в Одеській області

"А справді унікальна інформація, яка була моїм натхненням до візуальної мови, — це передусім свідчення місцевих. Те, що я почула від них, що отримала з їхніх скриншотів. Це не означає, що абсолютно всю отриману інформацію використано. Але вона стала хорошою базою для фільму".

Про знімання стрічки в Одеській області

Робота над стрічкою розпочалася ще у 2017 році. Тоді спеціалісти Інституту географії допомогли команді "Клондайку" вибрати локацію, яка б максимально відповідала ландшафту села Грабове, що стало епіцентром катастрофи МН17. Серед місцин у трьох різних куточках України для знімання вибрали Одещину.

Кадр із фільму "Клондайк"

Велика удача фільму — виконавиця головної ролі Оксана Черкашина. Шанувальники знають Оксану як актрису Театру на Лівому березі: її драматичний (і пластичний) талант розкривається у виставах "Погані дороги" та "Vino", у виставах незалежного театру "Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду" та "Психоз 4.48" (останні два роки Оксана є запрошеною актрисою двох польських театрів — Teatr Powszechny та TR Warszawa). В кіно Оксана дебютувала 2020 року у стрічці Наталки Ворожбит "Погані дороги" й одразу здобула нагороду "Найкраща акторка" премії "Кіноколо". У "Клондайку" її героїня Ірка — зухвала молода жінка, яка готується стати матір’ю й нікуди не хоче їхати з рідної землі, навіть коли з’являються озброєні бойовики.

Ті, хто хоч раз бачив Оксану Черкашину в театрі чи кіно, знають: це людина з потужною енергетикою, вона буквально заповнює весь простір навколо. "Оксана — тіло цього фільму, — каже Марина Ер Горбач. — Вона в ньому розчинилася, долучилася до процесу повністю, була дуже відкрита в своїх інстинктах. Знімальний процес загалом був надзвичайно теплий емоційно, ми багато сміялися в перервах у гримерці, слухали музику. Я взагалі не можу працювати, коли на майданчику хтось кричить, — мене це руйнує. Під час знімання люди мають можливість відновлюватись, і я намагаюся створити таку атмосферу. Інстинкти життя сильніші за війну — меседж, який нам хотілося донести. Для цього був потрібен дуже високий рівень хорошої енергії на майданчику, і ми його мали, зокрема й завдяки Оксані".

Оксана Черкашина для Vogue UA, 2022
Чи не зарано сьогодні знімати фільми про Бучу та Маріуполь?

За останні місяці Марина Ер Горбач відмовилася від кількох пропозицій іноземних студій знімати кіно про повномасштабну війну. В соцмережах української кіноспільноти точиться дискусія — чи не зарано сьогодні знімати кіно про Бучу та Маріуполь? Марина Ер Горбач зізнається, що сама вона зараз не готова: "наразі сил на війну в мене немає". Глобально в контексті війни мета номер один, на думку режисерки, — зробити так, щоб усі злочинці були покарані. Для цього треба вивчати документальні свідчення, тут мусять працювати правоохоронці, і їм можуть допомогти кіношники, які збирають факти та коментарі, спілкуючись зі свідками злочинів або рідними жертв.

На запитання, чи доцільно взагалі знімати вже зараз кіно про Бучу або Маріуполь, режисерка відповідає: будь-яка комунікація про Україну корисна. "Навіть якщо фільм бентежить або не подобається, навіть якщо там герої вдягнуті не так (і взагалі, у нас в Україні герої краще вдягаються), і так вони не говорять, і квартири у нас насправді краще облаштовані, — все це має право на комунікацію. Адже стратегічно дуже важливо, щоб не було інформаційного провисання, яке, на жаль, мало місце після 2014 року. Тому потрібне все, що з’являється. Звісно, серед цих картин не буде великої кількості геніальних — але це нормально, така статистика. Важливо, щоб комунікація з аудиторією, зокрема з міжнародною, не припинялася. Тому якщо в Україну приїжджатимуть великі студії і зніматимуть кіно, особливо із зірками, — це нам на користь".

"Клондайк" можна побачити в українських кінотеатрах з 3 листопада

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.