У чому популярність фільму "Барбі": відповідає психолог
Фільм "Барбі" Ґрети Ґервіґ викликав величезний резонанс в аудиторії. Про це свідчить і несамовита хвиля обговорень у соцмережах, і чималі касові збори. Тільки в Україні фільм зібрав 33 млн гривень за перші вихідні прокату, а в світі перетнув позначку в 1 млрд доларів за 10 днів. У чому ж криється причина такого успіху — з погляду психології на це запитання для нас відповідає Юлія Гайдай, психологиня і співавторка проєкту Playersgetready.
Багато сучасних жінок мали особливі стосунки з цією лялькою, яка народилася наприкінці 1950-х. Про неї мріяли ми, потім з Барбі гралися наші молодші сестри, а зараз свої колекції зі знаменитою білявкою вже збирають наші дочки. З одного боку, ми відчуваємо приємну ностальгію, адже виросли з лялькою Барбі як з подругою, з іншого — почуваємось некомфортно з таким стереотипним уявленням про жіночу красу. Але хіба в цьому фільмі зі стереотипних уявлень — лише жіноча зовнішність?
Стрічка наповнена метафорами і відсиланнями, знайомими сюжетами і елементами культури. Барбі живуть у Барбіленді, аналогу Едемського саду, де кожен день чудовий і сонячний. Тут всі Барбі живуть у будиночках мрії, з яких вони керують усіма аспектами їхнього світу. Отже, якщо Барбіленд — це рай, то тут Бог спочатку створив Єву, а потім — Адама. За свої думки про людське Барбі піддається вигнанню з раю — і Кен йде разом з нею. Опинившись у реальному світі, перша емоція, яку відчуває головна героїня, — це сором. Як Адам і Єва бачать свою наготу, Барбі і Кен стикаються з об’єктивізацією та оціночними судженнями. Але сором тут відчуває лише Барбі. Вона відкриває для себе протилежність реального світу Барбіленду, стикається з непроханими оцінками, коментарями з боку чоловіків і переживає втрату відчуття безпеки.
А що ж відбувається з Кеном? Кен не знає, хто він, який він, не знає, чи він чогось вартий без уваги і схвалення Барбі. Він лише знає, що його завдання — бути в певному місці, на пляжі. І потрапивши в реальний світ, він нарешті начебто віднаходить власне "Я" в патріархальній системі. Нарешті він розуміє свою цінність, свою потужність і могутність. Насичуючись меседжами, зовні він здобуває впевненість у своїй маскулінності.
А які трансформації переживає Барбі? Вона, опинившись у реальному світі, під зовнішнім тиском, під непроханими поглядами і коментарями на свою адресу починає сумніватись у власному вигляді, прояві, у своїй безпеці, своїй цінності, вагомості та спроможності на щось вплинути.
Привабливість "Барбі" для аудиторії ще й у тому, що це кіно насамперед про культуру, про соціум, систему, в якій ми живемо, і про те, як це впливає на нас. Мізогінія, на жаль, як несвідома колективна спадковість живе в кожному з нас. Вона процвітає в місцях, де її ніхто не переосмислив. Але все це подано в привабливому, зрозумілому та легкому пакованні.
На прикладі головних героїв ми можемо простежити, який сильний вплив чинять на нас зовнішні меседжі. І якщо ми не знаємо, хто ми, звідки ми і які ми, то уявлення інших про нас розчавить нас самих. Наприкінці фільму Барбі зустрічається з Творцем і віднаходить свою самобутність. Тепер вона знає, хто вона така і чого хоче. І цієї миті її потреба у чиїхось стереотипних уявленнях про те, що їй треба, відпадає. Їй більше не потрібен будиночок із чужих мрій про оселю "справжньої дівчинки", їй потрібна вона, жива, така, якою лише вона може бути. Не стереотипність, а індивідуальність.
Барбіленд — це не рай на Землі для феміністок, це криве дзеркало. Це дзеркальне транспортування патріархату в рожеву обгортку. Це стереотип про те, яким би був світ, якби в ньому правили жінки. Але він такий самий непропорційний і обмежений, як і "реальний" світ. Бо чи захоче жінка жити в дзеркальній патріархальній системі, де влада досі настільки непропорційно розподілена? Де існують всі ті самі проблеми, на які немає відповіді? Де лише частина населення є суб’єктами, а інші — об’єктами? Це питання.
Отже, Барбіленд, хоч і уявний, але все ж не є ідеальним відображенням того, чого ми прагнемо досягти у реальному світі. Справжня рівність полягає в тому, щоб подолати обмеження стереотипів та дати кожній особі можливість розвиватися у повній мірі, незалежно від її статі. Ось про що стрічка "Барбі", і саме цим вона приваблює світ.
