Хто така Пенелопа — давньогрецька героїня, яку блискуче зіграла Енн Гетевей
Епічна стрічка "Одіссея" режисера Крістофера Нолана б'є рекорди переглядів — тільки за перші вихідні збори у світовому прокаті склали 264,1 мільйона доларів. Одну з головних ролей у фільмі зіграла Енн Гетевей. Їй дісталася роль Пенелопи — дружини Одіссея, яка чекала його довгі роки. Фанати вже пророкують акторці мінімум номінацію на "Оскар" за цей перформанс, а ми розбираємося хто ж така Пенелопа у давньогрецькій міфології і її вплив на мистецтво.
Пенелопа — цариця Ітаки, дочка спартанського царя Ікарія, дружина Одіссея та мати Телемаха. Вона довела, що воювати та перемагати можна не лише зброєю на полі бою, а й розумом, витримкою та психологічною стійкістю. У міфах Пенелопа постає єдиним персонажем, який за силою розуму, хитрістю та гнучкістю мислення повністю дорівнює своєму чоловікові — хитромудрому Одіссею. Коли її описують, то завжди згадують про незламну вірність та жіночу мудрість.
Поки Одіссей 20 років відсутній (10 років під Троєю і 10 років у мандрах), Пенелопа одноосібно утримує царство Ітака від хаосу та розвалу. Понaд сотню зухвалих, агресивних женихів захоплюють її палац, нищать майно та змушують її обрати нового чоловіка (і, відповідно, нового царя). Вона веде проти них тривалу психологічну війну, виграючи час для повернення чоловіка. Пенелопа обіцяє зробити вибір, як тільки доробить поховальний саван для свекра Лаерта. Щодня вона привселюдно ткала, а щоночі потай розпускала зроблене. Ця хитрість тривала майже чотири роки, поки її не зрадила служниця. Коли Одіссей повертається і знищує женихів, Пенелопа не піддається емоціям одразу. Вона перевіряє його секретом їхнього ліжка, вирізаного зі стовбура живого оливкового дерева, демонструючи, що її розум контролює серце навіть у найважчі моменти.
В образотворчому мистецтві Пенелопа стала символом меланхолійної стійкості, чекання та інтелектуальної переваги. Художники часто зображували її біля ткацького верстата як знак її активної, хоч і прихованої, боротьби. Одна з найвідоміших картин того часу — "Пенелопа та женихи" Джона Вільяма Вотергауса. Пенелопа зображена тут за верстатом, вона повністю зосереджена на своїй роботі й демонстративно ігнорує зухвалих чоловіків, які залицяються до неї через вікно. Вона відгороджена від них своєю тканиною, як щитом.
В літературі образ Пенелопи — це справжнє джерело натхнення. Гомер, наприклад, створює ідеальний дует: Одіссей — найхитріший серед чоловіків, Пенелопа — наймудріша серед жінок. Вони ідеально підходять один одному саме через свій інтелект, а цей союз він описує терміном homophrosyne — "однодумність" Джованні Боккаччо у збірці "Про знаменитих жінок" (1374) ставить Пенелопу як вищий приклад подружньої вірності, чистоти та моральної сили, яка перевершує багатьох чоловіків-воїнів. А сучасна авторка Маргарет Етвуд у 2005-му видала "Пенелопіаду" — сучасне переосмислення міфу. Канадська письменниця дає голос самій Пенелопі з Підземного царства. Етвуд показує, як важко було Пенелопі керувати бідним та небезпечним царством, поки чоловік "воював і розважався з німфами". Ця історія перетворює Пенелопу з "пасивної та ідеальної ікони" на живу, виснажену, але надзвичайно розумну та проникливу жінку.
У кінематографі образ Пенелопи пройшов шлях від другорядного персонажа "чекаючої дружини" до повноцінного центрального гравця, чия лінія не менш цікава, ніж мандри Одіссея. У класиці "Улісс" 1954 року роль Пенелопи виконала акторка Сільвана Мангано (яка також зіграла Цирцею). Геніальний хід режисера показав, що Пенелопа — це внутрішній компас Одіссея. Навіть коли він бачить Цирцею, вона нагадує йому дружину, що підкреслює: для героя існує лише один справжній дім і одна справжня жінка.
У психологічній драмі "Повернення" роль Пенелопи зіграла Жюльєт Бінош. Фільм знімає з міфу казковий глянець і показує депресивну, важку реальність. Пенелопа у втіленні Бінош — це виснажена роками психологічного терору жінка, чий дім перетворився на в'язницю. Вона вже майже втратила надію, але її внутрішній стержень все одно не дозволяє їй здатися женихам.
Пенелопа у "Одіссеї" Крістофера Нолана — ще одне підтвердження, наскільки це самостійний персонаж. Режисер завжди захоплювався темами часу, пам'яті та очікування (як це було в "Інтерстелларі"). У його "Одіссеї" Пенелопа у виконанні Енн Гетевей — це не просто сумна жінка у палаці, а другий центр сили всієї картини. Показуючи, як Одіссей долає фізичні відстані, Нолан паралельно вибудовує лінію Пенелопи як випробування часом. Енн Гетевей передає стан цариці, яка роками перебуває в умовах психологічної облоги. Вона змушена грати в небезпечну політичну гру з женихами, показуючи холодну стриманість і королівську гідність, а наодинці з сином Телемахом (Том Голланд) чи біля ткацького верстата оголювати тугу та незламну рішучість.
