"Чудовисько: Історія Еда Ґіна": правда і вигадки в новому гіті Netflix

Серіал "Чудовисько: Історія Еда Ґіна" вийшов на Netflix 3 жовтня 2025 року. Створений Ієном Бреннаном і Раяном Мерфі, він продовжує антологію, що розповідає про найвідоміших убивць в історії. Раніше творці висвітлили долі Джеффрі Дамера та братів Менендесів, а тепер зосередилися на життєписі Еда Ґіна. Глядачі дізнаються нюанси з його біографії та причини, що начебто привели його до скоєння жорстоких злочинів. В основі сюжету — реальні події, які шокували Америку та надихнули чимало кінематографістів на створення культових фільмів жахів.

Третій сезон антології повертає глядача до моторошної, задушливої атмосфери американського Середнього Заходу, де страх і збочення перетворюються на шоу. Вже з перших епізодів серіал зухвало шокує. Ґін, убивця й розкрадач могил, подається як уособлення зла. Дивакуватий самітник занурюється у власну одержимість жіночим тілом, а його навіжена мати методично винищує в ньому будь-який прояв людяності, сексуальності чи волі.

Хто такий Ед Ґін

Ед Ґін народився 27 серпня 1906 року у штаті Вісконсин, США. Його повне ім’я — Едвард Теодор Ґін. Суспільство запам’ятало його за прізвиськами "М’ясник із Плейнфілда" та "Плейнфілдський вампір". У серіалі його зображує Чарлі Ганнем.

Ед Ґін зростав у родині алкоголіка Джорджа та релігійної фанатички Августи. Разом із братом Генрі він формувався в домі, де панували суворість, контроль і страх Божого гніву. Коли хлопці були дітьми, сім’я оселилася на віддаленій фермі. Мати майже не дозволяла їм виходити за межі господарства, окрім як до школи, щодня читала Біблію й переконувала, що зовнішній світ — це осередок гріха та зла, від якого слід триматися якомога далі. Так, Ґін виріс у доволі ізольованому і відлюдькуватому мікрокліматі. Його мати (яку зіграла Лорі Меткалф) засуджувала будь-який інтерес до жінок та люто їх ненавиділа. Врешті, таке відчужене життя і надмірний контроль матері сформували у Ґіна глибоку психологічну травму, яка згодом переросла в небезпечну одержимість.

У серіалі Netflix минуле й теперішнє переплітаються, утворюючи цілісну картину становлення Еда Ґіна — від ізольованого хлопчика до людини, здатної на злочини, що шокували світ. Шоуранери прагнуть не просто відтворити факти, а зазирнути всередину його свідомості: показати, як виховання, самотність і пригнічені бажання поступово зруйнували межу між реальністю та безумством.

Злочини Еда Ґіна

Після смерті матері Ед Ґін не зміг змиритися з втратою. Він почав викопувати тіла жінок, схожих на неї, на місцевому цвинтарі, намагаючись заповнити порожнечу й створити ілюзію того, що мати все ще поруч. Згодом він почав убивати жінок у своєму місті. З залишків тіл виготовляв побутові речі: меблі, лампи, маски, тарілки. Під час обшуку його будинку поліція знайшла миски з людських черепів, стільці, обтягнуті людською шкірою, і навіть одяг, зроблений з останків жертв. Ед Ґін мав патологічну манію — він зізнався, що носив костюми з людської шкіри, щоб, за його словами, "відчути себе жінкою".

Скільки людей убив Ед Ґін

Офіційно Еда Ґіна звинуватили у вбивстві двох жінок — Мері Гоґан, власниці місцевого бару, частини тіла якої знайшли у його будинку, та Берніс Ворден, власниці крамниці з інструментами в Плейнфілді. Саме смерть останньої стала причиною його затримання. Хоча Ґіна офіційно визнали винним лише у двох убивствах, існують припущення, що жертв було більше, однак ці злочини так і не вдалося довести або пов’язати з його іменем.

Які психічні розлади мав Ед Ґін

У Ґіна діагностували кілька психічних розладів. Він мав шизофренію, що супроводжувалася постійним відчуттям страху та переслідування. До цього додався тяжкий психоз, який поступово стер для нього межу між реальністю та уявою, життям і смертю. Саме на цьому ґрунті з часом сформувалася його патологічна жорстокість.

Через особливу жорстокість злочинів Еда Ґіна тривалий час існували припущення, що він міг займатися некрофілією та канібалізмом. Серіал "Чудовисько: Історія Еда Ґіна" частково підтримує ці фантазії, зображуючи сцени, у яких герой демонструє збочену одержимість тілами своїх жертв. Втім, сам Ґін категорично заперечував будь-яку причетність до канібалізму чи некрофілії. За даними Гарольда Шехтера, автора книги Deviant: The Shocking True Story of the Original "Psycho", він нібито заявляв, що запах мертвих тіл викликав у нього огиду, а не потяг.

Чи була реальною Аделін Воткінс

У серіалі персонаж Аделін Воткінс, яку зіграла Сюзанна Сон, показана як близька подруга й кохана Еда Ґіна. Хоча "Чудовисько" містить багато художніх вигадок, цей образ має реальне підґрунтя — у житті Ґіна справді була жінка на ім’я Аделін Воткінс. Згідно з архівами газети Plainfield Sun, вона мешкала в Плейнфілді, підтримувала з ним стосунки й навіть погодилася на заручини у 1955 році, проте згодом розірвала їх і відмовилася від шлюбу. Деякі джерела стверджували, що їхні стосунки тривали майже два десятиліття, однак сама жінка пізніше це спростувала. Справжня історія їхнього зв’язку й досі залишається загадкою.

Втім, у шоу її зображають єдиною людиною, яка розуміє Еда, адже сама вона теж захоплюється нью-йоркським фотографом-криміналістом Віджі. Саме Аделін демонструє Ґіну серію фотографій з концтаборів і журнали про справжні злочини (pulp magazines — це популярні видання 1940–1950-х років, які описували криваві історії), зокрема з матеріалами про Ільзу Кох (яку в серіалі грає Вікі Кріпс), нацистську злочинницю, відому під прізвиськом "Сука з Бухенвальда". Тобто Аделін знайомить Ґіна з темами насильства й нацизму, що лише підсилює його патології. Ця сюжетна лінія дає авторам можливість показати, як спотворені уявлення про реальні жахи Другої світової війни перетворюються в масовій культурі на сенсаційні розваги. Водночас серіал робить натяк на небезпечний вплив такого контенту на нестабільних людей, подібних до Ґіна, але подекуди це видається поверховим — радше як критика жанру, а не його осмислення.

Які фільми були натхненні історією Еда Ґіна

Історія Еда Ґіна стала натхненням для кількох культових фільмів жахів. У 1960 році його життя лягло в основу образу Нормана Бейтса у фільмі "Психо" (Psycho) режисера Альфреда Гічкока. Власне, "Психо" став переломною стрічкою для жанру жахів: до його появи монстрами вважали перевертнів, вампірів чи Франкенштейна — вигаданих істот, далеких від реальності. Після нього зло перестало бути фантастичним і набуло людського обличчя — воно могло жити поруч, у сусідньому будинку. Фільм повністю змінив уявлення про те, чого насправді варто боятися.

Потім, у 1974 році персона Ґіна стала прототипом головного злочинця у "Техаська різанина бензопилою" (The Texas Chainsaw Massacre). А у 1991 році деякі аспекти діяльності Ґіна вплинули на створення персонажа у фільмі "Мовчання ягнят" (The Silence of the Lambs).

Сюжет серіалу "Чудовисько: Історія Еда Ґіна" побудований із частими часовими стрибками, що допомагає поєднати різні епізоди життя головного героя та провести паралелі з відомими екранізаціями. Така структура покликана замаскувати фрагментарність біографічного матеріалу Ґіна. Щоб повніше передати масштаб жаху, пов’язаний з Ґіном, шоураннери розширили деякі епізоди й додали художні деталі, зокрема дві вигадані історії, які приписали самому вбивці.

Наприклад, у першій серії серіалу Ґін убиває свого старшого брата Генрі (його зіграв Гадсон Оз) після того, як той повідомляє про намір одружитися з двічі розлученою жінкою та залишити материнський дім. За сюжетом, Ґін ударяє брата дерев’яною палицею й підпалює місце події, щоб інсценувати нещасний випадок. Насправді жодних доказів того, що Ед Ґін убив брата, не існує. За свідченнями, наведеними у книзі Deviant: The Shocking True Story of the Original "Psycho", брати справді гасили пожежу в полі у 1944 році, коли Генрі загинув. Згідно зі звітом поліції, причиною смерті Генрі стали задуха та серцева недостатність.

Також є частина сюжету, присвячена Евелін Гартлі (у виконанні Еддісон Рей в серіалі). Вона розповідає про юну дівчину, яка безвісти зникла, і чию історію автори серіалу умовно пов’язали з Едом Ґіном. Використавши справжнє ім’я жертви, творці перетворили цю лінію на художній підсюжет, який радше виглядає як іронічна вигадка, ніж правдива реконструкція подій.

Що сталося з Едом Ґіном

16 листопада 1957 року у будинку Еда Ґіна знайшли тіло Берніс Ворден. Поліція встановила, що тіло було оброблене так само, як здобич після мисливського полювання. Ця сцена приголомшила навіть досвідчених слідчих. Саме це жахливе відкриття стало ключовим доказом у справі та призвело до арешту Ґіна у його будинку, де також знайшли численні докази його злочинів — частини тіл, предмети побуту, зроблені зі шкіри, і особисті речі жертв. Через діагноз шизофренії його визнали непридатним до перебування у в’язниці та направили до Центральної державної психіатричної лікарні, де він перебував під суворим наглядом і проходив лікування.

У 1968 році його визнали психічно придатним до суду й засудили за вбивство Берніс Ворден. Згодом вирок змінили, визнавши, що під час злочину він не усвідомлював своїх дій. Після цього його повернули до психіатричної лікарні. У 1974 році Ґін подав прохання про звільнення, але залишився під наглядом у лікарні. Пізніше його перевели до Інституту психічного здоров’я Мендота в Каліфорнії. Ед Ґін помер у 1984 році у віці 77 років від раку легенів.

Чому історія Еда Ґіна знову викликає інтерес

Після успіху серіалу "Чудовисько: Історія Джеффрі Дамера" глядачі чекали на продовження. Історія Еда Ґіна викликала хвилю зацікавлення завдяки його соціокультурному відбитку. До слова, один із наскрізних мотивів серіалу — вплив Еда Ґіна на інших убивць. У Монстрі цей зв’язок показано через масового вбивцю Річарда Спека, який надсилає Ґінові листи та називає його своїм "кумиром". Насправді жодних доказів такого спілкування не існує.

Втім, сезон антології про Ґіна не зводиться лише до реконструкції його злочинів — він досліджує природу зла як соціального та психологічного явища. Через історію цього вбивці автори показують, як із дитячих травм, релігійного фанатизму та самотності може народитися монстр у людській подобі. Це історія й про суспільство, яке одночасно засуджує та захоплюється такими постатями, перетворюючи їх на частину попкультури.

Читайте також

Феномен успіху: як Раян Мерфі створює найпопулярніші серіали століття

Популярність серіалів про справжні злочини та їхній вплив на суспільство

11 разючих документалок про справжні злочини, які варто подивитися

Феномен популярності "сексуальних" злочинців: що це говорить про суспільство?