Актор Роман Луцький — про знімання фільму "Під вулканом", театр та власні амбіції
Амбітний та талановитий Роман Луцький — один із найцікавіших українських акторів нового покоління. Зараз в українському прокаті можна подивитися стрічку "Під вулканом" польського режисера Даміана Коцура, яка прогриміла на увесь світ: торік 39-річний Луцький став переможцем кінофестивалю в Марракеші в номінації "Найкращий актор" за цю роботу.
На рахунку Луцького — яскраві ролі у фентезі "Сторожова застава", історичній мелодрамі "Фелікс Австрія", пронизливих воєнних драмах "Відблиск" і "Медовий місяць". Про нові фільми, виставу "Дзяди" і здорову конкуренцію між українськими театрами Роман Луцький розповідає в інтерв’ю Vogue Ukraine.
Звістка про нагороду "Найкращий актор" на кінофестивалі в Марракеші за роль у польському фільмі "Під вулканом" застала Романа Луцького вдома, в Івано-Франківську, просто в ліжку. В Україні був грудневий ранок. "У тебе є година, щоб записати привітальне відео", — сказав телефоном постановник стрічки Даміан Коцур. Головою журі торік був італійський режисер Лука Гуаданьїно, серед членів — американські актори Джейкоб Елорді та Ендрю Гарфілд. "Я був щасливий", — чарівно усміхається Роман, коли за місяць, у січні, ми зустрічаємось у Києві.
Стрічка розповідає історію звичайної української родини, яку повномасштабне вторгнення застає на іспанському острові Тенеріфе під час відпустки.
У картині "Під вулканом" Луцький грає Романа, батька двох дітей, що постає перед вибором: залишитися в безпеці в Іспанії разом із родиною чи повернутися в Україну й долучитися до війська. У цій чуттєвій небагатослівній драмі немає звуків повітряної тривоги та кадрів воєнних жахіть, натомість режисер фокусується на почуттях людей, що в найстрашніші для країни дні опинилися далеко від дому. Прем’єра відбулася минулого вересня на Міжнародному кінофестивалі в Торонто; стрічка увійшла до програми Лондонського кінофестивалю і була висунута від Польщі на "Оскар" (у номінацію зрештою не потрапила).
Режисеру вдалося точно передати мовчазне напруження, що пронизувало повітря в перші дні великої війни. Згадуючи торішні знімання на Тенеріфе, Луцький зізнається: майже всі репліки акторів у фільмі — імпровізація. Побутові розмови про відпочинок, сварки з дітьми, обговорення планів про повернення в Україну — актори не грали, а проживали ці моменти. Роман і Настя (дружину головного героя втілює Анастасія Карпенко) конфліктують, бо вона вважає, що чоловік мав би повернутися в Україну і йти до війська. "Це підхід Даміана. Перед початком роботи він лише окреслив тему та сюжетну канву. Сценарій ми вперше прочитали за три дні до фільмувань, але навіть його не отримали — режисер хотів, щоб ми самостійно існували в межах визначених ситуацій".
На премʼєру в Торонто Луцький прилетів із Венеції, де напередодні представляв іншу роботу — драму української режисерки Жанни Озірної "Медовий місяць". Як і "Під вулканом", це тиха, особистісна історія про те, як війна руйнує світ звичайних людей. Її герої, Тарас (Роман Луцький) і Оля (Ірина Нірша), опиняються в російській окупації, і фільм досліджує їхні стосунки у замкненому просторі квартири. Луцький згадує: після показів у Венеції й Торонто глядачі дякували за надзвичайну людяність картин. "Завдяки таким камерним історіям європейці можуть зіставити своє життя з подіями в Україні".
"Завдяки кіно європейці можуть зіставити своє життя з подіями в Україні"
Обираючи ролі, Роман орієнтується насамперед на цікавий матеріал, і найкраще, щоб оповідь була недорозказана. Часто говорить "ні" — минулого року відмовився від десятка серіалів і п’яти повних метрів. Каже, що поки їхав поїздом у Київ, отримав на пошту кілька нових сценаріїв: "Важливо не спокушатися на швидкі фінансові пропозиції".
У столицю Луцький прибув на два дні з Івано-Франківська — сьогодні знімання та інтерв’ю для Vogue, а завтра національна прем’єра "Під вулканом". Високий, 190 см зросту, з брутальною бородою вікінга та принадною усмішкою, він миттєво зачаровує знімальну команду. Фотограф Степан Лісовський жартує: це буде справжній голлівудський фотосет.
В інтерв’ю 39-річний актор відкритий і розслаблений, багато курить і жартує. Тішиться, що кар’єра склалася так, що він може дозволити собі жити у Франківську — починати день із кави в улюбленій кав’ярні, ввечері виходити на сцену рідного Драмтеатру, а після, за потреби, сідати на потяг і мчати до Києва на знімання.
"Я не люблю щось "пушити", у мене все завжди легко і з любов’ю. Скільки треба, стільки й роблю, — зручно розкинувшись у кріслі, каже Роман. — Мене раніше питали: а чому ти не в Києві? Я можу собі дозволити жити у Франківську і зніматися в європейському кіно".
Про Луцького заговорили в 2017-му, після ролі давньоруського богатиря Олешка у фентезі "Сторожова застава" режисера Юрія Ковальова. Фільм став рекордсменом українського прокату, вийшов на екрани в Індії, Китаї, Малайзії. Після цього було ще кілька касових стрічок — зокрема "Віддана" за романом Софії Андрухович "Фелікс Австрія". Але однією з найважливіших у кар’єрі Луцький називає картину "Відблиск" Валентина Васяновича, де зіграв військового хірурга Сергія, що потрапляє в російський полон і утримується в донецькій "Ізоляції", колишньому артпросторі, який росіяни у 2014 році, після окупації Донецька, перетворили на горезвісну катівню. У 2021-му фільм був номінований на "Золотого лева" у Венеції.
Працюючи над цією роллю, актор прагнув якнайточніше показати реакцію героя на тортури — і мовою тіла передати його надломленість. Консультантом стрічки став український журналіст Станіслав Асєєв, що пройшов полон в "Ізоляції". "У фільмі до вух Сергія приставляють електроди. Я думав над цією сценою: як зреагує тіло? Чи здатна взагалі людина кричати, адже, напевно, від болю та шоку їй зводить мʼязи? Станіслав підтвердив: так, люди кричать".
Луцький каже, що сцена допомагає триматись у формі — "це як спортзал". 15 років він служить у Франківському драмтеатрі під керівництвом одного з найяскравіших театральних режисерів Ростислава Держипільського. Паралельно час від часу працює у польських проєктах, адже добре знає мову. У роботі не боїться фізичних викликів: згадує пʼятигодинну виставу "Гамлет", яку грав у Познані з 2018 до 2022 року, — його Гамлет ні на хвилину не покидав сцену.
Театральна сцена допомагає триматись у формі — це як спортзал
Іще одна роль-виклик для Луцького — масштабна постановка "Дзяди" за поемою Адама Міцкевича, яку польська режисерка Мая Клечевська поставила торік у Франківську. У виставі про історію Польщі та політичні відносини з Росією Луцький втілює молодого поета Конрада, запротореного до в’язниці за те, що боровся за незалежність батьківщини. Актор називає цей образ складним психоемоційно — деякий час він проводить закутим у кайдани, і має послуговуватися тільки голосом та мімікою. "У Польщі в половини акторів, які грають Конрада, до прем’єри "Дзядів" зникає голос, настільки ця роль важка фізично й емоційно. Я теж ледь не втратив свій".
Незабаром актор береться за новий проєкт — разом із Клечевською вони репетируватимуть "Макбета", якого з осені даватимуть на два міста — Івано-Франківськ та польський Гданськ. Я ділюся з ним враженнями від репетицій "Макбета" у Києві, який у Театрі Франка ставить Іван Уривський, — з ним Луцький працював у 2023-му у виставі "Підступність і кохання" у Франківську.
Роман тішиться: "У Києві буде "Макбет", у нас у Франківську буде: чудово, що між акторами й театрами з’являється здорова конкуренція. Це мотивує працювати більше і краще".
Текст: Дарія Слободяник
Фото: Stepan Lisowski
Стиль: Victoriia Filipova
Грумінг: Daria Zhadan
Освітлення: Oleksiy Kuzmenko
Лінійний продакшен: Oleksandra Tsurkan
Асистентка стилістки: Yulia Ostapchuk
