В українському прокаті можна подивитися стрічку Тоні Ноябрьової "Ти мене любиш?" — чуттєву, щемку історію про 16-річну підлітку, яка шукає кохання та саму себе в Києві на початку 90-х років. Новий фільм відомої режисерки Тоні Ноябрьової — та стрічка, що приносить дуже багато глядацького задоволення, тож якщо ви ще не бачили, ось кілька причин її подивитися.
Акторка Карина Химчук – головне відкриття фільму
24-річна Карина Химчук у ролі Кіри магнетична, від неї неможливо відірвати очей: смішлива та розкута, чуттєва та зухвала, ну а її танець під популярний у 90-х трек "Venus" на початку фільму — одна з найбезпосередніших та щирих сцен в українському кіно за останні кілька років. Карина родом з невеличкого містечка на Рівненщині, а зараз мешкає в Лондоні. Вона потрапила на кастинг до "Ти мене любиш?" у 21 рік — і одразу підкорила Тоню Ноябрьову.
"З Кариною сталася фантастична історія, — розповідала в інтерв'ю vogue.ua режисерка рік тому. — Коли вона з'явилась, у мене вже була дівчинка на головну роль, і ми навіть почали репетиції, якими я була задоволена. Карина надіслала мені відеопроби на другорядну роль, на яких була з довгим волоссям. Та коли прийшла в офіс, я побачила цю її коротку зачіску і закохалася. Один журналіст дуже влучно назвав її зовнішність Newborn Chick (новонароджене курчатко). Тоді я зрозуміла, що це те що треба. Це був дуже тернистий шлях для нас обох, але я вірю, що ми гідно його пройшли. Я бачу реакції на неї, міжнародна публіка тільки й питала, де я її знайшла. Від Кіри неможливо відірвати очей, і це абсолютна правда. Як ви розумієте, я бачила фільм тисячу разів — і мені не набридає на неї дивитися".
Непересічний талант акторки вже оцінила кіноспільнота: у 2023 році Карина здобула спеціальну відзнаку за найкращу жіночу роль на Одеському кінофестивалі та нагороду як найкраща акторка Національної премії кінокритиків "КІНОКОЛО". У кадрі Химчук дуже відкрита, емоційна, у неї потужна енергія: здається, так і має виглядати, рухатися та поводитися 16-річна підлітка, яка шукає кохання та саму себе.
Декорації: справжня київська барахолка та дискотека у Домі кіно
В інтерв’ю vogue.ua, розповідаючи про зйомки фільму, Тоня Ноябрьова сказала, що дуже добре пам’ятає цей час — початок 90-х. "Мені не було 16 в 1990 році, я трішки молодша, але початок дев'яностих — знаковий для мене період. Я все чітко пам'ятаю: запахи і смаки, деталі і глобальні історичні явища. Наразі всі, хто бачив фільм, кажуть, що мені вдалося достовірно передати ту епоху — шпалери, тарілки, одяг, розмови. Все це з моєї пам'яті".
Що ж, можливо, саме тому фон, в якому відбувається історія Кіри, такий природний, щирий, і його дуже легко привласнити кожному глядачеві, хто пам’ятає 90-ті, і сказати: о, у мене так було. Деякі місця легко впізнавані — наприклад, барахолка, куди приходять Кіра з мамою, і де Кіра мрійливо розглядає модний закордонний одяг, який її родина не може собі дозволити, — це справжня барахолка на Почайній у Києві. Режисерку дуже приваблювала думка зняти барахолку на залізничних шляхах, і саме така барахолка є на Почайній, вона не має ознак часу, і це реально могли бути і 90-ті, і 80-ті.
"Навіть на загальному плані є відеокасети, і я власноруч перевіряла, щоб усі фільми, які там були представлені, хоч ми не бачимо їх у кадрі, були до 1990-го року випуску. Бо якщо оператор підзніме і там буде не те — це "палить" нас як людей, що знімають сучасне кіно про той час, і мені було б дуже соромно", — розповідає Тоня.
Все на барахолці було максимально автентичне: шукали навіть зелені банани, бо в ті часи вони були тільки зелені. Команда навіть спеціально смажила пиріжки з горохом і з повидлом, для того щоб там їх продавати. "Сцени на барахолці — моя суцільна любов: це як Діснейленд, тільки для дорослих — абсолютна машина часу. Все, що побачите на барахолці, реальне, нічого не випадкове. Це одна з наших найулюбленіших і найвдаліших сцен, якою ми всі пишаємось", — розповідає режисерка.
Ще одна автентична сцена — дискотека, на яку приходить Кіра. Сцену фільмували в легендарному, відомому кожному кіношнику барі "Вавилон", що в Будинку кіно. "Ця локація справді славнозвісна — історична, така кіношна, нам нічого не треба було там змінювати, — розповідає Тоня Ноябрьова. — Тобто всі декорації, які ви бачите, вони реальні, можна прийти в Будинок кіно і все це подивитися на власні очі. Єдине, що ми принесли, — ці зелені коктейлі. Не знаю, чи вони є там зараз, але так, напої 90-х років ми теж із собою транспортували, скажімо так, для більшої переконливості".
Взагалі, увага до деталей та пристрасність у їхньому змалюванні — це те, що характерно для режисерського стилю Ноябрьової. Вона розповідає, що велику увагу на знімальному майданчику приділили їжі, яка з'являється у кадрі. "Під час зйомок було дуже багато їжі, її готували на майданчику. Нам важливо, щоб це був свіжий борщ, щоб борщ був правильного кольору, щоб це була смажена картопля, неймовірно ароматна. Тому знімальна команда дуже багато готувала, їла, ділилася рецептами. Це було дуже натхненно і об'єднуюче", — розповідає режисерка.
Автентичні костюми у стилі 90-х
Над костюмами для фільму працювала Тетяна Кремень, у минулому журналістка та фешн-редакторка журналу Esquire. В інтерв’ю виданню Skvot вона розповіла, що одяг, який з'являється в кадрі, мусив виглядати максимально справжньо — таким, ніби він вже мав історію та його вже носили, і в жодному разі не бути новим, зробленим спеціально для фільму. "Моїм завданням було зробити вигляд одягу справжнім, "пожившим". Тому що в той період не було можливості купувати його часто — і будь-яка річ, особливо якщо вона була цікавою, зношувалась до максимуму та передавалась від сестри до сестри, від подруги до подруги", — розповідає Тетяна Кремень у розмові зі Skvot.
Саме тому більшість костюмів знайшли на київських барахолках, OLX, а також в архівах самої режисерки та друзів команди фільму. Костюми дуже стильні та водночас автентичні — ті, хто пам’ятає 90-ті, в одну мить впізнає об’ємні джинсові куртки (одну з таких героїня приміряє на початку фільму, і глядач одразу розуміє, що це мрія всього її життя), високі шкіряні чоботи, джинсові спідниці, які тоді вважалися наймоднішою річчю у світі.
Музика
Головна пісня фільму — Venus гурту Bahamarama 1986 року випуску, більшість знає її за назвою She's got it. З перших секунд — а звучить вона у першій сцені фільму — занурює глядача у 90-ті, коли була шалено популярною. "Я не люблю закадрову музику і майже не використовую її, — зазначає Тоня Ноябрьова. — Для мене це костиль, спосіб витискання емоцій у глядача. Я можу впоратися без цього. Тому головна пісня для мене вкрай важлива. Ми дуже довго її шукали, вона мала бути як лимонад — сильногазоване ситро, що одразу бʼє в голову, і в носі відчуваються бульбашки. Наша пісня починається з першої секунди, ще до появи картинки, і вже викликає купу емоцій".
Головне: "Ти мене любиш?" — щемлива та щира історія про пошуки кохання
"Мені здалося, що дев'яності — найбільш влучний фон, щоб показати історію дорослішання і пошуку кохання в епоху глобальних, тектонічних змін, коли любові, здається, не існує", — так описує Тоня Ноябрьова ідею фільму та чому саме 90-ті стали фоном для цієї історії.
Хтось називає "Ти мене любиш" драмою дорослішання — це популярний сьогодні жанр світового кіно та телебачення, і це дійсно частково так, адже це історія про вразливу душу, героїню, яка тільки-тільки формується та гостро відчуває все навколо — від розлучення батьків до політичних змін у країні та світі. Проте насправді "Ти мене любиш" — універсальна історія про пошуки любові та про те, наскільки нам потрібна турбота, обійми й розуміння. Фільм надихає любити, відчувати, розуміти та бути ніжним до тих, хто поруч, і в цьому контексті має унікальну терапевтичну силу сьогодні.
