RU UA

Журнал VOGUE

Подписаться
Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.
Соглашаюсь

30 знакових фільмів незалежної України: вибір Вікторії Тігіпко

26 августа 2021

За 30 років незалежності України національне кіно переживало різні часи: від застою до переродження й розквіту. Президентка Одеського міжнародного кінофестивалю та голова наглядової ради Української кіноакадемії Вікторія Тігіпко назвала 30 найзнаковіших фільмів в історії незалежної України.

«Кисневий голод», реж. Андрій Дончик, 1991 рік

Дебютна стрічка Андрія Дончика за сценарієм Юрія Андруховича стала одним з перших фільмів, знятих приватним коштом.

«Голод 33», реж. Олесь Янчук, 1991 рік

Перший повнометражний фільм Олеся Янчука, який не побоявся наслідків з боку влади і без режисерського досвіду зняв фільм, який став першою художньою стрічкою, що розкрила злочини сталінсько-більшовицького режиму проти народу України у 1932—1933 роках.

«Шамара», реж. Наталія Андрійченко, 1994 рік

Сміливий і безкомпромісний фільм Наталії Андрійченко приніс режисерці приз Федерації жінок-кінематографістів на Київському МКФ «Молодість», а в 1996 році Наталія Андрійченко отримала Державну премію України ім. Довженка.

«Приятель небіжчика», реж. В’ячеслав Криштофович, 1995 рік

Це перший фільм-висуванець від України на здобуття кінопремії «Оскар» та номінант на премію Європейської кіноакадемії 

«Молитва за гетьмана Мазепу», реж. Юрій Іллєнко, 2001 рік

Фільм видатного режисера Юрія Іллєнка, головну роль у якому виконав Богдан Ступка, став першою великобюджетною стрічкою за роки незалежності України (бюджет — 12 млн грн).

«Йшов трамвай дев’ятий номер», реж. Степан Коваль, 2002 рік

Анімаційний фільм отримав нагороду «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю.

«Настроювач», реж. Кіра Муратова, 2004 рік

Романтична й водночас іронічна історія закохує глядача як у героїв, так і в режисерку.

«Засипле сніг дороги», реж. Євген Сивокінь, 2004 рік

Короткометражна стрічка видатного українського аніматора Євгена Сивоконя отримала приз за «Найкращий анімаційний фільм» на 28 Міжнародному фестивалі короткометражних фільмів у Клермон-Феррані.

«Подорожні», реж. Ігор Стрембіцький, 2005 рік

Перший український короткометражний фільм, який здобув головну нагороду Канн — «Золоту пальмову гілку». 

«Назви своє ім’я», реж. Сергій Буковський, 2006 рік

У фільмі «Назви своє ім’я» українські євреї та їхні рятувальники часів Другої світової війни вперше на камеру розповіли про жахливу трагедію — Голокост.

«Меніни», реж. Ігор Подольчак, 2008 рік

Експериментальний фільм отримав широкий резонанс у західного глядача і був показаний на 27 кінофестивалях, зокрема й на Роттердамському, що було вперше для українського кіно.

«Щастя моє», реж. Сергій Лозниця, 2010 рік

Фільм став першою повнометражною кінострічкою, представленою на Каннському кінофестивалі від України.

«Крос», реж. Марина Врода, 2011 рік

Фільм став лауреатом «Золотої пальмової гілки» за короткометражний фільм Каннського кінофестивалю.

«Гамер», реж. Олег Сенцов, 2011 рік

Повнометражний дебют Олега Сенцова розповідає про будні сімферопольського хлопця Олексія, який намагається віднайти гармонію між реальним світом і світом кіберспорту. 

«Мудаки. Арабески», 2011 рік

Кіноальманах «Мудаки. Арабески» відкрив глядачам таких видатних українських режисерів, як Володимир Тихий, Роман Бондарчук, Мирослав Слабошпицький та інші. 

«Плем’я», реж. Мирослав Слабошпицький, 2014 рік

«Плем’я» — перша у світі стрічка, яку було повністю знято жестовою мовою та в якій немає будь-яких субтитрів чи закадрового голосу. 

«Varta 1, Львів, Україна», реж. Юрій Грицина, 2015 рік

Документальний фільм про події часів Євромайдану, коли у Львові після Ночі Гніву активісти перебрали на себе функцію правоохоронців.

«Українські шерифи», реж. Роман Бондарчук, 2015 рік

Документальний фільм про те, на що здатні українці в часи турбулентності, коли беруть контроль над правопорядком у власні руки.

«Жива ватра», реж. Остап Костюк, 2015 рік

Документальна стрічка Остапа Костюка розповідає про життя вівчарів українських Карпат і зображує долю цього ремесла в контексті сучасного світу.

«Явних проявів немає», реж. Аліна Горлова, 2017 рік

Режисерка Аліна Горлова порушила в стрічці одну з тем, про які суспільство не готове говорити відверто — ПТСР, з яким стикаються українські військові, захищаючи нашу землю від ворога.

«Кіборги», реж. Ахтем Сеітаблаєв, 2017 рік

Фільм про захисників Донецького аеропорту став одним з найкасовіших фільмів українського прокату, зібравши за перший вікенд понад 8 млн грн.

«Припутні», реж. Аркадій Непиталюк, 2017 рік

Комедія про українське село та його мешканців стала однією з перших українських стрічок, де герої заговорили живою мовою.

«Коли падають дерева», реж. Марися Нікітюк, 2018 рік

Марися Нікітюк звернулася до традицій українського поетичного кіно, що принесло стрічці визнання багатьох міжнародних кінофестивалів.

«Донбас», реж. Сергій Лозниця, 2018 рік

Приз за найкращу режисуру у програмі «Особливий погляд» 71-го Каннського кінофестивалю.

«Додому», реж. Наріман Алієв, 2019 рік

Драматична дебютна стрічка Нарімана Алієва, прем’єра якої відбулася в секції «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю, полонила глядачів 10-го ОМКФ і принесла фільмові головну нагороду — Гран-прі.

«Мої думки тихі», реж. Антоніо Лукіч, 2019 рік

Повнометражний дебют Антоніо Лукіча став сенсацією в українському комедійному кіно, здобувши Приз глядацьких симпатій у національному конкурсі 10-го ОМКФ та чотири премії «Золота Дзиґа».

«Атлантида», реж. Валентин Васянович, 2019 рік

Антиутопія Валентина Васяновича здобула головний приз програми «Горизонти» Венеційського кінофестивалю та стала «Найкращим фільмом» Міжнародного конкурсу 11-го Одеського міжнародного кінофестивалю.

«Земля блакитна, ніби апельсин», реж. Ірина Цілик, 2020 рік

Ірина Цілик отримала приз за найкращу режисуру на кінофестивалі «Санденс».

«Погані дороги», реж. Наталка Ворожбит, 2020 рік

Режисерський дебют драматургині та сценаристки Наталки Ворожбит здобув приз у програмі «Тиждень критики» у Венеції, три нагороди Національної премії кінокритиків «Кіноколо» та чотири премії «Золота Дзиґа».

«Стоп-Земля», реж. Катерина Горностай, 2021 рік

Призер конкурсу Generation 14plus 71-го Берлінале і тріумфатор 12-го ОМКФ, де фільм отримав головну нагороду фестивалю — Гран-прі.

Еще в разделе Кино

Популярное