Тетяна Соловей про виставку Аззедіна Алайї в Парижі
У Парижі відкрилася виставка Je suis Couturier, присвячена творчості Аззедіна Алайї. З її куратором Олів'є Сайяром поговорила Тетяна Соловей.
Оливье Сайяр"Аззедін Алайя був пристрасним колекціонером, особливо багато в його колекції Vionnet, Madame Grès і Balenciaga. Я двадцять років зустрічав його на аукціонах, де він купував виняткові речі. Скажу чесно – таких немає навіть в колекції Palais Galliera", – каже Олів'є Сайяр, директор Galliera і куратор Je suis Couturier ("Я – кутюр'є") – моновиставки Azzedine Alaïa. Цією виставкою відкривають однойменну Асоціацію. Вона розташовується в його будинку (це було бажання дизайнера, яке близькі друзі Карла Соццані і партнер Крістоф вон Войн втілили в життя після його смерті) – там, де проходили всі покази, а також знаходиться офіс, ательє і знаменита кухня, про вечері й обіди в колі друзів і співробітників на якій ходили легенди.
На виставку Олів'є Сайяр відібрав 41 сукню в чорно-білій гамі 1981-2017 років й виставив на подіуми без скла й огородження під білим, майже медичним світлом. Тонкощі роботи з трикотажем будь-якої щільності й фактури відвідувачі можуть розглянути в найдрібніших деталях.
"Мені важливо було показати найбільш позачасові речі в кар'єрі Аззедіна Алайї. Він завжди говорив мені, що йому цікавіше працювати в чорному кольорі – він вважав його найточнішим", – каже куратор, який довів цю точність до абсолюту. Клінічна чистота мізансцени виставки працює, з одного боку, на безмовне і наочне пояснення іміджу Алайї як архітектора пропорцій і тіла, з іншого – канонізує дизайнера. Без маневрів, що відволікають, на кшталт кольору (він присутній в гомеопатичній кількості і втрачається на загальному тлі), або ефектних фото з глянцевих журналів, всі речі сприймаються поза контекстом і оцінюються по тому, як складно вони зроблені.
Діагональні шви, складний крій речей, які могли збиратися по спіралі на замок або складно драпіруватися в потрібну форму, – на виставці не покидає відчуття, що Алайя не просто колекціонував речі великих, але й багато чому в них навчився. Так, без слів і пояснень, він і його творча спадщина вписується в музейний ряд видатних кутюр'є 20 століття. Саме кутюр'є – ось і на стіні експозиції фраза Алайї, для якого було важливе саме таке професійне самовизначення.
"Він єдиний, кого можна поставити в цей ряд – дизайнерів-архітекторів. Алайя не прагнув їх повторювати, скоріше був одержимий технічною частиною роботи", – розповідає на відкритті Олів'є Сайяр. Про колекцію дизайнера, яку ще варто розібрати і вивчити, куратор каже особливо емоційно.
Про плани на майбутні проекти в Асоціації Azzedine Alaïa поки мовчать, але з настрою можна уявити, які концептуальні діалоги та ігри з формою влаштує тут месьє Сайяр. Це його друга моновиставка дизайнера – першу в 2013 куратор влаштував на відкриття оновленого Palais Galliera. Та проходила з розмахом – навіть буквальним: частина експозиції розміщувалася в сусідньому Музеї сучасного мистецтва, і для залу Матісса Алайя створив кілька суконь. Одна з них, з високим горлом і каскадом рюшів-орігамі, королівської статі і породи, присутня і на Je Suis Couturier.
На відкритті виставки атмосфера придихання перед великими речами розбавлялася простими носибельними радощами про те, як прекрасно сидять речі Alaïa. Наомі Кемпбелл, яку дизайнер по-батьківськи опікав на початку кар'єри, не припиняла знімати сукні, в яких колись знімали її. Сінді Кроуфорд прийшла з донькою Кайєю Гербер, і на камеру розповідала про те, як першими речами на модельну зарплату були боді з широким поясом Azzedine Alaïa. Мама в архітектурному пальті з тваринним принтом і дочка в шкіряному корсетному костюмі з короткою спідницею мали однаково ефектний, переконливий вигляд, підтверджуючи очевидний, але трохи забутий сучасною модою факт: речі створюються, щоб прикрашати.
Виставка Je Suis Couturier відкрита до 10 червня 2018 в Association Azzedine Alaïa, 18 rue de la Verriere.
Читайте також:
