"Гопак": як художник Ярослав Деркач трансформує традиційні символи
До 9 вересня в київській галереї сучасного мистецтва ЦЕХ можна подивитися виставу "Гопак" митця Ярослава Деркача. "Гопак" представляє 15 об’єктів з металу, що символізують традиційні поняття української культури та атрибути нашої держави. Тризуб, прапор, калина, мазанка, — це тільки деякі з об’єктів, які побачать на виставці глядачі. Усі роботи виконані митцем у мінімалістичній манері та вирізняються нашаруванням значень.
День Конституції — гарна нагода поговорити про виставку, яка надихає нас досліджувати українську ідентичність. Розповідає мистецтвознавиця Світлана Старостенко
Сьогодні, 28 червня, Україна відзначає День Конституції, що була прийнята двадцять сім років тому. Саме в Конституції затверджено державні символи — прапор, герб, гімн. Вони є важливими атрибутами суверенної держави, і так сталося, що з початком великої війни набули для українців особливого значення — адже тепер українці виборюють право на свою ідентичність ціною власного життя.
Той досвід, який ми переживаємо сьогодні, надихає більш глибоко й детально вивчати автентичну символіку нашої країни — і у цьому сенсі проєкт митця родом з Луганська Ярослава Деркача (де він жив до 2014 року) стає актуальним висловлюванням в інформаційному полі.
Становлення Деркача як художника припало на кінець 1990-х — початок 2000-х років. Випускник філологічного факультету Луганського державного педагогічного університету ім. Шевченка, в Луганську працював викладачем української мови та літератури в одній з місцевих шкіл. Паралельно з тим розвивався як художник: почав з фігуративного живопису, потім перейшов до концептуального мистецтва і зрештою став працювати з ready-made-інсталяціями та об’єктами з металу. Мислення й інтереси митця наприкінці 1990-х — початку 2000-х були далекі від культури, загальноприйнятої в тодішньому часі та просторі, — зокрема, від проросійської ідеології.
"Коли я тільки почав влаштовувати перші виставки в Луганську, принципово підписував свої роботи українською та англійською мовами, — розповідає художник. — Російської на моїх творах не було — адже хотілося вписати Україну у світ, в інший контекст. Не той, що нам нав’язували — десятиліттями та століттями".
Понад 16 років художник є резидентом київської галереї ЦЕХ, де реалізував вісім персональних проєктів: від живописних серій "Луганськтепловоз" (2007) та "БлимArt" (2009) до серій з об’єктами й артефактами ("Необ’єктивніоб’єкти" (2019). Брав участь у провідних міжнародних ярмарках: ArtVienna,POSITIONSBerlin, ArtVilnius. Серед останніх персональних виставок у Києві — "Необ’єктивніоб’єкти" (2019), "Символи" (2016), Dogma (2014).
Від самого початку творчості Ярослава Деркача притаманні проукраїнські наративи. "Гопак" — це осмислення автором народних архетипів. Вони лишаються актуальними, незважаючи на давність їх існування. Серія представляє 15 об'єктів з металу, які символізують традиційні поняття української культури. До історичних подій останніх десятиліть в нашій країні ці поняття іноді сприймалися як стереотипи, іноді — навіть як "шароварщина". Автор розглядає сучасну трансформацію цих символів, поліваріантність їх прочитання та актуальне місце в суспільній свідомості.
Серед робіт проєкту — "Булава", "Тризуб", "Козак", впізнавані символи доби українського бароко. Саме тоді формувалася національна ментальність, а культура набувала розквіту. Сталевому Тризубу навіть надано антропоморфну форму — він стає не предметом, а персоною. "Козака" ж можна впізнати за натяком на чуб-"оселедець".
Фізичне втілення таких повноцінних і дзвінких архетипічних понять художник вирішує мінімалістично і суворо — в легкому чорному металі. На експозиції ці обʼєкти виглядають графічно, наче виконані вугіллям на білому папері. Роботи є легкими і буквально незламними одночасно — так автор ще раз доводить багатогранність їх визначення.
Протагоніста виставки, того самого гопака, зображено у формі, що умовно нагадує якір. Так автор ілюструє той самий відомий чоловічий стрибок у танці. Сам гопак, на думку Деркача, виражає карколомну енергію нації, її нестримність — і яскравість української культури. Якір є і символом коріння, осілості, вірності народу своїй землі.
Гуцульська трембіта, що в давнину використовувалася для передачі сигналів і повідомлень, у Деркача зображена у формі факелу. У міжнародній семіотиці факел символізує світло та життя. В українському контексті цей знак доречно трактувати як символ визвольної боротьби, що так суголосно сьогоденню.
Умовна "Калина" виражена чотирикутниками з металу, що поєднані простими лініями. Чи не так виглядає вишивка червоним на сорочці? Цей чотирикутний образ може нагадувати і козацький хрест емблеми Збройних Сил України. Так кожен об'єкт на виставці можна трактувати буквально, за назвою на експлікації, — а можна зчитувати сенси шар за шаром, скільки дозволить фантазія та ерудиція. У цій безкінечній грі вгадування не існує невірного варіанту.
Сенси в роботах Деркача первісніші, ніж форма втілення, а форма є мінімалістичною і не передбачає декоративної складової. На думку автора, світ сьогодні перенасичений візуальними зображеннями. У його творчості безкомпромісно лаконічні об’єкти прийшли на заміну живопису й малюнку. На виставці яскраві реалістичні образи виникають тільки в уяві глядача, в реальності ж ми бачимо умовний мінімум. Утім, як виявляється, цього мінімуму цілком достатньо для сприйняття мистецького твору. Саме так і відбувається усвідомлення та всотування культурних цінностей суспільством, так вони передаються наступним поколінням. Через прийняття базових цінностей пролягає наш шлях у майбутнє, вільне від навʼязаних стереотипів та пропаганди.
Цільна експозиція робіт з металу в галерейному просторі стала компіляцією важливих для української культури образів. Серія закріплює цей набір на сьогоднішньому рівні сприйняття — наче кнопкою save у комп'ютерній грі на досягнутому важкими зусиллями рівні, який страшно втратити.
