Поділитися

Художниця Марія Прошковська – про свій перформанс для виставки Vogue UA

До кінця серпня в артцентрі М17 проходить масштабна виставка Futurespective – артпроєкт журналу Vogue UA. Одна з учасниць проєкту – художниця Марія Прошковська – виконала для виставки перформанс "Ритуал без назви". Двогодинний медитативний перформанс, під час якого Марія перемелювала пил, знайдений на українських дорогах, можна було побачити на вернісажі в М17, а зараз на виставці представлені його відео- та фотодокументація. Ми розпитали мисткиню про смисли цього ритуалу.

Перформанс Марії Прошковської

Марія Прошковська – 34-річна художниця, у фокусі уваги якої теми гендерної нерівності, жіночої праці, домашнього насильства. Марія є лауреаткою спеціального призу конкурсу молодих художників МУХі за інсталяцію "Вразливість" (2017) – пронизливу роботу, в якій мисткиня говорить про вразливість жіночого тіла і про те, що, попри всі досягнення людства, власне тіло досі не належить жінці, — і стає об'єктом публічного обговорення та оцінки. Один з найцікавіших у своїй практиці перформансів Марія реалізувала у 2020 році: це перформанс "Невидима праця" з багатогодинним вишиванням рушника невидимими нитками — роздуми про знецінення рутинної жіночої роботи. До теми рутинної побутової праці Маша звертається і в перформансі, реалізованому спільно з Vogue, який стає метафорою розмірковувань про набутий та пережитий досвід, а також про наше спільне майбутнє.

Реклама.

Перформанс Марії Прошковської

Про ідею перформансу

Збережені в пам'яті по крихтах спогади, тривоги, відлуння невдач, переживання, радості, перемоги – наш скарб. Бути збирачем таких скарбів важко, але відмовитись від цієї місії неможливо. Це означатиме зупинку, за якої рух уперед назавжди унеможливлюється. Усвідомлення минулого – необхідна ознака існування особистості чи спільноти, ритуал нескінченного зцілення та видобутку рушійної сили для подальшого руху вперед...

Мій перформанс про важливість роботи з набутим досвідом, про постійність і рутинність цього процесу, про те, що це є невід'ємною частиною будь-якого шляху. Перетирання на жорнах пилу в більш мілку фракцію – це доволі абсурдний, в той же час фізично важкий акт, це те, що так і хочеться "відкласти на потім". Але кожен із нас мусить крутити ці жорна, щоб рухатися далі. Я часто працюю саме з абсурдними проявами повторюваних побутових дій, мені подобається, наскільки це кристалізує основну ідею.

Перформанс Марії Прошковської

Про медитативність

Можу сказати, що це був перший досвід роботи з перформансом у такому форматі, це певною мірою можна назвати викликом. В якісь моменти я пірнала всередину себе і фокусувалася лише на процесі, а в інші моменти щось змушувало мене реагувати на зовнішні подразники. Дивовижною хвилиною вечора була реакція маленької дівчинки, яка сказала захоплено вголос, стоячи біля мене "Як це красиво!" Я бажаю повторити "Ритуал без назви" і в більш камерній атмосфері.

Процес збору пилу на українських дорогах задокументував фотограф Сергій Моргунов

Про виклики

Найважливішим етапом для мене завжди є побудова концепції кожного проєкту, робота з контекстом і сумніви. Така вже я людина, схильна до певного самознищення в якомусь сенсі. В українському контексті з жорнами працював Віктор Сидоренко, його проєкт так і називався "Жорна часу" і був представлений в українському павільйоні у Венеції у 2003 році. Це був певною мірою виклик працювати з тим самим інструментом, але у зовсім іншій змістовій парадигмі. Символічність і абсолютна утилітарність одного й того самого предмета в різних ситуаціях – цікавий аспект для вивчення.

Процес збору пилу на українських дорогах задокументував фотограф Сергій Моргунов

Про художниць, творчістю яких захоплюється

Процес збору пилу на українських дорогах задокументував фотограф Сергій Моргунов

Мене захоплюють роботи Мірл Ладерман Уклз, це навіть не перформанс у чистому вигляді, насправді, а певні витвори мистецтва, що пов'язують ідею процесу з побутовим обслуговуванням. З цікавістю стежу за практикою Маші Куліковської й багато чого вчуся у неї та Влади Ралко — дуже шкодую, що не була присутня на її "Святковому обіді" в Підгорецькому замку (Владо, запрошуй!).

Виставка "Futurespective: майбутнє очима українських художників" триватиме в Центрі сучасного мистецтва М17 до 27 серпня