САНТА-БАРБАРА. СОБАЧИЙ ЧЕК-ІН
У Києві швидко їздити поганий тон. А в Каліфорнії слимаків-водіїв з дороги зметуть. Наша машина гойдалася від стрімкого вітру та темпу, який не давали збавити сусіди по трасі. Спершу лютувала, коли американські драйвери, не показуючи поворот, підрізали мене дружно всім штатом. Звикла. 101 автошлях із Санта-Моніки до Санта-Барбари – мальовничий. Справа гори – зліва Тихий океан. Від швидкої їзди вікна моєї машини перетворилися у картини імпресіоністів: розмазана природа, як у Ван Гога; кольори – від Моне...
...Бутик-готель Kimpton, як чиєсь фото на паспорт. Бо в житті виявився кращим, ніж на світлинах. У нас забрали ключі від машини – припаркували… Вранці авто повернули вимитим.
Лоббі у мавританському стилі: арки, килими з рослинними та геометричними орнаментами. Та для мене найкращими декораціями є гості – вони були зі смаком вбрані та при манерах.
"Злата, поклади печиво, це для песиків"… З нами в лобі сиділи, лежали, блукали собаки невидимих порід. У нашому готелі з номерів гавкають та мявкають… Господарі навіть на снідання приходять з песиками-котиками. Їх у Kimpton доглядають.
В наш номер принесли рибку Гапсі Лав. Покоївка годує її двічі на день. А Злата засинає під лупатим поглядом золотої подруги на нічному столику.
ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Вранці 4 липня, поки Злата спала на затишному ліжку в колоніальному стилі, я пішла в Старбакс через дорогу. Вулиця перетворилася у суцільний американський прапор. Чекала в черзі на каву, чула розмови – всі про плани на день.
Атмосфера така ж, як у нас на День незалежності. До обіду сантабарбарівці їдять святкові млинці на всеоб'єднуючих пікніках. Потім йдуть дивитися парад.
Ретро-машини, старенькі вояки, які лупнули з гармат так, що я довго почувалася, як на давінгу... І діти в національних костюмах. Нам напекло голову, пішли по капелюшки. Погода в Санта-Барбарі змінюється блискавично. Зранку 16, в обід 30... Ввечері у номері ми зі Златою відчинили навстіж вікно – і дивилися на феєрверки над океаном. На 20-й хвилині носи нам почервоніли від холоду, сховалися під теплими ковдрами. За вікном ще довго калейдоскопило небо. "Таких довгих салютів я ще не бачила...".
ЗАКУПИ
"Місто для дідусів і бабусь... Давай назад в Лос-Анджелес?" Після баламутного Голлівуда шляхетна Санта-Барбара була надто пуританська. Невисокі континетальні будинки з арками, що представляють сицилійську та іспанську архітектуру водночас. Місто знаходиться у зоні землетрусів, хмарочоси будувати заборонено. У 1925 році під час трагедії Санта-Барбара повністю розсипалася – зникли пам'ятки архітектури початку 18 століття... Але все реконструювали за світлинами.
Красиві люди у цьому місті – такі, що можна вести в галерею Уффіці до Флоренції Мікеланджелівському Давидові в конкуренти...
Магазини начинені товаром для інтелектуалів. Книги, картини, селективні бренди одягу, відомі лише тим модницям, які здатні пояснити, чому ціна за пляшку піно-нуар така різна – від сотні до декількох тисяч доларів...
Мені захотілося придбати все.
Навіть креденець яблуневого кольору.
Капелюшки від Goorin Bros купила аж три. Мені симпатичний продавець запакував їх у круглі коробки, по-старомодному. Цей американський бренд з 1895 року перетворює жіночок у леді, візуально.
Антикварні та вінтажні магазии вразили більше , ніж обожнювані мною в Ніцці, бо продають небачене. Сукенки золотих років Голлівуда, вікторіанські іграшки, порцеляну, заціловану до затертості кавоманками епохи арт-деко.
Та я спинилася у відділі валіз. Не змогла відмовитися від двох: сьюткейсу бренду Skyway колекції кінця 40-х років минулого сторіччя, та сизого трейн-кейсу Monarch для косметики з 50-х для стильних подорожей поїздом у першому класі. На валізі витиснені золотом ініціали E.W.H. Побачила – та наче почула голос: "Я свою подорож пройшла. Вклала тобі валізи з любов'ю, щоб і ти змогла"...
Розраховувалася з трепетом: "Excuse me , Sir" – спитала Злата вусатого продавця, схожого на породистого моржа. -"Is the owner of the luggage dead?". " Not, exactly, sweetheart, he just moved on Heavens..."
РОЗВАГИ
Сантабарбарівці спортивні. Жодного мешканця, навіть безпритульного, я не бачила із сигаретою. Люди п'ють вино, бо тут знамениті Каліфорнійські виноградники... Але не курять.
На березі океану грають в баскетбол, бігають і їздять на дивних велосипедах. Ми теж на такому їздимо – приємніше, ніж нудний готельний спортзал.
Злата купила скейт Arbor ще в Лос-Анджелесі, молодь тільки на такому й пересувається. Тепер постійно шукаю її кучеряву маківку серед натовпу – гасає.
Одразу біля Тихого океану – спеціальний майданчик для скейтбордистів. Злата безстрашно спускалася з цементних гірок, без комплексів розмовляла зі старшими хлопцями, які на скейтбордах витворяли каскадерські трюки. Мова спорту об’єднує. "А у нас в Києві є такий майданчик?" – я перепитувала Злату, бо дуже захотілося стати такою ж, як ці відчайдухи. "Нема, тільки в Глазго..."
СЕРІАЛ САНТА-БАРБАРА
Конс’єрж безпомічно дивився на мене, благав поглядом, щоб відчепилася від нього. Ні, він, як й інші мешканці Санта-Барбари, не знав Сісі Кепфела.
Улюблений мною серіал дитинства в місті не дивилися. Офіціантці в ресторані Palazzo я навіть мотив наспівала. Не чула. Але мені вдалося знайти відомий будинок з арками – із заставки до серіалу. Це старий монастир іспанських францисканців. Дивне відчуття – хреститися на будинок із серіалу дитинства...
Далі буде...
Продолжение читайте в разделе Культура
Фото: Ольга Фреймут, Злата Митчелл
