Жіночий оргазм, який завершується еякуляцією, – нова вершина насолоди, до якої сьогодні прийнято прагнути, – розповідає Олександра Камінська. Та чи є сенс наполегливо боротися, абт отримати кульмінацію "ліпшу, ніж в інших"?
Не встигли жінки навчитися отримувати задоволення від сексу та мастурбації, як з'явилися свідчення, що звичайному оргазму не зрівнятися зі струменевим (чи сквіртом). На Youtube є повноцінні покрокові інструкції щодо нього. На запит "как достичь сквирта" Google пропонує 56 тисяч посилань з вказівками. З одного боку, корисно розширювати власні горизонти. З іншого, подібні "мануали" допомагають дівчатам упевнитися у своїй неспроможності: відповідно до них сквірт та фантастичний оргазм доступний лиш для шести процентів щасливиць.
Про те, як влаштований клітор, вчені дізналися усього десять років тому. 3-D модель клітора побудували й зовсім "на днях". До цього оргазми й задоволення жінок вивчали переважно чоловіки, й це наклало на дослідження свій відбиток: у світі, де сильні світу цього в 98% випадків були представлені чоловічою статтю, жінка найчастіше тільки й могла, що "закрити очі й думати про Англію". При цьому, за кадром лишалося те, що клітор – це не крихітна кнопка, а верхівка цілого дерева з безліччю нервових закінчень, які простягаються в анальну та вагінальну зони. Відповідно, оргазми, які звикли ділити на анальні, кліторальні та вагінальні, мають одну й ту ж природу. Просто можна діяти напряму – через ту саму кнопку, а можна докласти зусиль з різних сторін, включаючи анальну й вагінальну стимуляції. Це приблизно як масаж голови – можна провести пальцем по лобі, а можна зробити тайський масаж в чотири руки, що захопить комірну зону й волосяну частину. Відчуття й результат в обох випадках різниться.
Тим часом, про сквірт згадано ще в Камасутрі – як рідина, що стікає за жіночого оргазму. Фрейд 1905 року прирівнював сквірт до симптому горезвісної жіночої істерії, а 1948 року гінеколог Гаффман всерйоз розглядав жіночу простату й еякулят від сквірта як різновидсім'явилиття. Через 2 роки містер Грефенберг, який успішно створив внутрішньоматкову спіраль, сколихнув світ своїм есе, в якому підсумував: "Я думаю, що сечовий міхур став не здатен утримувати сечу через інтенсивний оргазм. Я схильний думати, що рідина є продуктом внутрішніх сечовивідних залоз, пов'язаних з еротичною зоною вздовж уретри на передній стінці піхви". До речі, саме на честь Грефенберга назвали точку G.
Вільям Мастерс, за роботою якого у співавторстві з Вірджинією Джонс зняли серіал "Майстри сексу" і який заклав основи формування стадій жіночого оргазму, спростовував дослідження. Він вважав, що жіноча еякуляція – "нетримання сечі в момент сильної напруги". 1989 року Девідсон провів опитування 1,3 тисяч жінок і встановив, що відчуття під час еякуляції та сечовипускання однакові. І поки феміністки поширювали звістку про те, що жінкам також доступна еякуляція, чоловіки-вчені не могли знайти останній ні підтвердження, ні коректного спростування.
Проте описи сквірта наближалися до описів оргазму в романтичній літературі, з усіма "польотами на Місяць і назад", "небом в алмазах", "втратою зв'язку зі світом" і непритомністю. Зважаючи на все це, було схоже на те, що сквірт – це те саме світло в кінці тунелю, що описували люди, які отямилися від коми. Маніпулювати інформацією, яку неможливо підтвердити, – справа нескладна. А тим часом "хайп" навколо сквірта лише занурював жінок, які тільки ступили на шлях пошуку особистого задоволення, у рефлексію на тему сексуальної неспроможності.
2015 року наука нарешті здійснила прорив. Якщо коротко, то з'ясувалося, що еякулят, що виділявся при струменевому оргазмі, виявився вмістом сечового міхура жінок, що брали участь у дослідженні.
Фокус виявився в тому, що з наростанням збудження стінки вагіни пульсують і притискають залозу Скіна на задній частині жіночої уретри. Під час оргазму, коли м'язова тканина особливо активна, залоза виділяє рідину. Та пропотіває через стінки сечового міхура і випорскується назовні, що створює враження еякуляції. Максимальний об'єм такої рідини не перевищує 110 мл, тож історії з порнофільмів з фонтануванням – не що інше, як ще одна форма золотого дощу.
Аналогічні результати отримали дослідники з університету Рутгера, коли дівчатам перед сквіртом вводили контрастну рідину в сечовий міхур. Нейрофізіолог Беверлі Уіппл підтвердила, що при сквіртингу виділяється рідина, яка перебувала в сечовому міхурі, до якої, залежно від інтенсивності скорочень, може домішуватися секрет залози Скіна.
Є концепція, що після пологів сквірт може "прокинутися" – разом з сексуальністю. Таке і справді буває: коли піхва різко розширюється під час пологів, а потім звужується, залоза Скіна може зрушити до стінки піхви так, щоб відбувалося те саме пропотівання.
Сквірт може відкритися і після менопаузи: зміна гормонального балансу впливає і на чутливість, і на розташування/об'єм рідини в залозі Скіна і сечовому міхурі. Та які би зміни не відбувалися, зі сквіртом секс не стає кращим, а посилити чи подовжити оргазм рідина, що виділяється, не допоможе. Але довільно змінити фізіологію тіла не можна, та й не потрібно. Значно цікавіше пошукати і простимулювати свої власні унікальні скупчення нервових закінчень, яких може бути куди більше, ніж одна точка G.
Читайте також:
Дітям не іграшка: найгарніші вібратори 2017 року
Со счастливым концом: зачем девушки смотрят фильмы для взрослых