35-річна акторка Лілі Коллінз ("Емілі в Парижі") та її чоловік, кінорежисер Чарлі Макдауелл, використали сурогатну матір, щоб стати батьками. І зіштовхнулися з хвилею хейту.
Молоді батьки так схожі один на одного. На фото в Instagram Лілі Коллінз, колисає свою новонароджену доньку Туве. Непричесане волосся та трохи брудний спортивний светр, безладна спальня, бліда шкіра людини, яка щойно усвідомила весь об’єм відповідальності за крихітну дитину. Різниця в тому, що доньку Лілі та Коллінз та Чарлі Макдауелла виносила сурогатна мати.
Новоспечене батьківство і саме по собі здатне викликає у людей, у тому числі зовсім незнайомих, раптове бажання оцінювати кожен ваш крок. Але спробуйте оголосити в соціальних мережах, що ви наважилися народити дитину за допомогою третьої особи. З того часу, як пара поділилася своїми радісними новинами в Instagram, виникла шалена кількість припущень про те, навіщо їм взагалі потрібна сурогатна мама. "Багаті люди використовують жінок як інкубатори" та "Розповідь служниці: версія знаменитостей" — це два з багатьох коментарів під постом Коллінз.
Як завжди, коли не має повної інформації про життєвий вибір певної знаменитості, люди поспішають заповнити вакуум власними припущеннями. Мабуть, Коллінз використовувала сурогатну матір, тому що вона надто марнославна/лінива/багата, щоб сама турбуватися про вагітність, чи не так? – Набагато легше передати це на аутсорсинг. Така практика навіть має назву "соціальне сурогатне материнство", ніби ви щойно заскочили до місцевої хімчистки й запитали жінку за прилавком, чи не проти вона поносити вашу дитину, а також випрати вашу святкову сукню.
Ми потрапляємо в цю пастку щоразу, коли якась відома жінка стає матіррю таким чином (Сара Джессіка Паркер, Ніколь Кідман і Кім Кардашьян). "Це так не по-сестринськи – використовувати тіло іншої жінки, щоб вона виношувала вам дитину", — міркуємо ми. І підсвідомо звинувачуємо знаменитостей в тому, що вони не хотіли ризикувати зовнішністю та мати перерву в кар'єрі заради появи дитини на світ. Але насправді така позиція – і є вкорінене женоненависництво у його найбільш лицемірному вигляді.
Можливо, у Лілі Коллінз і її чоловіка є інші, глибоко особисті причини — як у багатьох пар — для того, щоб мати свою дитину "нетрадиційним" способом? Причини, які нас абсолютно не стосуються? У своїх мемуарах 2017 року акторка написала, що її булімія призвела до припинення менструальних циклів і побоювання, що вона може ніколи не народити дітей. Цього має бути достатньо, щоб в виявити співчуття та розуміння, а не обурення і засудження. Ми не маємо права на будь-які додаткові подробиці.
Багато хто висував ідеї, що тут могло б спрацювати всиновлення. Мовляв, страшно подумати, що є так багато дітей, які відчайдушно потребують домівок і сімей, і одночасно є багато людей, які можуть їх забезпечити. Але це не привід соромити Лілі та її чоловіка. Так само як і інших пар, які мають проблеми з фертильністю. Ніхто не зобов’язаний йти цим шляхом.
Бути відомим – означає мати можливість забезпечити та/або полегшити собі батьківство багатьма способами (і сурогатне материнство – один з ни), але наявність грошей не захищає від емоційних ударів, що можуть виникнути під час спроби створити сім’ю, яким би способом це не відбувалося.
Нікому з нас не потрібно обґрунтовувати свій вибір щодо цієї найделікатнішої теми (якщо це вибір взагалі). Ми нічого не знаємо про труднощі, з якими могли зіткнутися Коллінз та її чоловік, або жінку, яка їм допомогла. Багато людей, які були такими злими в коментарях, скоріше за все, захищали би право жінки робити зі своїм тілом те, що вона вважає за потрібне. Включаючи право зберігати конфіденційність стосовно власного здоров'я чи способів вирішити власні проблеми.
"Це нормально – не знати, чому комусь може знадобитися сурогатна мати, щоб мати дитину. Це нормально – не знати мотивів сурогатної матері. І це не має жодного стосунку до ваших припущень", – зазначив МакДауелл у своїй відповіді хейтерам.
Не погоджуватися на сурогатне материнство – цілком нормально. Ненормально – засуджувати новоспечених батьків у надзвичайно вразливий для них момент. Просто не варто цього робити – ані в соціальних мережах, ані в автобусі.
Текст: Клер Коен
За матеріалами: Vogue.com
