Епідем-ситуація: як впоратися з кором у 30
Про те, як подолати кір у дорослому віці, Vogue.ua розповіла Надя Шаповал.
Ну добре, мені 29, я активно займаюся спортом уже останні сім років, правильно харчуюся і стежу за своїм здоров'ям. З прекрасним настроєм перед новим роком я летіла до Швейцарії з переповненого перед святами аеропорту Бориспіль. Про те, що в Україні, зокрема в Києві, захворюваність на кір в той період грудня рухалася семимильними кроками, я ще не знала. Після католицього Різдва і Нового року, під час активного тренування у спортзалі, я все ще не знала, що захворіла на кір.
Все почалося на Різдво у мене в будинку в Афінах. Я відчула біль в очах, слабкість і біль в м'язах. Але думала, що це через "перетрен" – так я називаю той стан, в якому відчуваю, що перегнула з фізичними навантаженнями. До вечора у мене піднялася температура, і я вирішила, що це застуда. Так тривало два дні, а на третій до мене прийшов лікар. З цього моменту моя розповідь має бути більш детальною, щоб допомогти людям, які опиняться у схожій ситуації.
Лікар уважно мене оглянув, але не звернув уваги, що на слизовій рота у мене з'явилося роздратування (це були плями Бельського-Філатова-Копліка – перші симптоми кору), прописав таблетку від жару і пішов. "Окей, – подумала я. – Але чому я відчуваю, що зі мною все не все в порядку?". Очі пекельно боліли, а температура трималася на позначці 38.5. Діагноз я поставила собі сама (не без допомоги google). Кір. Але все ж дуже сподівалася, що це застуда. На четвертий день хвороби я вирушила до лікарні. Мене оглянули два лікаря – і відпустили з діагнозом "вірусна інфекція" і рецептом на антибіотики. Я повернулася додому і зрозуміла, що мені стає гірше. Вранці я повернулася до лікарні – і почала боротися за госпіталізацію. В результаті, отримала прекрасну палату і дієтичний обід, а на додачу – катетер у вену.
З цього дня лікарі робили багато аналізів. Але кір визначили лише на третій день моєї госпіталізації. Весь цей час я була під крапельницями – і вдень, і вночі. Це трохи полегшувало мій плачевний стан. Було страшно бачити, як кожен, що заходив до мене, одягав одноразовий халат, маску і рукавички, а потім все це викидав у мене ж в кімнаті у відро для сміття. Вірус вражає 9 з 10, що контактують з хворим і залишається в повітрі активним протягом двох годин.
Ще страшніше було дивитися на себе в дзеркало, хоч я і була в такому стані, що це було вже не так важливо, – обличчя і тіло покрилися червоним висипом, що нагадує кропив'янку, опухли. Ніс не дихав, з очей йшов гній (і я не перебільшую), а щоб поїсти, доводилося пити воду з кожною ложкою – горло розпухло і боліло так, як ніколи в житті. Втім, їсти не хотілося; я втратила вагу. Скоро додався кашель, а разом з ним – і другий внутрішньовенний антибіотик.
Тиждень я провела в лікарні під крапельницями, які не припинялися ні на хвилину. І тільки тоді мене виписали (адже з дня перших симптомів минуло два тижні). Але мені пощастило. Адже я могла опинитися в Києві в інфекційній лікарні, а там все набагато жорсткіше – за двері пластикових боксів виходити не можна, ну і індивідуальних палат практично немає. Олена Кудряшова, моя ровесниця і онлайн-подруга по нещастю, каже, що вночі від дихання семи людей в боксі на стелі збирався конденсат і капав на голову.
Як шкода, що боротися з хворобою нашим лікарям і хворим доводиться в таких умовах. А боротися є з чим. За інформацією Центру громадського здоров'я Міністерства України у Україні за останній місяць (з 28 грудня до 1 лютого) захворіло 15045 осіб. Смішно, але я не увійшла в цю статистику, адже зловила вірус вже на вильоті з країни.
Що я можу порекомендувати тим, кому теж не пощастило? Біжіть в лікарню і вимагайте госпіталізації, кір – це дуже серйозно для дорослих. Вірус може спричинити серйозне ускладнення, аж до менінгіту та пневмонії. Потрібно бути "машиною", щоб перележати це вдома, і пишу це я – спортсменка і людина, яка вважала себе досить стійкою.
Як так сталося, що я схопила вірус? – адже я була щеплена. Як з'ясувалося, одноразового введення вакцини від КПК недостатньо. Тетяна Єгорова, к.м.н., експерт з інфекіціоних хвороб Департаменту охорони здоров'я м. Києва, каже: "Вакцину КПК (кір, краснуха, паротит) треба робити за календарем: в 12 місяців і 6 років. Якщо дорослий не знає про свої щеплення, можна зробити аналіз на IgG до вірусу кору: по концентрації антитіл в крові можна зрозуміти, наскільки людина захищена". Але це ще не все. Навіть два щеплення – не гарантія. "5% людей не відповідають на вакцинацію", – каже Тетяна. На жаль, не всі дорослі знають, що в Україні епідемія кору; що вже говорити про щеплення.
На напівзігнутих ногах я вийшла з лікарні, допивала свої антибіотики вдома і сиділа біля моря тепло одягнена. Під час перших прогулянок в голові був шум, а вуха погано чули всі перші дні після виписки. А потім я зрозуміла, що мій зір впав до такого ступеня, що я не можу дивитися на екран телефону навіть в окулярах. Ось тут трапився ще один напад паніки, і я поїхала в клініку, де визначили, що моя короткозорість від мінус шести дійшла тепер до мінус восьми.
Кір "з'їдає" імунітет – саме цим він страшний. Щоб людина відновилася повністю, має минути час. Я взяла курс на полівітаміни Solgar, лактобактерії, вітаміни для очей в таблетках і краплях, щоденні свіжовичавлені з граната і апельсина соки. Від терапії організм пережив такий стрес, що під час миття голови волосся залишалося у мене в руках. Я підключила вітаміни для волосся TRX2 Oxford Biolabs і курс дарсонваля, а також ампули від випадіння волосся Labo Crescina. Перші десять днів кожен день сиділа біля моря, ходила пішки, дихала, і сили почали до мене повертатися. Я почала легкі пробіжки на свіжому повітрі. Позавчора, через два тижні, знову перевірила зір. Він повернувся до звичних мінус шести. Я була щаслива. Скажу лише, що поки що я не в найкращій формі, дуже дбайливо до себе ставлюся і акуратно – до тренувань.
Для чого я це все розповідаю? – Щоб кожен розумів: ніхто не застрахований від вірусів; треба стежити за собою, бути обережним. Важливо мати холодну голову, не лікуватися вдома, боротися з лікарями, які не можуть поставити діагноз. А ще – робити прививки, собі і своїм дітям. Тому що дорослі люди в аеропортах не можуть заразитися дитячими хворобами.
Спасибі Каті Барановій, главі прес-служби КМДА, за допомогу з підготовкою цього матеріалу.
