Поділитися

Чому жінки відчувають стрес інакше, ніж чоловіки

Жінок часто вважають більш вразливими до стресу. Та чи правда це? (Спойлер: ні!). Психотерапевтка пояснює, чому жінки сприймають навантаження по-іншому і до чого тут насправді гормони.

Жінки — емоційніші, чоловіки — стійкіші. Це стереотип, який міцно вкорінився у суспільстві. Дійсно, різноманітні дослідження показують, що у жінок частіше діагностують депресію та тривожні розлади. Крім того, вони частіше скаржаться на хронічний стрес та емоційне вигорання. Але чи означає це автоматично, що вони менш стресостійкі?

Реклама.

"Абсолютно ні", — стверджує лікарка, експертка з профілактики вигорання докторка Мірріам Прісс. Вона наголошує: щоб зрозуміти, чому жінки переживають стрес інакше, потрібно (нарешті) припинити мислити шаблонами. Адже відповідь криється не лише в жіночих гормонах чи соціальних ролях. Це завжди синергія біології, виховання, дитячого досвіду та стосунків.

Жінки реагують на стрес інакше. Але чому?

За словами Прісс, справжнім тригером стресу є зовсім не забитий календар чи нескінченний список справ. "Ключове почуття, яке провокує деструктивний стрес, — це безпорадність і безсилля. Відчуття: "Я нічого не можу вдіяти"".

Справжня стресова реакція запускається лише тоді, коли людина відчуває себе заручником ситуації. І саме в цей момент, як зазначає Прісс, виявляються розбіжності між статями. Чоловіки схильні реагувати дією ("бийся"), відстороненням ("тікай") або відкритою агресією. Жінки натомість частіше занурюються в депресивні стани або опиняються, як каже Прісс, "на межі сліз". Проте це зовсім не означає, що жінки відчувають менше гніву. "У цьому разі депресію слід розглядати як несвідомий захист від агресії. Жінки теж відчувають злість, але виражають її інакше".

Останніми роками науковці також фіксують різні стратегії подолання стресу. У той час як чоловіки частіше протистоять навантаженням через активні дії або дистанціювання, жінки схильні шукати соціальної підтримки або довше терпіти складні обставини. Психологи говорять про різні форми копінгу (подолання стресу), але аж ніяк не про різний рівень витривалості.

Чому жінки схильні терпіти навантаження довше

Гормони, безумовно, відіграють свою роль — вони впливають на емоції, метаболізм і регуляцію стресу. Проте вони не пояснюють усього. Для докторки Прісс левова частка відповіді криється ще в дитинстві. "Наша перша система взаємодії — це родина", — пояснює вона. Саме там ми вчимося розуміти, як працюють стосунки і що взагалі означають поняття "фемінність", "маскулінність" чи "сила". Ці уявлення передаються з покоління в покоління без жодного свідомого переосмислення (наприклад: "жінки мають бути терплячими, стриманими, не кричати й не показувати, що вони в стресі").

Ба більше, дослідження теорії прив'язаності доводять: ранній досвід стосунків формує не лише самооцінку, а й те, як людина згодом долатиме конфлікти, невпевненість і стрес. Якщо у дівчинки перед очима був образ матері, яка мовчки витримувала колосальні навантаження та "функціонувала", поки це не призвело до хвороби, цей сценарій може перенестися й на доросле життя доньки.

За спостереженнями Прісс, жінки частіше схильні терпіти дискомфортні ситуації. Чоловіки ж намагаються або змінити щось, або вийти з обтяжливих обставин. Але це не біологічний закон, а відображення соціальних очікувань, які жінки засвоюють змалечку: бути чуйною, згладжувати кути, зберігати стосунки, функціонувати. Саме тому стрес у жінок часто переходить у хронічну форму.

Ментальне навантаження — це лише вершина айсберга

Кар'єра, партнерство, діти, друзі, побут, ментальне навантаження. Здавалося б, очевидно, звідки береться хронічний стрес чи бліц-вигорання. Однак Прісс переконана: людину руйнує не сама кількість ролей, а її взаємини з цими ролями та між ними.

Психічно здоровим залишається той, хто свідомо вибудовує стосунки — як з іншими людьми, так і з самим собою. Психотерапевтка виділяє три головні умови для цього:

Рівноправність.
Здоровий баланс між "віддавати" та "брати".
Повага, відкритість і цінування.

Це стосується і взаємодії з власними життєвими ролями. Жінка, яка лише функціонує та закриває чужі очікування, рано чи пізно втрачає зв'язок із собою. Натомість та, яка залишається "в діалозі" зі своїми потребами, здатна поєднувати різні сфери життя значно екологічніше. "Я є тією, хто я є. Я розумію себе. І мені добре з собою".

Саме таку позицію психологи сьогодні називають самоспівчуттям. Численні дослідження доводять, що самоспівчуття суттєво зміцнює психологічну стійкість. Люди, які ставляться до себе з такою ж турботою, як і до інших, краще регулюють рівень стресу і значно рідше страждають від емоційного виснаження.

Чому роль гормонів часто переоцінюють

Коли заходить мова про жінок і стрес, рано чи пізно виринає тема гормонів. Так, менструальний цикл, вагітність чи менопауза дійсно змінюють емоційне сприйняття. Але, на думку Прісс, не варто шукати причинно-наслідкові зв'язки лише в цьому, адже ця система працює в обох напрямках.

Не тільки гормони впливають на психіку — хронічний стрес так само трансформує гормональний фон. Постійна боротьба з власним тілом, гонитва за нереалістичними ідеалами краси чи вимірювання власної цінності виключно через продуктивність лише примножують стрес. Водночас гормональні зміни переживаються значно болісніше, якщо жінка вже має глибокі внутрішні конфлікти. Саме тому Прісс закликає не воювати з власним тілом, а працювати з ним у синергії.

Як тут не стресувати?

Якби докторка Прісс могла розвінчати один-єдиний міф про стрес, це було б твердження, що "жінки від природи менш стресостійкі". Жінки переживають стрес в інших біологічних та соціальних реаліях. Вони проживають навантаження інакше, але точно не гірше. Зрештою, на них тисне колосальний вантаж — як на роботі, так і в родині (а часто в обох сферах одночасно). До цього додається негласна вимога встигати все: будувати кар'єру, мати бездоганний вигляд, бути емоційно включеною і при цьому ніколи не показувати втоми.

Прісс згадує випадок зі своєї лекції з профілактики вигорання, коли одна з учасниць сказала: "Як жінці, мені потрібно мати ідеальний вигляд, робити кар'єру, бути бездоганною мамою та суперпартнеркою — як тут взагалі можна не виснажитися?"

За матеріалом: Vogue.de

Читайте також