7 січня народився Крістіан Лубутен — людина, яка змусила світ закохатися в лодочки на яскраво-червоній підошві. Він зміг вибудувати цілу імперію й перетворити туфлі з підписом Christian Louboutin на справжній жіночий фетиш, навіть коли світ масово перейшов на кросівки. З нагоди його дня народження згадуємо найвідоміші взуттєві бренди у світі — від мастодонтів індустрії до нових і зухвалих зірок, запалати яким допомогли соціальні мережі.
Christian Louboutin
30-річний ювілей цього року святкують легендарні туфлі Christian Louboutin на червоній підошві. За цей час вони стали ім’ям загальним у світі взуття, а їхні фанатки віддано збирають цілі колекції лодочок на запаморочливих шпильках. Перш ніж запустити власний бренд дизайнер Крістіан Лубутен співпрацював з такими марками, як Yves Saint Laurent і Chanel, а ідея створювати саме взуття спала на думку ще під час навчання в Школі образотворчих мистецтв, де він вчився на скульптора. За словами Лубутена, йому тоді в руки потрапила біографія Роже Вів’є, який вигадував взуття для колекцій Dior, і він зрозумів, що хоче присвятити себе саме дизайну взуття.
До моменту відкриття власної крамниці Лубутен уже мав ім’я у світі моди. У перший рік роботи під брендом Christian Louboutin було продано близько 200 пар взуття, хоч деякі інсайдери й зазначали, що це взуття не завжди зручне для носіння. Не заперечував цього й сам дизайнер, що якось сказав: "Жінки щасливі носити навіть туфлі, що завдають болю". До речі, ідея зробити червону підошву, яку вже запатентовано, виникла в дизайнера випадково. Якось Лубутен побачив, як одна з його працівниць фарбує нігті червоним лаком, і його так вразив цей відтінок, що він узяв у неї пензлик і розфарбував підошву однієї з пар у цей чуттєвий відтінок. Така підошва дістала назву Follow Me.
Справжнім проривом для Christian Louboutin стали нульові, коли гламурна естетика захопила подіуми й червоні доріжки. Дівчата в усьому світі охоче носили обтислі міні, блискітки, джинси з низькою посадкою, які доповнювали надзвичайними туфлями, зокрема й на знаменитій червоній підошві. Саме тоді Лубутен почав створювати тематичні колекції, присвячені фетишизму або Марії-Антуанетті. Ще одне велике джерело натхнення дизайнера — світ балету. У 2011 році він навіть створив туфлі на підборах заввишки 20 сантиметрів, які придумав, спостерігаючи за положенням стоп балерин під час виступів.
Сьогодні вироби бренду Christian Louboutin продаються в усьому світі, обсяги продажу перевищують 700 000 пар на рік, а серед відданих клієнток — Блейк Лайвлі, Мадонна, Бейонсе і навіть Елізабет Тейлор, яка сказала: "Я спеціально схрещую ноги, коли сиджу, щоб оточення могло бачити ці бездоганно гарні червоні підошви".
Manolo Blahnik
Manolo Blahnik — ще одне ім’я у світі взуття, від якого серце модниць починає калататися частіше. Одна з найвідоміших шанувальниць марки — головна редакторка американського Vogue Анна Вінтур. В одному з інтерв’ю вона навіть якось заявила, що на інше взуття вже давно не звертає уваги. Однак вона була не першою fashion-легендою, яка вподобала взуття Manolo Blahnik. Першою була сама Діана Вріланд. Це вона в 1971 році порекомендувала Бланіку спробувати себе в дизайні аксесуарів, коли побачила його ескізи. Її увагу привернув малюнок пари, на якому гілка вишні та плющ обплітали витончену жіночу щиколотку.
Важливо сказати, що в сімдесятих, коли Маноло Бланік розпочав кар’єру взуттєвого дизайнера, було популярне взуття на товстих підборах або масивній підошві. Однак відданий своєму баченню прекрасного, іспанський дизайнер створював туфлі, які подобалися саме йому, — на одношаровій підошві й гострих тонких підборах. Він вважав, що тільки в разі такої комбінації хода буде вишуканою, а образ елегантним. Такий підхід дав свої плоди, а однією з перших зіркових клієнтів Manolo Blahnik стала сама Джейн Біркін.
У вісімдесятих Маноло Бланік вирішив вийти на американський ринок, співпрацюючи з такими місцевими брендами, як Carolina Herrera й Oscar de la Renta, що відразу допомогло йому привернути увагу заможних клієнток. Та справжнім проривом для бренду став 1994 рік, коли туфлі Manolo Blahnik взула сама принцеса Діана в дуже знаковий момент життя. Саме його чорні лодочки були на Леді Ді під час доброчинного вечора, коли вона вдягла ту саму "мстиву сукню" й порушила всі канони королівської моди. Дизайнер дуже тепло відгукувався про їхню дружбу: "Вона була божественною людиною, дуже ввічливою і доброю. Пам’ятаю, як вона відвідувала мене на Старій Черч-стріт і ми просто розмовляли, поки вона приміряла нові туфлі". До речі, саме туфлі Manolo Blahnik потім вибрала її майбутня невістка Кейт Міддлтон для весільного образу.
Ще однією важливою жінкою в історії бренду Manolo Blahnik стала вигадана героїня — колумністка Керрі Бредшоу із серіалу "Секс і місто". У виконанні Сари Джессіка Паркер ця дівчина стала модним орієнтиром для мільйонів жінок, а її пристрасть до гарного взуття передалася й глядачкам шоу. В одну мить лодочки з коштовними брошками на носках захотіли абсолютно всі.
Jimmy Choo
Jimmy Choo — ще одне культове ім’я у світі дизайнерського взуття. Офіційно історія марки почалася в середині дев’яностих років, коли багата спадкоємиця Тамара Меллон, яка паралельно працювала у відділі аксесуарів британського Vogue, прийшла до взуттєвого дизайнера Джиммі Чу з ідеєю створити бренд люксового взуття.
Важливо сказати, що Чу тоді вже мав чималий досвід у створенні взуття. Дизайнер дбав про якість кожної пари, продукованої на невеликій фабриці, що розмістилася на території старої лікарні в Іст-Лондоні. Чутки про якісний продукт поширилися швидко, адже Чу робив ставку не тільки на зовнішній вигляд, а й зручність своїх туфель. Однією з перших його зіркових шанувальниць стала сама принцеса Діана, а наприкінці 80-х туфлі Jimmy Choo вперше з’явилися на сторінках британського Vogue. Там його й помітила Меллон.
Після реєстрації Jimmy Choo бізнес почав розвиватися дуже стрімко — в 1996-му вийшла перша повноцінна колекція, а вже 1998-го марка почала експансію на ринок США. Відкрилися бутики в Нью-Йорку й Лос-Анджелесі, а на вишукані й зручні лодочки звернули увагу такі світові зірки, як Дженніфер Лопес і Ніколь Кідман. Їхні виходи на червоні доріжки привернули до Jimmy Choo увагу громадськості.
Як і в разі з Manolo Blahnik величезну послугу для бренду зробив серіал "Секс і місто", адже взуття Jimmy Choo теж постійно згадувалося й з’являлося в кадрі, а фраза Керрі Бредшоу: "Wait! Wait! I lost my Choo!" замість "I lost my shoe!" запам’яталася мільйонам глядачок.
Gianvito Rossi
Gianvito Rossi досить молодий бренд, але вже має загальну любов. Заснована 2007 року італійська марка стала популярною завдяки своїм туфлям з напівпрозорими вставками, що роблять жіночі ноги майже нескінченними на вигляд. Власник бренду — Джанвіто Россі, син відомого взуттєвого дизайнера Серджіо Россі, який вирішив почати свій самостійний шлях у світі моди.
На момент заснування Gianvito Rossi марка його батька належала корпорації Gucci Group (тепер Kering) і молодий чоловік зрозумів, що лише під егідою власного незалежного бренду, права на який належатимуть саме йому, він зможе вільно творити. Це рішення було справді правильним — сьогодні обсяг продажу взуття Gianvito Rossi перевищує 200 000 пар на рік, а ім’я Джанвіто Россі стало популярнішим за ім’я його батька.
Сам дизайнер каже, що хоч і не мав потрібних управлінських навичок на старті, зате мав нестримне бажання й знав, як створювати якісне і гарне взуття. "Жіночі туфельки були моїми першими дитячими іграшками, — розповідає він. Я ріс, дивлячись на те, як мій батько створює взуття, а першу власну пару придумав у 17 років — це були туфлі на платформі".
Щоправда, сьогодні взуття на платформі можна рідко побачити в колекціях Gianvito Rossi — бренд більше фокусується на вишуканих формах, але не забуває про зручність. Шанувальниці марки нерідко звертають увагу саме на "колодку Rossi", яка дає змогу комфортно почуватися на високих підборах увесь день.
Amina Muaddi
Amina Muaddi — наймолодший з представлених у цьому матеріалі брендів, але сьогодні його вироби носять найголовніші модниці світу — від Ріанни до королеви Ранії, а у 2019-му його засновниця Аміна Муадді стала володаркою премії Footwear News Achievement, яку ще називають "взуттєвим Оскаром".
Цьому успіху передувало чимало наполегливої праці, а почалося все ще в дитинстві Аміни Муадді — румунської дівчинки, яка з юних років знала, що хоче працювати в модній індустрії. Першим її кроком став переїзд з рідної Брешії до Мілана, де вона вивчала PR і маркетинг в Європейському інституті дизайну. Відтак вона влаштувалася працювати у fashion-журнали — американські версії L'Uomo Vogue і GQ, та якоїсь миті зрозуміла, що хоче не висвітлювати моду, а створювати її. За словами Муадді, ухвалити складне рішення й піти з глянцю їй допомогли слова одного з колег, який порадив не чекати слушного часу, щоб почати власний бренд, а робити це тут і зараз. Муадді не вміла малювати, тому хвилювалася, але все ж вирішила ризикнути. Дівчина повернулася до Італії, до регіону Рив’єра дель Брента, де зосереджені найбільші взуттєві виробництва країни. Там вона отримала практичні знання й заснувала марку Oscar Tiye, основним відмітним елементом якої став декор у вигляді крил. Оригінальний дизайн допоміг привернути увагу знаменитих дівчат — від Брітні Спірс до Гейлі Бібер, але за чотири роки марку все ж довелося закрити.
Переломним для Муадді став переїзд до Парижа, куди вона вирушила на запрошення Александра Вотьє. Дизайнер шукав людину для створення взуття до принадних суконь власного авторства. Зростаючи професійно, Аміна паралельно із цим активно розвивала особистий бренд і перетворилася на впливову інфлюенсерку, яка стала гостею модних шоу і мала цілу армію шанувальників в Instagram. Жага творчості й самореалізації надихнула амбітну румунку знову почати власну справу, але вже під ім’ям Amina Muaddi. Відмітною ознакою цього разу стала форма підборів, подібна до келиха Martini.
Цього разу в Муадді все склалося — у першій рекламній кампанії її молодого бренду знялася Тіна Кунакі, любов Ріанни до цього взуття забезпечила їй міжнародну популярність, а грамотна маркетингова стратегія постійно викликала цікавість клієнток. Наприклад, популярність моделі Begum у прозорому виготовленні сягнула таких висот, що Муадді спеціально не випустила її в наступній колекції, адже недосяжного жадаєш удвічі дужче.