Тато може: Валід Арфуш, Валерій Созановський і Дмитро Швець — про батьківство й не тільки
На 20 червня цього року припадає Міжнародний день батька. Напередодні свята у спільному проєкті з компанією KAMERON ми зустрілися з трьома батьками — Валідом Арфушем, Валерієм Созановським та Дмитром Швецем, які розповіли нам про перші почуття, коли дізналися про майбутнє батьківство, виховання, улюблене дозвілля з дітьми і взаємини з власними батьками.

Бути батьком... Це почуття, до якого заздалегідь не може бути готовий жоден чоловік. Тільки знайомство з дитиною, перший погляд на неї дає зрозуміти, що бути батьком — це найкраще, що може бути на Землі.
Коли я дізнався, що буду батьком... Те перше, про що подумав — де і як спатиме дитина.

Про суворість... Я суворий батько тільки тоді, коли це справді потрібно. А взагалі я намагаюся бути для своїх дітей батьком-другом.
Про виховання... Дитина — це абсолютно незалежна й вільна людина. Наше завдання полягає лише в тому, щоб показати їм, де погано, а де добре. Я б хотів, щоб мої діти завжди поважали дорослих і захищали молодших, вміли розраховувати тільки на власні сили, не боялися втілювати власні мрії і самореалізовуватися, кохати і бути коханими, жили в гармонії з природою і гроші не були головною метою їхнього життя.

Про свого батька... Мій батько — мій герой. Я пам’ятаю все, що пов’язано з ним, особливо запах і спокійний голос. Головна порада, яку він дав мені в житті: "Кожна річ і кожна людина повинні мати своє місце в житті".
Мої діти вчать мене... Карім вчить мене мудрості. Ліза навчила бути завжди добрим. Емілі вчить мене дивитися на світ по-різному. Адам навчив любити природу й усіх живих істот, а Адель показала, що життя навколо таке прекрасне.

Найважче для мене в батьківстві... Вічне почуття, що своїм дітям можна й треба віддавати ще більше.
Разом з дітьми ми... Робимо все, що завгодно — обідаємо й вечеряємо, гуляємо в парку і їздимо на море, дивимося на рибок і вибираємо дати подорожі на Балі, і навіть сидимо поруч, коли кожен зайнятий своїм телефоном.

Бути батьком... Батько — це завжди підтримка, орієнтир, учитель і приклад для дитини. Від веселощів до серйозних розмов про всесвіт. Дуже складно вмістити в одну відповідь.
Коли я дізнався, що буду батьком... То відчув фантастичний вихор-коктейль з емоцій, переживань і втіхи. Лесю разів сто перепитав, потім зробили кілька тестів, перш ніж переконатися остаточно.

Про суворість... У питаннях здоров’я або якихось стратегічних рішень я, мов криця. В інших речах з донькою я, наче пластилін, — хочеться, щоб вона кайфувала й запам’ятала дитинство дуже яскравим, безтурботним і веселим. Намагаюся по максимуму бути залученим у її життя. Зокрема, вранці у нас такий порядок — прокидаємося першими, снідаємо, дивимося мультики, а ввечері я просто швидше намагаюся потрапити додому. На вихідних ми разом 24/7.
Свою дитину я вчу... Знати межі свої й чужих людей, завжди казати "ні", коли не хочеться, обґрунтовувати свої погляди й не боятися їх озвучувати. Ще намагаюся по максимуму розвивати її креативність і віру в класний світ. Хочеться показати їй, що світ не чорно-білий, а різний, з тисячею відтінків.

Моя дитина вчить мене... кайфувати від життя тут і зараз. Коли ми разом, то наче в "бульці" — байдуже, що навколо, а світ завмирає.
Головна порада від мого батька... Нещодавно він мені сказав, що "партнер має бути сильним" і це стосується всіх сфер життя.
Я хочу, щоб дитина мене запам’ятала... Добрим і драйвовим батьком, на якого можна покластися в будь-яких життєвих обставинах.

Бути батьком для мене... Це означає відчувати своє продовження і бачити власні риси в маленькому диві щодня, водночас чітко розуміти, що в дитини свій унікальний шлях, який маємо підтримати й споглядати на нього з повагою.
Коли я дізнався, що буду батьком... Було бентежно, але водночас дуже усвідомлено — ми з дружиною готувалися до цієї миті досить тривалий час.
Зі своєю дитиною я... Проводжу поки не так багато часу, як хотілося б. У будні дні трохи вранці до садочка, ввечері іноді приходжу, коли дитина вже спить / готується до сну. На вихідних намагаюся залучатися і бути з родиною. Наприклад, суботнього ранку ми разом ідемо на тренування і після цього снідаємо або проводимо час біля басейну. Найщасливіший час, на який очікуєш увесь тиждень.
Власну дитину я хочу навчити... Бути щасливою і доброю попри будь-які обставини, проявляти емпатію, розвивати допитливість, любов до життя і людей.

Про свого батька... Мій батько умів поєднувати відданість справі й родині — тільки тепер я розумію, як складно це робити. А головна порада, яку він мені дав: "Люби людей, використовуй речі, а не навпаки".
Моя дитина вчить мене... Терпіння і бажання працювати над собою, ставати кращим щодня, бути прикладом для своєї дитини.
Найважче для мене в батьківстві... Бути залученим і бути присутнім у миті щоразу, коли спілкуюся і перебуваю поруч із дитиною. Приймати й розуміти кожну емоцію і кожну примху розсудливо та спокійно.

У пам’яті своїх дітей я б хотів залишитися... Вічно молодим, з яким можна ходити на рейви, обговорювати хлопців або подружок, бути справжнім другом, про якого завжди згадуєш з усмішкою і теплотою.
Представлені на героях речі можна придбати в крамницях компанії Kameron або на сайті kameron.ua.
Director: Polina Grebenik
Photo: Anton Kulakowskiy
Style: Anastasiia Yatsenko
Makeup/Hair : Vitalia
Stylist Assistant: Elena Naryzhnaya
Producer: Marina Sandugey-Shyshkina
Location: Selfish Club https://selfish.ua/