Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Ми з України: що українець Сергій Корольов зробив для розвитку ракетно-космічної галузі

12 квітня 2022

12 квітня в Україні святкують День працівників ракетно-космічної галузі та Міжнародний день авіації й космонавтики. Величезний внесок у їхній розвиток зробив український науковець Сергій Корольов. Розповідаємо про нього докладніше.

Сергій Корольов народився в січні 1907 року в Житомирі (у місті є Музей космонавтики, названий на його честь), дитинство провів у Ніжині й Києві. А власний політ до зірок розпочав в Одесі, куди в шкільному віці переїхав з родиною. Там вітчим, який мав два інженерні дипломи, — здобуті в Німеччині й Україні — записав його до авіамодельного гуртка, і хлопець не на жарт захопився планеризмом. У 15 років вступив до лав Товариства авіації і повітроплавання, за рік заробив перші гроші як лектор з ліквідації авіабезграмотності. А 17-річним спроєктував свій перший безмоторний літак К-5, і проєкт визнали вартим утілення.

Сергій Корольов

Вступивши до Київського політехнічного інституту, Корольов за два роки змушений був перевестися до МВТУ ім. Баумана — через те що омріяну спеціальність, підготовку авіаційних інженерів, у київському виші не вдалося відкрити. Дипломною роботою Сергія Корольова — двомісним літаком СК-4 власної моделі — керував відомий радянський авіаконструктор Андрій Туполєв. Разом з дипломом зі спеціальності Корольов отримав диплом пілота, брав участь у кількох змаганнях. У 1930 році льотчик Василь Степанчонок уперше в історії виконав «мертву петлю» на літальному апараті без двигуна — планері, що його сконструював 23-річний Корольов. За кермом мав бути сам авіаконструктор, але саме захворів на тиф.

У 1933 році був заснований Реактивний науково-дослідний інститут, де Корольов став одним з очільників. А вже за п’ять років за «шкідництво» його засудили до 10 років таборів. На допиті слідчий, вдаривши графином по обличчю, зламав в’язневі нижню щелепу й ушкодив шийний відділ хребта. (Травма мала фатальні наслідки для здоров’я: в таборі кістки зрослися неправильно, і в 1966-му це призвело до смерті Корольова — через неможливість інтубації під час операції.) Пів року видатний авіаконструктор на 18-годинних змінах у ГУЛАГу мив золото й не помер лише завдяки втручанню іншого засланця — Михайла Усачова, боксера й ексдиректора Московського авіазаводу.

Далі його перевели до спецв’язниці. За сумлінну працю в конструкторських бюро, одним з яких керував знайомий йому «зек» Туполєв, Корольова звільнили достроково, в 1944-му. Та реабілітували лише за 13 років, коли перший радянський супутник уже готувався до космічного польоту. У 1946 році, після закінчення Другої світової війни й відрядження до Німеччини, Корольов очолив Особливе конструкторське бюро в Підмосков’ї. На початку діяльності йшлося про копіювання легендарної ракети «Фау-2», і таку виготовили в 1950-му. А головною військовою розробкою Корольова стала балістична ракета Р-7 з дальністю польоту 8000 км, яку взяли на озброєння в 1960 році.

Бюро Корольова працювало не тільки над замовленнями військових — розробляли й мирний супутник завважки до 1400 кг з апаратурою для наукових досліджень. Паралельно над аналогічною розробкою працювали американці — запустити планували 1 лютого 1958 року в межах Міжнародного геофізичного року. Дізнавшись про це, керівництво СРСР вирішило будь-що випередити конкурентів: так 4 жовтня 1957 року довелося випустити в космос недосконалу модель завважки 83,6 кг. Пізніше за участі Корольова було сконструйовано кораблі «Восток», «Восход», запущено космічні апарати серій «Луна», «Венера», «Марс», а також створено проєкт космічного корабля «Союз».

Залишаючись провідним конструктором СРСР, після зазнаної на Колимі наруги Корольов ставився до радянської системи підкреслено скептично. І попри те, що в таборових документах йому змінили національність — «народився в Житомирі, за національністю росіянин, громадянин СРСР» — завжди вважав себе українцем. «Дивлюсь я на небо», «Реве та стогне Дніпр широкий» упродовж усього життя залишалися його улюбленими піснями — аж такими, що на прохання Корольова перший космонавт-українець Павло Попович у серпні 1962 року заспівав для головного конструктора «Дивлюсь я на небо…» просто з космосу.

Ми з України ·

Ще в розділі Life

Популярне