6 фільмів, які вплинули на режисера Олега Сенцова

Олег Сенцов, який народився 13 липня 1976 року, вважається одним з найвідоміших режисерів сучасної України. У 2014 році його викрали, а згодом незаконно засудили в росії до 20 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму. Попри умови й свавілля, які йому довелося пережити, під час свого ув’язнення Сенцову вдалося попрацювати над книжкою та сценаріями до фільмів. Він також писав чимало листів. В одному з них, до Ольги Ковтун від 15 лютого 2016 року, Сенцов розповів про фільми, які вплинули на нього як на режисера.

Кадр з фільму «Три кольори: Синій», 1993

«Три кольори: Синій» — один з найвідоміших фільмів легендарного польського режисера Криштофа Кесльовського. Сюжет фільму розгортається в Парижі й розповідає про жінку, яка втратила чоловіка й дитину в автокатастрофі. Переживаючи цю трагічну подію, вона намагається ізолювати себе від минулого життя, але виявляє, що не це так просто, якби їй того хотілося. «Синій» — перший з трьох фільмів трилогії «Три кольори», присвяченої ідеалам Французької революції — свободі, рівності та братерству. За словами Кесльовського, предметом фільму є свобода, зокрема емоційна, а не її соціальне чи політичне значення. Ця стрічка дістала визнання критиків і кілька нагород, зокрема «Золотого лева» та «Кубок Вольпі».

Кадр з фільму «Пригода», 1960

«Пригода» — італійська драма режисера Мікеланджело Антоніоні. Фільм розповідає про зникнення молодої жінки під час подорожі на човні в Середземному морі та подальші її пошуки, які розпочали її коханець та найкраща подруга. Стрічка відома своїм незвичайним темпом, що увиразнює візуальну композицію, настрій і характер, а не традиційний розвиток оповіді. Фільм «Пригода» був номінований на численні нагороди та здобув приз журі Каннського кінофестивалю, водночас він викликав безліч суперечок серед глядачів і зробив Антоніоні всесвітньо відомим режисером. 

Кадр з фільму «Персона», 1966

«Персона» — фільм культового шведського режисера Інґмара Берґмана, який він назвав визначальним у своїй творчості. Дві жінки, 84 хвилини майже постійних великих планів і морфінг їхніх облич, — із цією загадковою драмою, події якої розгортаються в ізольованому котеджі, Берґман перейшов на новий рівень майстерності психологічної напруги. Вивчаючи відносини між актрисою, яка стала німою, і її медсестрою, прекрасно знятий фільм Берґмана досліджував нестабільні основи ідентичності. 

Кадр з фільму «Доґвіль», 2003

«Доґвіль» — авангардна кримінальна драма з приголомшливим акторським складом, яка стала першою частиною трилогії Ларса фон Трієра «США — країна можливостей». Події фільму відбуваються в США в часи Великої депресії. Особливістю стрічки є те, що в ній майже немає декорацій — це було зроблено для того, щоб зосередити увагу на історії головної героїні, котра тікає від бандитів до маленького містечка Доґвіль, і знаходить там притулок, за який розплачується фізичною працею. 

Кадр з фільму «Вісім з половиною», 1963

«Вісім з половиною» або «8½» — класика світового кіномистецтва й вершина майстерності Федеріко Фелліні. Фільм оповідає про процес створення кіно. Марчелло Мастроянні грає режисера середніх років, який вагається між реальністю і нереальністю. Фелліні вводить глядача у свідомість режисера, у думках якого переважають спогади й фантазії, коли він намагається впоратися із сімейними проблемами. «8½» всесвітньо визнали як критики, так і індустрія; фільм здобув безліч нагород, зокрема дві премії «Оскар». 

Кадр з фільму «Навмання, Бальтазаре», 1966

«Навмання, Бальтазаре» — французький драматичний фільм Роберта Брессона. Сюжет цієї стрічки оповідає про осла, якого віддають різним власникам, більшість з яких ставляться до нього зверхньо й жорстоко. Завдяки знаковому аскетичному режисерському стилю Брессона ця стрічка справляє глибоке емоційне враження, за що її часто вносять до різноманітних списків найкращих фільмів усіх часів.