Два дні з Енні Лейбовіц: перша леді в об’єктиві легендарної фотографки в Києві
Упродовж п’яти десятиліть Енні Лейбовіц створює портфоліо, яке могло б стати антологією американської культури. Вона розпочала свою кар’єру в 1970 році як фотожурналістка видання Rolling Stone і відтоді зняла безліч портретів найвідоміших людей епохи. Офіцери згортають килим на тлі гелікоптера з Річардом Ніксоном, який з ганьбою покидає Білий дім. Оголена вагітна Демі Мур на обкладинці Vanity Fair. Роздягнений Джон Леннон обіймає Йоко Оно. Пам’ятаючи світлини Лейбовіц, не знаєш, чого надалі очікувати від людини, яка зробила всі ці фото; яка не лише зафіксувала історію, а й стала її частиною.
Енні Лейбовіц називають "живою легендою", і це не перебільшення. Саме тому ідея запросити її до України здавалася надскладною у втіленні, надто в умовах повномасштабної війни. "Десятки ланцюжків у мейлі, нічні перемовини з командами Енні Лейбовіц та американського Vogue, особисте листування з Анною Вінтур, без підтримки якої цей проєкт, який здавався надто амбітним, не відбувся б. Фотографії Лейбовіц увійдуть в історію, і ми пишаємося своїм внеском у цей винятково важливий проєкт", — говорить Пилип Власов, головний редактор Vogue UA.
Разом з командою Енні подолала довгий та далекий шлях, щоб потрапити до України й виконати завдання Vogue — зняти портрети Олени Зеленської. Нью-Йорк — Варшава — Київ. Години в літаку, ще більше годин у потягу. Енні зі своїми асистентами прибувають до столиці по обіді. Свій почесний статус та професіоналізм фотографка демонструє буквально відразу — вже за кілька хвилин ми вирушаємо на огляд локацій. Лейбовіц важливо побачити все саме в той час і при тому самому освітленні, як на зніманні наступного дня, й точно визначити, де і як вона робитиме кадри. Дорогою до однієї з локацій вона невпинно аналізує різноманітні нюанси знімання, перевіряє техніку.
Весь цей час від Лейбовіц віє серйозністю і сфокусованістю. На зворотньому шляху вона побачила руйнування та розбиту російську техніку, і на її обличчі з’явилися стурбованість і співчуття, але жодного страху. Вона чітко усвідомлює всі ризики та небезпеки перебування в країні, де триває війна. Однак вона тут, тому що безумовно підтримує український народ у боротьбі та захоплюється його мужністю — про це Енні говорить під час нашої подорожі й про це скаже ще не один раз упродовж цих днів.
З Енні Лейбовіц цікаво спілкуватися, вона щедра на слова та емоції, кмітлива, відверта та з почуттям гумору. Вона відразу справляє гарне враження та викликає прихильність як своєю людяністю, так і професіоналізмом. Наступного дня ми з Енні та її асистентами виїжджаємо до офісу президента за кілька годин до початку знімання. Хоча напередодні вона вже тестувала освітлення, вибрала ракурси, продумала всі деталі, їй треба остаточно переконатися, що вона нічого не проґавила й зможе зробити задумані портрети.
У свої 72 роки Енні ні на хвилину не зупиняється: весь час працює та допрацьовує, невпинно перебуває в пошуку досконалості. "Енні було вкрай потрібно зробити фотовідбиток душ і персоналій Олени Володимирівни та Володимира Олександровича, — резюмує стилістка Юлія Пеліпас. — Саме тому їхні портрети залишаться поза часом. На її світлинах промовиста кожна деталь. Було неймовірно спостерігати, як легенда, професіонал з таким досвідом, хвилюється перед зніманням, наче вперше. Настільки відверто й відповідально вона поставилася до цієї роботи". Доказом цих стверджень вважайте світлини фотографа Антона Кулаковського, який за лаштунками документував знімальний процес.
Для Лейбовіц також було важливо дійти згоди зі своїми героями. Тому перед початком знімального процесу вона шукає приводу особисто познайомитися та поспілкуватися з першою леді, поки її готують до фотосесії. Вони вмить знаходять спільну мову — обидві жінки неймовірно привітні, ввічливі та відкриті.
Ретельна підготовка дає змогу Лейбовіц знімати швидко та чітко. Вона знає, як це — працювати з людьми, чий графік розпланований похвилинно, тому максимально ефективно використовує час. Знімання першої леді пройшло блискуче. Було помітно, що фотографка задоволена.
По роботі Лейбовіц охоче спілкується з кожним членом команди, зацікавлено розпитує жінок-військових про їхню службу, робить фото на пам’ять з усіма присутніми. На шляху до Києва ми проїжджаємо Бучу та Ірпінь, місця ганьби російських окупантів, на Софіївській площі бачимо експозицію розбитої ворожої техніки. Споглядаючи наслідки війни, Енні вкотре підкреслює, що для неї це честь — бути в Україні в такі складні для держави часи й мати змогу на власні очі бачити сміливість українського народу.
А от що залишилося невідомим — чи помітила Енні захоплення в поглядах людей, які сиділи за сусідніми з нею столиками в кафе, поки вона їла вишневий пиріг; а захват молодих фотографів, які з блиском в очах слухали її історії та показували фотографці-легенді власні роботи перед тим, як вона сіла на потяг до Варшави? Досі цікаво.
Vogue UA висловлює подяку команді першої леді України за унікальну можливість знімання та допомогу в організації. Дякуємо за логістичну підтримку АТ "Укрзалізниця" та Міністерству інфраструктури України.
Текст: Марина Шулікіна
Фото: Anton Kulakowskiy