Шепотіння без крику: колекція ARTEMKLIMCHUK осінь-зима 2019/20

04 лютого 2019

Артем Климчук присвятив нову колекцію арт-кафе «Х.Л.А.М.», що існувало у Києві на початку ХХ ст. Поетів і письменників там годували кашею і хлібом – натомість вони читали свої і чужі твори. Читав і Осип Мандельштам.

ARTEMKLIMCHUK осінь-зима 2019/2020

Климчук продовжує сагу про київське життя – ту, яку сучасне місто з бодегами, йога-студіями і фудкортами не знає і не пам'ятає. Ця ностальгія приводить дизайнера у знайомі місця. Він створює замріяні вбрання femme fatale і поетів-початківців: прозорі сорочки з короткими рукавами в розсипах кристалів і сукні-футляри, глибоко розсічені по стегну. Скрупульозно, зі знанням справи, розшиває вовняні пальта і спідниці з нюдового тюлю каштанами, суцвіттями бузку та ірисів (реверанс у сторону Мандельштама).

ARTEMKLIMCHUK осінь-зима 2019/2020

Під час розповіді Климчук жартує, що експериментував з «мотлохом». Напевно кокетує – сьогодні в Києві так пильно в сторону кутюра не дивиться більше ніхто. Шоу минулого сезону було сміливим експериментом на тему трофейних дівчат у стилі Сінді Шерман. Цей показ можна вважати поверненням до його головних хітів.

ARTEMKLIMCHUK осінь-зима 2019/2020

Климчук одягає парубків у важкі двобортні шинелі, а дівчат – у прозорі сукні і спідниці із золотою вишивкою на високих трусах з атласного шовку. Дуже розумно звертається до своїх архівів – повторює спідниці з «риб'ячими хвостами»-фандами 2011 року, а светри в'яже з тих же ниток, які панували в колекції 2014 року. Їх, до речі, роблять у Кривому Розі під керівництвом його рідної тітки.

ARTEMKLIMCHUK осінь-зима 2019/2020

Місяця півтора тому Артем Климчук ділився планами провести показ у стінах свого шоу-руму (про нього чудово написала Тетяна Соловей у січневому випуску Vogue). Трохи шкода, що він цього не зробив. Одяг Климчука потребує особливого антуражу. Ці вбрання для великих виходів та інтимних моментів хочеться пильно і довго розглядати зблизька. А ще їх потрібно слухати – ті самі «риб'ячі» спідниці шумлять особливо. Під високими склепіннями «Арсеналу» помітити це досить непросто.