Три київські модниці про улюблені прикраси
Теплий сезон – час відкритих ключиць, оголеної шкіри і високих зачісок, а це означає, що перше місце займають ювелірні прикраси. Vogue.ua розпитав наймодніших київських дівчат про їх улюблені аксесуари.
Для мене прикраси – це, водночас, і мистецтво, і вияв себе, свого внутрішнього світу. Моя колекція почалася з великих аквамаринових бусів, в які я закохалася відразу. Мої улюблені прикраси – перлинні сережки, куплені під мостом в Токіо, що несуть в собі історію моєї улюбленої подорожі, моя обручка (зі зрозумілих причин), вінтажний годинник Patek Philippe і золотий ланцюжок з серцем і гравіюванням "Наша мама", подарований чоловіком на честь народження дітей. З брендів – моя суть – Cartier, те, що говорить про мене особисто. А ще один з улюблених брендів – Chaumet. На мій погляд їх прикраси – ідеальне втілення жіночності.
Фото: Instagram @mariiakovtunДуже красиві і унікальні речі є у Van Cleef & Arpels, Bvlgari і Yamagiwa. Я також люблю просто красиві речі, без прив'язки до певних брендів, зроблені руками конкретних людей. У мене гарна колекція прикрас, більшу частину якої становлять розкішні великі намиста з натуральних каменів з унікальними старовинними кулонами, це моя пристрасть і прояв характеру. І, звичайно, все це я передам у спадок – і кілограми моїх різнокольорових бус, і маленький годинник Panthère de Cartier, і незрівнянний перстень Lotus Van Cleef & Arpels, і той же вінтажний Patek Philippe.
"Прикрашатись" – природно. Звичайно, якщо це не принципова позиція мінімалізму. До того ж, прикраси – це статусно. Особисто для мене саме прикраси більше ніж одяг, взуття та сумки говорять про наш смак і спосіб життя. У мене є ряд виробів, до яких я "прикипаю" і які ношу та не знімаю. А є ті, що вдягаю з нагоди і ретельно продумую з ними образ. Часто поєдную непоєднуване – так, наприклад, нитку перлів ношу в поєднанні зі спортивками Adidas. Браслети на ногах ношу тільки в Індії. Вважаю, що етніка хороша в своєму середовищі, а в місті хочеться більш лаконічних висловлювань. У мене дві пари годинників Rolex: чоловічі Datejust і дуже жіночі мініатюрні золоті 1969 року, а ще Cassio електронні! Я взагалі обожнюю блошині ринки, не гидую і в плані прикрас. А ще дуже багато зроблених за моїми ескізами для колекції ARTeFUCK'S.
Моє захоплення прикрасами почалося з модних журналів в дитинстві. Я дивилася Vogue і особливо любила випуски, присвячені прикрасам. Завжди захоплювало дух від жовтих діамантів Graff, чотирилисників Van Cleef і від цвяшка Cartier. Я робила вирізки для своїх ляльок, і вони у мене були ошатними дамами. Прямо як з світського суспільства. Я дуже classy girl, тому не люблю бути занадто ошатною, але люблю прикраси з історією. Особливе задоволення носити на собі світові бренди, які вже багато років залишаються іконами в світі ювелірного мистецтва. З улюблених прикрас перстень Bulgari B zero, я так люблю цю модель, що придбала в двох кольорах. Мене майже понесло далі, і я думала брати ще один, але, поки зупинилася. Браслет Cartier Just un Clou. Це те, що я хотіла завжди. Cartier завжди були новаторами, а я люблю все, що здається не помітним, але несе в собі велику цінність. І коли з'явився браслет в рожевому золоті, я точно знала, що це моє. І сережки Van Cleef – зелені пелюстки, які я завжди одягаю на удачу.
Фото: Instagram @ilievalisaЄ у мене ще дуже цінні подарунки, зроблені на замовлення і подаровані за особливих нагод. Так, з одним перснем, яким я сильно дорожила, трапилася одного разу неймовірна історія. Я летіла до мами в Москву і довго думала чи вдягати його. По дорозі мені зустрілися цигани, які мене прямо гіпнотизували поглядом. Я тоді не звернула на це увагу, а схаменулася, що персня немає на руці вже в літаку. Я переглянула тоді всі свої речі, кілька разів, сильно засмутилася. Молила вищі сили, щоб повернули мені перстень назад. Не знаю, як, ну просто повернули. Щоб хтось підійшов і сказав: дівчино, це не ваш перстень? Але, цього не сталося. І через декілька місяців я змирилася. Мені пообіцяли щось нове замість, але ж цінним був саме він, з його змістом і спогадами. В якийсь суботній день, через півроку, мені дзвонить мама і каже, що вона прибирала і знайшла на стільці, на якому кожного дня сидить всі ці півроку, мій перстень. Питала мене про те, як це взагалі можливо? А я не знаю, чи вірите чи ні, він повернувся до мене. Коли я відпустила його повністю. Але це досі для мене найцінніший талісман.
