"Вечно танцующий человек": чому потрібно побачити документальний фільм про MONATIK
3—9 червня в мережі кінотеатрів "Оскар" показують документальний фільм "Вечно танцующий человек". Це історія про те, як Дмитро Монатик понад десять років ішов до своєї мрії, — зворушлива до сліз. Буквально.
Цей фільм мені пощастило побачити раніше від інших — коли взимку ми брали інтерв’ю в Дмитра Монатика для журналу, його команда показала мені "сирий" варіант стрічки. Я тоді була зворушена — і довірою артиста, і самим фільмом. Зокрема, тим ступенем відвертості, який дозволив собі у фільмі один з найпопулярніших артистів країни. До стрічки ввійшли по-справжньому особисті моменти, які заведено приховувати: щирі розповіді найближчих людей артиста — дружини, мами й бабусі; світлини з весілля Дмитра і його дружини Ірини та з пологового будинку, коли пара вперше стала батьками; а також останні хвилини перед виходом на сцену НСК "Олімпійський" у 2019 році — головного концерту в кар’єрі MONATIK на сьогодні.
Після перегляду фільму, зустрівшись з Дмитром, я насамперед запитала — чи не страшно, коли найпотаємніше стає публічним? На що Монатик, чарівний у своїй простоті, відповів: "Страшно, але для мене це важливо, — і продовжив: — Якби десять років тому мені, хлопцеві, який сідав у маршрутку Луцьк — Київ, сказали, що я зберу стадіон, я б відповів: „Та ну?". Ні за що не повірив би в це. А тепер хочу поділитися своєю історією: раптом фільм надихне когось на звершення, які здаються неможливими?".
Кадр з фільму: Дмитро Монатик із синомНадихне, безсумнівно. Це загалом головна ідея фільму: неможливе — можливе, мріяти — потрібно, вірити в себе — обов’язково. Ідея документального фільму народилася у 2019 році, коли команда MONATIK готувалася до шоу "LOVE IT ритм" на Олімпійському. Поступово фільм про підготовку концерту перетворився на епічне кіно про MONATIK і його шлях до успіху, яке напевне змусить розплакатися глядачів у залі. На допрем’єрному показі в "Олімпійському" Монатик зібрав найближчих друзів — Надю Дорофєєву, alyona alyona, Володимира Дантеса, Валерію Гузему, Ірину Горову. Наприкінці фільму багато гостей не стримували сліз. Особиста історія Дмитра, який починав свій шлях у Луцьку як брейк-дансер, шив перші сценічні костюми зі старого парашута; пройшов кілька талант-шоу, роками вислуховував критику журі й діставав відмови продюсерів і радійників з формулюваннями "це не формат" у дивний спосіб резонує з кожним з нас.
Дмитро Монатик і alyona alyonaРежисер картини — Артем Григорян, який працював над серією документальних фільмів про українську культуру "Спалах". Монатик каже, що саме Артемові довіряє більшість своїх архівів. Працюючи над стрічкою, Григорян вирушив до Луцька, спілкувався з батьками артиста й першими вчителями, однокласниками, побував у танцювальній школі, де Дмитро опановував брейк.
Завдяки знятим у Луцьку сценам вимальовується повна картина і стає ясно, чому Монатик — саме такий. Психологи кажуть, що ми формуємося в дитинстві, — так ось у Дмитра дитинство було щасливим. Через інтерв’ю з мамою й бабусею, які розповідають про Дмитрове захоплення брейк-дансом, його любов до компаній і жартів (і не надто велику до навчання), режисер передає важливу думку — нас формує оточення і його підтримка, і з цим Монатикові дуже поталанило. За кілька місяців до прем’єри фільму в інтерв’ю Vogue Дмитро розповів, що першою людиною, яка в нього повірила, була бабуся. "Вона завжди говорила, що мені варто розвивати любов до музики. Пам’ятаю, вона дивилася по телевізору новорічні концерти й казала — ну ти ж краще співаєш, Дмитре! Я соромився, але насправді це було дуже важливо, така підтримка. У дітей треба вірити — і намагатися помічати, що їм вдається, і не скупитися на компліменти".
Кадр з фільму: Дмитро Монатик у дитинствіГерої фільму — не тільки Монатик і його сім’я, а й важливі персонажі української музичної індустрії. Це Потап, Костянтин Меладзе, Юрій Бардаш, які в різний час працювали з Дмитром. Їхні точні коментарі допомагають створити повний образ Монатика. Зокрема, Юрій Бардаш з гумором розповідає, як у 2015 році, коли Монатик записав дует з гуртом Quest Pistols "Мокрая", він рекомендував артистові змінити прізвище або хоча б наголос — з MonAtik на MonatIk. Мовляв, зі псевдонімом MonAtik не стати тобі зіркою, розповідає в кадрі Бардаш. На що Дмитро йому відповів: "Це моє прізвище, я його не мінятиму".
Дмитро й Ірина МонатикиПро невдачі й спроби стукати в закриті двері у фільмі розповідає і дружина Дмитра, за сумісництвом його продюсерка, Ірина Монатик. Вони познайомилися у 2010 році в Києві, хоча обидва родом з Луцька, і Ірина була поруч із артистом весь цей час. "Пам’ятаю, як продюсери казали: „Зі своєю специфічною інтонацією… ну, якщо ви д-у-у-у-же хочете до нас потрапити зі своїм треком, то тут потрібно підправити, а тут додати басів — можливо, тоді ми візьмемо трек на радіо. Але, взагалі, ви і на вигляд не дуже модні, потрібно щось робити", — згадує Ірина. — І в цю мить я почула Дмитрову відповідь і не повірила своїм вухам. „Або так, або ніяк", — сказав він".
Музичні продюсери, які з’являються у фільмі, чи не в один голос кажуть, що в музикантів-візіонерів, які не вписуються у формат, загалом є два шляхи. Один — підлаштуватися під кон’юнктуру ринку, другий — зламатися. Монатик вибрав третій шлях — писати свою історію і цим надихати інших.
Текст: Дар’я Слободяник
