Залізна леді: образ Маргарет Тетчер у попкультурі
Маргарет Тетчер, яка народилась у цей день, 13 жовтня 1925 року, очолювала уряд Великої Британії з 1979-го до 1990-го і за кар’єру дістала чи не найбільшу популярність з-поміж британських політиків із часів Вінстона Черчилля.
Однак Маргарет Тетчер була не просто політичним титаном, вона була культурною іконою. Мистецтвознавець Майкл Біллінгтон зазначав, що "Тетчер, можливо, не надто опікувалася мистецтвом, але вона залишила в ньому свій виразний слід". З її безкомпромісною політикою, твердою впевненістю, пишною зачіскою і сумочкою в руках британська лідерка була джерелом натхнення для коміків, драматургів, режисерів і авторів пісень, незалежно від того, любили вони її чи переважно ненавиділи.
Від музики до фільмів, телебачення й навіть моди, політика й переконання Тетчер знаходили відгуки в попкультурі, особливо наприкінці 1980 років, що передували її відставці. На лихо для колишньої очільниці уряду, всі ці культурні відгуки були ліберальними, тож відносини з попкультурою не складалися.
Музична опозиція
Попмузика була політично орієнтованою за часів Тетчер через гострі соціальні суперечності 1980-х. Попри її позитивний вплив на історію, включно з просуванням фемінізму і жінок біля керма влади, Тетчер зазнала поразки від світу музики. Від Елвіса Костелло до Пола Маккартні й Морріссі — музиканти створили ліричний спротив стосовно лідерки їхньої країни.
"Я не бачу радості, а тільки смуток, я не бачу шансів на ваше світле нове завтра", — співав гурт The Beat, закликаючи Тетчер піти у відставку в пісні Stand Down Margaret. У треку Tramp the Dirt Down Елвіс Костелло уявив день смерті Тетчер: "Коли вони, нарешті, кинуть тебе в землю, я встану на твою могилу й утопчу землю". Колишній фронтмен The Smiths Морріссі пішов ще далі, лірично фантазуючи про гільйотину в Margaret on the Guillotine. Окремі музиканти разом з Полом Веллером і Біллі Бреггом сформували рух Red Wedge, щоб виступити проти Тетчер і за лейбористську партію на виборах 1987 року.
Багато впливових британських гуртів виникли за часів правління Тетчер, серед них The Clash, Gang of Four і The Jam, що нерідко згадували урядовицю в різних піснях. Музикант Біллі Брегг сказав The Guardian: "Коли мене просять назвати моє найбільше натхнення, я завжди відповідаю: „Маргарет Тетчер". Хоч як намагався чинити опір їй, вона слугувала фоном для всіх пісень, які я написав упродовж того неспокійного періоду".
Срібний екран і сценічне мистецтво
Політика вільного ринку, яку обстоювала Тетчер, перетворила й розділила Велику Британію, спричинившись до вияву творчого гніву її супротивників. Покоління британських коміків, від Бена Елтона до Олексія Сейла, шліфувало свої таланти, висміюючи Тетчер.
Для сатиричних ляльковиків популярного серіалу 1980-х "Точна копія" Тетчер була хуліганкою, що курить сигари, м’ясаркою із закривавленим тесаком, владною лідеркою на чолі слухняного кабінету міністрів. Наприклад, в одному зі скетчів Тетчер і її міністри зібралися на обід. Тетчер замовила стейк. "А як щодо овочів?" — запитала офіціантка. "Вони будуть те саме, що і я", — відповіла Тетчер. До сатиричної гри також долучилися й у США в програмі Saturday Night Live, зробивши "залізну леді" героїнею кількох сценок. В одній з них член "Монті Пайтон" Майкл Пейлін зіграв прем’єр-міністерку невдовзі після обрання на посаду й висміяв її "шолом з волосся".
Перетворення Тетчер на театрального й екранного персонажа почалося невдовзі після того, як вона обійняла посаду. Одним з перших був спектакль Anyone for Denis?, що оповідає про вечір 1981 року, який вона із чоловіком Денісом провела у Вест-Енді. У мюзиклі "Біллі Елліот", що здобув премії Лоренса Олів’є і "Тоні", шахтарі співають Merry Christmas Maggie Thatcher — пісню авторства Елтона Джона зі словами: "Ми всі святкуємо сьогодні, бо ще одним днем ближче до твоєї смерті".
Нині прихильники театру Вест-Енду можуть подивитися п’єсу "Аудієнція" про зустрічі королеви Єлизавети II з 12 прем’єр-міністрами, які помінялися за час її тривалого правління. Ця п’єса — м’яка ліберальна драма, у якій монархиня дорікає Тетчер за її протидію санкціям проти апартеїду в Південній Африці.
Як персонаж на екрані Тетчер з’явилася в жартівливому епізоді наприкінці фільму про Джеймса Бонда 1981 року "Тільки для твоїх очей". А стрічка "Моя прекрасна пральня" Стівена Фрірза — один з фільмів 1980-х, у яких Велика Британія часів Тетчер поставала як країна бідності й расизму.
Також у попкультурі є драма про дочку бакалійника, яка стала першою жінкою-прем’єр-міністром Великої Британії. У телефільмі 2008 року "Маргарет Тетчер: довгий шлях до Фінчлі" залізна леді зображена як молода політикиня, що бореться за місце в парламенті. Наступного року вийшов телевізійний фільм "Маргарет" про закінчення кар’єри Тетчер унаслідок державного перевороту в 1990 році.
Найвідоміше художнє перевтілення в Тетчер на екрані належить Меріл Стріп, яка з’явилася в ролі політикині у фільмі 2011 року "Залізна леді". За глибоку гру, якою намагалася зобразити свою героїню передусім як людину, актриса отримала премію "Оскар".
Майже через десятиліття в ролі Тетчер з’являється ще одна популярна американська актриса — Джилліан Андерсон. Вона зіграла Тетчер у культовому британському історичному шоу Netflix "Корона".
Тетчер з’явилася на сторінках кількох романів, що описують події 1980 років. У своїх працях про неї часто згадував Фредерік Форсайт. Вона була незримо присутньою в романі Алана Ґоллінґгерста "Лінія краси" 2004 року, який здобув Букерівську премію і події якого відбуваються в розпал урядування Тетчер. Сотні політичних коміксів не оминули її увагою. І, звісно ж, неймовірну кількість книг про її політичну діяльність, зокрема й авторства Тетчер, не вмістити на кількох полицях з науково-популярними книгами.
Маргарет Тетчер протрималася на своєму посту довше, ніж будь-хто очікував. Але її справжня перемога полягала в тому, що вона назавжди змінила культуру: за останні 40 років залізна леді стала героїнею десятків різних культурних творів, що не так уже й погано для жінки, відносини якої з мистецтвом були досить складними.