Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Що таке країна Брехунів: відповіді з першоджерела

14 квітня 2022

"У Країні брехунів навіть найменша правда робила більше галасу, ніж вибух бомби". Країну брехунів вигадав ще минулого століття Джанні Родарі. Згадуємо його знамениту книгу "Джельсоміно в Країні брехунів". Адже в буремні часи хочеться звертатися до класиків – від Орвела та Гемінґвея до Шевченка та Котляревського. 

Джанні Родарі. Джельсоміно в країні брехунів

Сюжет книги такий: юнак Джельсоміно – власник надзвичайно гучного та дзвінкого голосу. Одного дня він потрапляє в країну, де владу захопив колишній пірат Джакомоне. Його волею вся країна бреше; а на тих, хто говорить правду, пишуть доноси. Брешуть навіть тварини: кішки – гавкають, собаки – нявкають тощо. Бреше навіть культура: митцям дозволяється малювати лише спотворену реальність, від портретів із шістьма очима до верблюдів з п’ятьма горбами.

Король хизується своєю зовнішністю та розкішним волоссям, а сам носить перуку, якою прикриває лисину. Сміливий та гучний голос Джельсоміно допомагає повернути правду й позбавити влади брехливого диктатора. Отже, згадуємо, як усе влаштовано в країні брехунів. Наводимо фрагменти книги. Вони справді красномовні. 

Як виникла країна брехунів

"Задовго до того, як Джельсоміно потрапив до країни, туди приплив морем підступний і жорстокий пірат Джакомоне. Це був уже літній чолов’яга, якому на схилі віку забажалося спокійного й осідлого життя.

— Молодість давно минула, — казав Джакомоне, — і мені вже остогидло борознити моря. Захоплю-но я десь острівець та й покину піратське ремесло. Звісно ж, я не забуду своєї братії: кого призначу міністром, кого маршалом двору, кого камердинером або конюшим, і вони не ремствуватимуть на свого ватага".

" — А чому б вам не захопити щось пристойніше, ніж якийсь там острівець? — щоразу говорив хто-небудь з піратів.

Зрештою скінчилося все тим, що вони загарбали цілу країну з великим столичним містом, де було вдосталь і банків, і кінотеатрів, і скільки хоч річок, щоб повудити форель, а щонеділі покататися на човнах. І нічого дивного тут нема. Нерідко стається, що зграя піратів захоплює якусь країну в тій чи тій частині світу. Отож Джакомоне, загарбавши країну, взяв собі ймення короля Джакомоне Першого, а своїх підручних призначив адміралами, камергерами, придворними та начальниками пожежних дружин".

Закони країни брехунів

"Джакомоне видав закон, який зобов’язував усіх називати його "ваша величносте"; тим же, хто відмовлявся це робити, було наказано відрізати язик. А щоб нікому й ніколи не спало на думку повідати про нього правду, Джакомоне наказав своїм міністрам зробити реформу словника.

— Треба змінити значення кожного слова, — пояснив він. — Наприклад, слово "пірат" має означати "чесна, порядна людина". Тож коли хтось скаже, що я пірат, то новою мовою це означатиме: я чесна, порядна людина.

— Присягаємо всіма китами, яких ми бачили, коли ходили на абордаж, що це чудова ідея! — радісно закричали міністри. — її треба увічнити в анналах історії!

— Всі зрозуміли? — вів далі Джакомоне. — А тепер — до роботи! Треба змінити назви речей, тварин і людей. Для початку замість "доброго ранку" казатимемо добрий вечір". Так мої вірнопіддані починатимуть свій день з брехні. Саме собою зрозуміло, що коли настане час іти спати, треба буде казати "на добридень".

— Ген-ніально! — захоплено вигукнув один із міністрів. — А замість сказати комусь "який у вас чудовий вигляд", треба буде говорити "яка ж бридка фізіономія".

Після реформи словника було видано закон, який зобов’язував усіх перейти на брехню". 

Як громадян привчали брехати

" — От ви й попалися, голубе! Як це вам стукнуло в голову називати моркву трояндами?

— Пробачте мені,— бурмотів заскочений винуватець і враз починав вихваляти інші квіти. — Яка дивовижна кропива! — казав він, показуючи на братки.

— Ні-ні, не викручуйтеся! Ви вже вчинили злочин. Посидьте трохи у в’язниці та потренуйтеся говорити брехню.

Тільки риба у воді та птахи в повітрі могли не зважати на всі закони короля Джакомоне. Адже риба завжди мовчить, і тому її ніхто не може примусити брехати. Ну а птахів не могла заарештувати королівська сторожа. Птахи, як і досі, виспівували собі кожне не свій лад, а зажурені люди із заздрістю поглядали на них".

Як брехливий король творив міфи навколо себе

"Він так звик примушувати брехати інших, що вже й сам брехав, як шовком шив, і першим вірив цій брехні.

Він любив перед сном міняти перуки, щоб хоч трохи забути про свою лисину. Щоправда, йому нічого було соромитися. Адже в усіх людей у певному віці починає випадати волосся. Та Джакомоне не міг бачити свою голову, коли на ній нічого не було.

Його величність приміряв одну за одною кількадесят перук. У кожній він походжав перед дзеркалом, оглядаючи себе то спереду, то з боків, а потім за допомогою дзеркальця ще й з потилиці, немовби прима-балерина перед виходом на кін. Нарешті йому здалося, що фіолетова перука найбільше пасує до кольору його нічної сорочки".

"Посеред майдану височіла мармурова колона, прикрашена скульптурами, що славили подвиги короля Джакомоне. Певно ж, усе це були вигадки. Тут можна було бачити, як король роздає свої скарби бідним, як розбиває ворогів, як він винаходить парасольку, щоб захистити своїх підданих від дощу".

Як король виступав з промовами

"Секретар Джакомоне завжди носив під пахвою пухку теку, напхану готовими промовами. Тут були промови на будь-яку тему: повчальні, зворушливі, розважальні, але всі від початку до кінця сповнені брехні". 

Мистецтво в Країні брехунів

"Співаків у Країні брехунів було мало, та й ті вважали своїм обов’язком співати фальшиво. А все тому, що, коли вони співали гарно, глядачі горланили: "Перестань гавкати, собако!" А коли співали погано, публіка кричала: "Браво! Бравіссімо! Біс!" Співаки, ясна річ, хотіли, щоб їм кричали "браво!", і співали погано".

Преса Країни брехунів

"Газета називалася "Витончений брехун" і подавала всі факти й повідомлення, ясна річ, на брехливий лад.

Щороку газета оголошувала про поетапне проведення змагань з бігу в мішках, у яких насправді ніхто ніколи не брав участі. Але дехто з надмірних шанобливців, палаючи бажанням побачити своє ім’я в газеті, щоденно вносив певну суму за свою "участь у змаганнях" і за "перемоги на етапах". Хто сплачував більше грошей, той і оголошувався переможцем, а його "подвиги" газета вихваляла на всі лади, називаючи то "героєм", то "бігуном екстракласу". Місце "бігуна" визначалося тільки сумою грошового внеску. У ті ж дні, коли надходження були незначними, газети, аби помститися за це, писали, що команда дрімала на всій дистанції, а першокласні бігуни й рядові спортсмени байдикували. Ганьба їм". 

Висвітлення подій в Країні брехунів

"На тій же сторінці Шкандибчик прочитав ще один заголовок: "Сьогодні вранці не сталося ніякої катастрофи на вулиці Корнелія. П’ять осіб не загинуло, а десять інших не одержало бодай найменшого поранення".

У повідомленні було сказано: "Вчора на десятому кілометрі вулиці Корнелія дві автомашини, що їхали на великій швидкості в протилежних напрямках, зовсім не стикнулися. У зіткненні, якого не сталося, не загинуло п’ять осіб (наводяться імена). Інші десять осіб не дістали поранення, а тому їх і не треба було відвозити до лікарні (наводяться імена)".

На жаль, це повідомлення було не фальшивим, а реальним, у ньому точно наводилося те, що сталося насправді, тільки все треба було розуміти навпаки".

Як у Країні брехунів бачать події в Театрі

"Газета опублікувала також фото руїн колишнього театру, під якою був підпис: "Як може бачити кожен читач своїми вухами, з театром анічогісінько не сталося".


 

Казати правду в Країні брехунів – божевілля

"Закон країни брехунів свавільний: хто сказав правду — божевільний".

" — Я вам кажу правду і тільки правду.
— Ну, тоді все зрозуміло! — вигукнув начальник в’язниці. — У неї буйне божевілля. Я не можу прийняти її, це в’язниця для нормальних людей. Божевільних треба відряджати до лікарні".

"Позеленілий від люті, начальник жандармів посадив заарештованих назад у машину й відвіз до божевільні, де їх негайно прийняли й помістили у великій палаті вкупі з іншими божевільними, яких теж позаарештовували тільки за те, що вони казали правду".

"Праворуч і ліворуч тяглися палати для божевільних, або, точніше, ув’язнених. Божевільними вони не були. Єдиною їхньою провиною було те, що вони якось сказали правду і їх, як на зло, почули жандарми короля Джакомоне".

Happy End

"Над майданом пролунало гучне "слава!", і саме цієї миті зійшло сонце, ніби теж не хотіло проґавити такого рідкісного видовища".

"Досить скоро розповсюджувачі "Витонченого брехуна" стали повертатися до редакції з товстезними теками нерозпроданих газет. Ніхто не захотів купити в них жодного примірника".

— Що-о?! — аж скрикнув редактор. — Невже не продано жодного номера? Що ж тоді люди читають? Календар?

— Ні, синьйоре редакторе, — відповів йому найвідважніший з рознощиків. — І календаря вже ніхто не читає. Та й кому потрібен такий календар, у якому грудень називається серпнем? Навряд чи людям стане тепліше від того, що змінили назву місяця. Вони сміються нам в обличчя і радять із нашої газети робити паперові кораблики.

— Ой лелечко, та це ж кінець світу! — вигукнув редактор, витираючи піт з чола. — Справжнісінький кінець світу.

Ні, це був кінець усякої брехні.

Веселими розвагами та співом був відзначений кінець кривавого правління короля Джакомоне".

книги ·

Ще в розділі BOOKS

Популярне