Ексклюзив: уривок з нової книжки Ірени Карпи
У видавництві #книголав готується до друку нова книжка Ірени Карпи "Як виходити заміж стільки разів, скільки захочеться". Першими уривок з неї можуть прочитати читачі Vogue.ua.
Розділ 2. Де і як знайомитися
У тіндері?..
Чесно — уявлення не маю, як працюють алгоритми мобільних додатків для знайомств. Але від колег чула не одну "історію успіху". Щоправда, перш ніж зустрінеться гідний кандидат, часто доводиться перелопатити цілу картотеку жлобів-психів-хлюпіків-задротів-хамів. Одна знайома, що зрештою знайшлася з паризьким лікарем, який винаймає їй красивий дім і возить в елегантні подорожі, витримала 200 (!) невдалих тіндер-побачень. За цим чоловіком полювали чимало місцевих пантер, а він вибрав нашу — красиву, зрілу, з дітьми і… без найменшого бажання вийти за нього заміж. Що й вирізнило її з-поміж усіх інших мисливиць за завидним женихом.
До речі, словом року в Німеччині якось стало "тіндерелла" — на позначення дівчини, що шукала в додатку швидких романтичних стосунків, а знайшла непідробну любов.
Таку безплатну пораду про французький тіндер я одного разу дала дівчині, яка працювала в нас нянею. Вона просто-таки відкрила для себе дивний новий світ і після купи різнокаліберних побачень, поїздок на вікенди і вечерь таки застрягла у стосунках із виробником годинників, який обожнює готувати для неї їжу.
Тут ви справедливо зауважите, що я плутаю грішне з праведним: українські дядьки в тіндері геть не ті, що в Нідерландах (о боже, які ж красивенні мужики в Нідерландах таки!) Знаю. Подруга надсилає мені скріни час від часу. У чуваків, які в 40 років живуть із мамою, ніки на кшталт "Твой Бог" трапляються частіше, ніж здорова самоіронія типу "Я той хлопець, якого тобі видає держава, коли немає грошей на нормального". Я вже мовчу про кількість жонатиків, які спокійно про це заявляють, одразу вказуючи потенційній обраниці на її місце в їхньому насиченому житті. Фу-фу-фу. Хоча, з іншого боку, так чесніше. Бо й дівчат, готових за фіксовану суму бути чиїмись утриманками, вистачає. Кожному своє.
Але раджу: хоча би задля експерименту сходіть на тіндер-побачення за кордоном. На крайняк попрактикуєте іноземну мову та й загалом побачите, наскільки вам комфортно в міжнародній парадигмі. (І так, це в мені крекче ветеранка виходу заміж за не-українців — таких виходів я мала аж три).
У бібліотеці
Як би старомодно це не звучало.
Бібліотека — взагалі чудесний варіант офісу для фрилансера: ніхто не деренчить кавомашиною й не соває виделками по тарілках. І хоч до бібліотек у Парижі я ходжу частіше, ніж ходила в юності в Києві, одного разу мені таки пощастило. І то доволі знаково — на всю мою юність, за час якої я виростила в собі любов до подорожей світом, вміння розумітися на винах і віскі та відкритість до різноманіття. Звали моє везіння Гентрі. Він був фіном і цілковитою випадковістю — сиділа я собі в медіатеці Французького інституту, аж раптом на рецепцію подзвонили з питанням: шукали перекладача з французької. 30 євро за день для мене, студентки, були неймовірними грошима, тож я зголосилась недовго думаючи. І хоча у конверсії військового обладнання я петрала мало, найкрасивіший і наймолодший учасник тієї конференції залишився зі мною на шість років. Незабутніх років, у які я писала мої перші книги й пісні. Як раптом ви їх читали чи чули — то розумієте, про що я. Отже, якщо в районній бібліотеці можна просто побути з собою наодинці, то в яких-небудь Гьоте-інституті, Французькому інституті чи Британській Раді можна зустріти цілком живих людей, у яких знайдуться з вами спільні інтереси.
У соцмережах
Навіщо ще нам здалися всі ці фейсбучики чи інстаграми, якщо не моніторити цікавих і потрібних нам людей? Наша цільова авдиторія сьогодні — підписники наших профілів у соцмережах. Скажімо, своїм майстер-класам я ніколи не роблю реклами поза межами своїх особистих сторінок. Бо нащо мені якісь ліві люди, котрі, не знаючи, хто я і про що можу розповісти, почнуть висувати претензії, що стіл недостатньо квадратний і круасан занадто масляний?..
Те саме і з чоловіками. Якщо він більш-менш активний користувач соцмереж, а не лише репостить чужі пости і прикольчики, можна дуже швидко скласти враження про нього. Так, мій другий чоловік (американець) поцілив мені в саме серденько… цілком патріотичним прийомчиком. Написав мені у фейсбуці, що йому страшенно подобається наша з QARPA музика і що завдяки нам він почав пишатися своїм далеким українським (прабабця) корінням. Бінґо! Я взяла й зустрілась із чуваком. Тепер маю двох дітей із американським громадянством.
У барах і рестіках
Але тільки якщо вас не цікавить one night stand[1].
Я не мала такої практики. Але точно гірко переживала би, якби в мене стався дикий перший секс із новим знайомим, а відтак виявилося би, що він був останній, бо цей знайомий не передзвонив би чи й просто не згадав, хто я така. Можливо, зараз я прозвучу консервативно, але: тримайте себе в руках, ladies, якщо вам хочеться стосунків, а не просто одноразової пригоди. Секс у наш час став легкодоступним (ті-таки французи той-таки тіндер називають не інакше, як plan cul, чи то пак вигідна пропозиція траху). Ну, й тим-таки французкам геть далекі заповіти наших мам, зате ідея права на швидкий секс (подякуймо за неї феміністкам) неабияк близька: мовляв, хочеться — візьми і зроби. Право це я поважаю, вибір розумію, але сама так ніколи не роблю. Точніше, я не трахну людину доти, доки не зрозумію для себе, що мені від неї треба бодай скільки-небудь тривалі стосунки. Навіть якщо лише задля сексу. Чи дружнього сексу. Чи цікавого спілкування. Але не на один раз. На такий випадок є вібратор у шухляді. Людина "на один раз" — це ризик спустошення, марнування своєї уваги і, якщо хочете, енергії. Ніхто не виглядає більш розгублено за тих моїх знайомих жінок, які сплять із усіма охочими. Це все одно що без кінця жерти фастфуд замість зачекати і спокійно повечеряти в мішленівському ресторані.
В літаку
За бажання час перельоту можна розглядати як доволі розлогий пітчинг. Уявіть, скажімо, що ви продюсерка, яка приймає рішення — братися за той чи той фільм чи ні. Зацікавлюватися ось цим чоловіком чи не обмінюватися з ним жодними контактами. (Те саме, до речі, працює й для випадкових подруг-попутниць).
Кропива, часта героїня моїх книг про дитинство і моя подруга з дитячого садка, щойно народила другу дитину (її різниця у віці з першим сином — рівно 21 рік). Її чоловік — французький пілот, із яким вона познайомилася під час перельоту до Києва. І підчепила вона його дуже просто: так щиро й завзято висловлювала захоплення фотографіями з дайвінгу, які він їй показав, що чоловік, звиклий до прохолодного ставлення його тогочасної партнерки в стилі "ой, чим ти можеш мене здивувати", розтанув. І кинув партнерку — дуже круту генеральну директорку підприємства — заради нічим не примітної, без особливих досягнень і не першої молодості Кропиви. А все тому, що вона — чєловєк хароший. Тепла, турботлива, любляча, не вередлива. У наш час нескінченних кар’єрних перегонів це дорогого вартує. Екзотика, що тут поробиш?..
На лижах
По-перше, у вас із ним уже є спільний інтерес. Навіть якщо ви катаєтеся дуже калічно — ви ж хочете навчитися!
Наші попередниці, женщіни-в-шубах, допотопно практикували цей вид спорту ще на Буковелі. В бойовому розкрасі, одягнувши "всьо лучшеє сразу", вони попивали чайок чи мартіні, стріляючи очима в обраного лижника на терасі. Принагідно, підозрюю, навівши довідки про кількість нулів на його офшорних рахунках. Більш кмітливі й відважні з них одягалися в рожеві костюми зі стразами і картинно падали на трасах, обравши вдалий момент наближення "рятівника". Я ніколи не вміла правильно придурюватися, тож і не випробовувала цей анцестральний метод. Я от за чесність без викрутасів — вона нерідко заворожує. Вмієте кататися — катайтеся, можна і з обранцем наввипередки, але вважайте, щоб не переїхати йому яйця, якщо реально катаєтеся краще за нього. Не вмієте кататися — то заглядайте йому в очі захопленою ланню й, повторюючи про себе "зато в мене докторський ступінь із фізики", кажіть: "Ти ду-уже круто катаєшся. А підправиш мені трохи техніку?.."
Чоловік мусить хоча би вряди-годи почуватися героєм. Крутим. Сильним. Мужнім. Потрібним. (Жінка, до речі, теж, тож ці поради підійдуть і для ЛГБТ-авдиторії). Ну і, підозрюю, "лижний" метод застосовний до будь-яких видів спорту. Навіть до шахів. Але там і справді добре приховуйте свій докторський ступінь до правильного моменту…
У черзі у травмпункт
Ну, після лиж. Ви зрозуміли. "А де ти так, а на якому повороті занесло… О, і в мене лижа не відчепилася. Пішли в кіно на милицях, а що робити ще?"
На концерті
Ура! Ви обоє слухаєте цю музику! Значить, уже мислите подібно. У двох фанатів Radiohead і системи цінностей мусять перетинатися. Згадайте вже зараз, яка музика юності поєднує вас із кимось особливим?.. І що відбувається у вас всередині, варто лише ввімкнути "той самий" трек?.. Музика часто працює як запах, несучи в собі значно більше чуттєвого, ніж ми можемо уявити. Вона кодує наш досвід — студентський, мандрівничий, віковий. Плюс музичні смаки дозволяють миттєво визначити культурний, та що там — інтелектуальний рівень потенційного обранця. Той, хто прийшов би слухати класичний концерт у філармонію, навряд чи трапиться вам у клубєшніку середньої руки, де грає умца-умца. (Але є шанс, що ви перетнетеся на хорошому рок-концерті).
Одна з моїх улюблених дуже міцних пар (він українець, вона каталонка) вже 18 років спокійно мешкає у Барселоні. А все завдяки тому, що колись вдало погоцали й попідкидали одне одного на панк-фестивалі. Одразу стало ясно, що нудно в житті їм не буде — а хіба не це одна з основних "печеньок", які ми прагнемо від сімейного життя?.. Музика відкриває в нас таємні двері, от просто повірте.
[1] Пригода на одну ніч (англ.)
Презентація книжки "Як виходити заміж стільки разів, скільки захочеться" відбудеться в серпні на "Книжковому Арсеналі".
